Масова комунікація як спілкування великих соціальних груп

Содержание:Вступ                                                                                                                                 3 Розділ І Теоретичні основи поняття масових комунікацій                                           5 1.1. Історія виникнення масових комунікацій                                                                5 1.2. Поняття масових комунікацій                                                                                   7 1.3. Загальний розгляд теорії масової комунікації                                                          13 1.4 Шляхи глобалізації системи масової комунікації                                                      18 Розділ ІІ Аналіз впливу масових комунікацій на спілкування великих соціальних груп         22 2.1. Аналіз взаємодії людини та «масової комунікації»                                                  22 2.2. Психологічний ефект масових комунікаційних процесів                                       24 2.3. Розгляд впливу засобів масової комунікації на підлітків                                        26 Висновок                                                                                                                           32 Список використаних джерел                                                                                         35  

Вступление:Комунікація (спілкування, рос. общение, англ. communication) - це зумовлений ситуацією й соціально-психологічними особливостями комунікаторів процес встановлення і підтримання контактів між членами певної соціальної групи чи суспільства в цілому на основі духовного, професійного або іншого єднання учасників комунікації, який відбувається у вигляді взаємопов’язаних інтелектуально-мислительних та емоційно-вольових актів, опосередкованих мовою й дискретних у часі й просторі,- тобто у вигляді актів мовлення, актів паралінгвістичного характеру й психофізіологічного впливу, актів сприймання та розуміння і т. п., що пов’язані з процесами збору фактів, їх зберігання, аналізу, переробки, оформлення, висловлення та при потребі поширення, сприймання і розуміння, відбуваються з використанням або без нього різних знакових систем, зображень, звуків (письмо, жести, міміка та ін.), засобів комунікації (газети, журнали, аудіовізуальні програми й т. п.), засобів зв’язку (телефон, телеграф, транспорт тощо) і результатом яких є конкретна інтелектуально-мислительна й емоційно-вольова поведінка співбесідника, конкретні результати його діяльності, прийняті ним рішення, що задовольняють членів певної соціальної групи або суспільства в цілому. Актуальність теми. Масова комунікація є організованим спілкуванням, має принципове значення для розуміння формування й розвитку массово - інформаційних процесів у суспільстві. Ідея організованого спілкування може виникнути лише у ситуації відповідальності мовця (комуніканта) за свою "словесну роботу". Ця відповідальність рідко виникає під час спілкування двох людей, бо таке спілкування має рівень переважно побутової міжособистісної комунікації. Масовість акту мовлення, коли на тебе дивляться сотні очей, дає відчуття важливості виконуваної справи, тобто акту мовлення, і змушує серйозно ставитися до організації самого процесу спілкування. Окрім того, психологічно спілкування з масами - це є завжди вихід за межі свого звичного, непомітного для своєї ж свідомості "я". Актуалізація свого "я", тобто усвідомлення того, що і як ти робиш у цей момент, характерна для особливих ситуацій, в які потрапляє людина. До таких ситуацій відноситься й комунікативна ситуація, в якій доводиться тримати слово перед масою людей. Питання масової комунікації вивчали наступні вчені: Г. Лазарсфельд, Г. Ласауелл, Б. Берельсон, К. Левін, К. Ховланд тощо. Мета роботи: визначити та проаналізувати явище масової комунікакації як виду спілкування великих мас. Для досягнення поставленої мети в роботі необхідно вирішити такі основні завдання: -                               навести історичні періоди виникнення і розвитку масових комунікацій; -                               визначити основні поняття масових комунікацій; -                               проаналізувати вплив масових комунікацій на людей; -                               рознянути всплив засобів масової комунікації на підлітків. Предмет  куросової роботи. Розгляд засобів масової комунікації як спілкування великих соціальних груп. Об’єкт роботи. Суспільні відносини, пов’язані з впливом масових комунікацій на великі соціальні групи. Використані методи. В роботі використано порівняльний метод, емпірико-аналітичний, логічний та інституційно-порівняльний методи розгляду обраної теми.  

Выводы:Отже, в цілому громадська думка формується під впливом усіх засобів масової інформації (радіо, преса, телебачення тощо). Маючи на меті привернути увагу громадськості до актуальних проблем, ЗМІ намагаються повніше відтворити у своїх матеріалах такі елементи змісту, як значущість розв’язання поставленої проблеми безпосередньо для індивіда, його сім’ї, колег тощо. Такого роду інформація є важливим каталізатором процесу формування громадської думки. Оскільки масово-інформаційні джерела формують громадську думку через свої безпосередні аудиторії, то варто зауважити, що абсолютна більшість з них входить одночасно до складу аудиторії кількох засобів чи джерел масової інформації. Тобто якоїсь ізольованої аудиторії, яка б була причетна лише до одного засобу, не існує. Отже, комунікація як одна з базових умов існування людської спільноти властива будь-якій формі спільного існування людей. Масова комунікація — систематичне та одночасне поширення однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного, політичного, економічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оцінки і поведінку людей. Ко­му­ні­ка­ція за своєю при­ро­дою є “агресивним” про­це­сом, про­це­сом упли­ву на лю­ди­ну або су­с­пі­ль­с­т­во, оскіль­ки про­цес вста­но­в­лен­ня кон­та­к­тів (чим є ко­му­ні­ка­ція), хоч сам со­бою і без­бо­лі­с­ний, але не та­кий уже й на­ї­в­ний що­до ме­то­дів і спо­со­бів кон­та­к­ту­ван­ня; він мо­же бу­ти на­в’я­з­ли­вим, гру­бим, під­сту­п­ним і т. ін. І ли­ше з ко­н’юн­к­ту­р­ної то­ч­ки зо­ру або че­рез на­у­ко­ве не­ві­г­ла­с­т­во мо­ж­на ска­за­ти, що ко­му­ні­ка­ція — це ди­с­ти­льо­ва­ний про­цес пе­ре­да­чі ін­фор­ма­ції, не по­в’я­за­ний з упли­вом на лю­дей. Про цей уплив ви по­вин­ні па­м’я­та­ти постій­но і по­вин­ні до­б­ре ус­ві­до­м­лю­ва­ти, щó ви ро­би­те сло­вом і не­сти за це від­по­ві­даль­ність, як­що не пе­ред своєю со­ві­с­тю, то пе­ред за­ко­ном. Ве­ду­чи мо­ву про своє пра­во на сло­во, ви по­вин­ні по­ду­ма­ти і про пра­ва то­го чи тих, хто вас слу­хає. Не мо­ж­на бу­ти его­ї­с­том і пра­г­ну­ти ска­за­ти за будь-­яку ці­ну своє сло­во, тре­ба по­ва­жа­ти тих, хто вас слу­хає, і ду­ма­ти про те, чи по­трі­б­не їм ва­ше сло­во. Тре­ба ду­ма­ти не тіль­ки про свої пра­ва, а й про пра­ва тих, з ким ви спіл­ку­є­те­ся. Таким чином, під масовою комунікацією (масовим спілку­ванням, mass communication) розуміємо організоване спіл­ку­вання, що є видом суспіль­но-культурної діяльності, яка відбувається у вигляді взаємопов’язаних інтелекту­аль­но-ми­сли­­тель­них та емоційно-вольових дій, спрямованих на духовне, про­фе­сій­не чи інше єд­нан­ня ма­си людей. Ос­но­в­ним у цьо­му ви­зна­чен­ні є ро­зу­мін­ня ко­му­ні­ка­ції як ор­га­ні­зо­ва­но­го спіл­ку­ван­ня, або ді­я­ль­но­с­ті, тобто та­кої ак­ти­в­но­с­ті лю­дей, яка має свої мо­ти­ви, свою стру­к­ту­ру, яка скла­да­є­ть­ся з дій — ак­тів, під­по­ряд­ко­ва­них ме­ті. До ре­чі, будь-­яка ді­я­ль­ність не іс­нує са­ма со­бою, во­на зав­жди пре­д­ста­в­ле­на кон­к­ре­т­ни­ми ді­я­ми і в них ре­а­лі­зу­є­ть­ся. Най­при­ро­д­ні­ши­ми ді­я­ми, в яких від­бу­ва­є­ть­ся спіл­ку­ван­ня як ді­я­ль­ність, є мо­в­ні дії, або мо­в­лен­ня. Те, що ма­со­ва ко­му­ні­ка­ція є ор­га­ні­зо­ва­ним спіл­ку­ван­ням, має прин­ци­по­ве зна­чен­ня для ро­зу­мін­ня фор­му­ван­ня й роз­ви­т­ку ма­со­во­ін­фор­ма­цій­них про­це­сів у су­с­пі­ль­с­т­ві. Ідея ор­га­ні­зо­ва­но­го спіл­ку­ван­ня мо­же ви­ни­к­ну­ти ли­ше у си­ту­а­ції від­по­ві­даль­но­с­ті мо­в­ця (ко­му­ні­кан­та) за свою “словесну ро­бо­ту”. Ця від­по­ві­даль­ність рід­ко ви­ни­кає під час спіл­ку­ван­ня двох лю­дей, бо та­ке спіл­ку­ван­ня має рі­вень пе­ре­ва­ж­но по­бу­то­вої міжосо­би­с­ті­с­ної комунікації. Глобалізація систем масової комунікації тільки посилює дивергентність і дисперсність системи масової комунікації, струк­тури­зацію, фазовість, дискретність мов­лен­ня та монополію на нього. Як приклад дисперсності й дивергентності системи масової кому­нікації може бути система, в якій глядач споживає новини, виготов­лені редактором й опрацьовані ведучим, включені в програму на прохання за­снов­ника каналу й інтерпретовані певним чином на про­хання керів­ників телеорганізації (дивергенція). Для глядача ведучий є уособленням комуніканта, насправді ж функція повідомлення тут розсіяна між багатьма людьми (дисперсія). Також в роботі зроблено висновок, що залежні” телереципієнти характеризуються порушенням зв’язності, узгодженості минулого, теперішнього, майбутнього і тим, що не мають майбутньої домінанти, а також невизначеністю та вкороченням часової перспективи, нерозвиненим практичним ставленням до часу, але, водночас, ціннісним ставленням до нього, що є проявом дезадаптації та конфлікту між ціннісним і поведінковим аспектом переживання часу в умовах телекомунікаційного впливу. Разом з тим, виявлено, що не існує прямого лінійного зв’язку між тривалістю споживання телепродукції та часовими уявленнями телереципієнтів. Отже, постає проблема вивчення опосередковуючих факторів телекомунікаційного впливу на часові уявлення телереципієнтів, що, власне, і є перспективою даного дослідження.  

Литература:1.            Андреева Г. М. Социальная психология. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 310с. 2.            Ануфрієва Наталія Михайлівна, Зелинська Тетяна Миколаївна, Туриніна Олена Леонтіївна. Соціальна психологія: навч.-метод. комплекс / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2006. — 195с. 3.            Богомолова Н. Н. Специфика межличностного восприятия в массовой коммуникации // Межличностное восприятие в группе / Под ред. Г. М. Андреевой, А. И. Донцова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. – Разд. Ш, гл. 4. – С. 251 – 269. 4.            Богомолова Н. Н. Социальная психология печати, радио и телевидения. – М.: Изд-во МГУ, 2003. – 257с. 5.            Борев В. Ю., Коваленко А. В. Культура и массовая коммуникация. – М.: Наука, 2006. – 319с. 6.            Войтенко Г. В. Тривалість телекомунікаційної рецепції в контексті проблеми впливу масової комунікації на часові уявлення реципієнтів // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. праць / За заг. ред. М. М. Слюсаревського. – К.: Міленіум, 2005. – Вип. 4. – С. 386 – 392. 7.            Волянська Олена Володимирівна, Ніколаєвська Алла Михайлівна. Соціальна психологія: навч. посібник. — К. : Знання, 2008. — 275с. 8.            Грушин Б. А. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы исследования. – М.: Политиздат, 1987. – 240с. 9.            Дунець Лілія Михайлівна. Психологія спілкування: Навч. посіб. для студ. спец. "Соціальна педагогіка" та "Практична психологія" / Технологічний ун-т Поділля. — Хмельницький, 2003. — 142с. 10.        Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнарод­ні відносини. — К.: Освіта, 2007. — 351 с. 11.        Квіт Сергій. Масові комунікації: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Національний ун-т "Києво-Могилянська академія". — К. : Києво-Могилянська академія, 2008. — 206c. 12.        Козляковський П. А., Козляковський А. П Соціальна психологія: Курс лекцій. Практикум. Хрестоматія / Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія". — Миколаїв, 2005. — 424с. 13.        Копаєва Оксана Михайлівна. Соціальна психологія: посібник-практикум / Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького. — Черкаси : ЧНУ ім. Б.Хмельницького, 2007. — 84с. 14.        Масова комунікація: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іва­нов, В. А. Вергун. — К. Либідь, 2007. — 216 с. 15.        Москаленко Валентина Володимирівна. Соціальна психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / АПН України; Інститут психології ім. Г.С.Костюка. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 624с. 16.        Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Посібник. – К.: Академвидав, 2003.-466с. 17.        Орбан-Лембрик Л. Особливості формування громадської думки // Соціальна психологія. - 2004. - № 2 (4). - C.77-89 18.        Поліщук Валерій Миколайович. Соціальна психологія: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — Суми : ВТД "Університетська кнага", 2006. — 217с. 19.        Полунін О. В. Дослідження часу в психології // Вісник Київського університету. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. – Вип. 2. – Київ, 2006. – С. 107 - 114. 20.        Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. — К.: Видавничий центр “Київсь­кий уні­вер­ситет”, 2006. — 308 с. 21.        Різун В. В., Мелещенко О. К. Інформаційні мережі в засобах масової інформації. Канал ИНФО-ТАСС / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка.- К., 2004.- 96 с. 22.        Социальная психология. Краткий очерк / Под общей ред. Г. П. Предвечного, Ю. А. Шерковина. – М.: Политиздат, 2005. – 248с. 23.        Соціальна психологія в Україні: Довідник / АПН України; Інститут соціальної та політичної психології / Микола Миколайович Слюсаревський (ред.)Л.П. Булах (упоряд.). — К. : Міленіум, 2004. — 195с. 24.        Цуканов Б. И. Время в психике человека. – Одесса: Астропринт, 2005. – 220 с. 25.        Швачко Олена Валентинівна. Соціальна психологія: Навч. посібник для студ. непсихол. спец. вищих навч. закл.. — К. : Вища школа, 2002. — 111с.