Організація захисту інформації в банківських установах. (на прикладі «Райффайзен Банк Аваль»)

Содержание:ВСТУП ............................................................................................................ 3 РОЗДІЛ І. БАНКІВСЬКА ІНФОРМАЦІЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ЗАХИСТУ ....................................................................................................... 7 1.1. Визначення, загальні властивості та класифікація інформації .......... 7 1.2. Банківська інформація як комерційна таємниця ............................... 17 1.3. Проблеми захисту інформації ............................................................. 22 1.4. Засоби забезпечення захисту інформації ........................................... 27 Висновки до І розділу ................................................................................. 42 РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ЗАХИСТУ БАНКІВСЬКОЇ ІНФОРМАЦІЇ ................................................................... 46 2.1. Державна політика забезпечення інформаційної безпеки ................ 46 2.2. Проблеми захисту банківської інформації від несанкціонованого доступу .................................................................................................. 55 2.3. Необхідність створення стандартів із захисту інформації ............... 65 Висновки до ІІ розділу ................................................................................ 77 РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ .................................................................. 81 3.1. Загальна характеристика Райффайзен Банк Аваль ........................... 81 3.2. Правила збереження, захисту та розкриття банківської таємниці .. 90 3.3. Політика безпеки Райффайзен Банк Аваль ...................................... 104 Висновки до ІІІ розділу ............................................................................. 111 ВИСНОВКИ ............................................................................................... 114 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ........................................... 120 ДОДАТКИ .................................................................................................. 124

Вступление:У сучасному суспільстві у зв'язку з дедалі більшими по¬требами людини виникають проблеми інформаційного забезпечення усіх сфер її діяльності, тобто надання всієї необхідної інформації. Є підстави вважати, що за своєю значимістю та актуальністю про¬блема інформатизації є найважливішою для сучасного суспільства. Однак вона породжує цілий ряд серйозних супутніх проблем, без вирішення яких немає ефективної інформатизації. Однією з таких супутніх проблем є надійний захист інформації, що циркулює в системах обробки інформації, який забезпечував би попередження перекручення або знищення інформації, а також унеможливлював би її зловмисне отримання, використання або несанкціоновану модифікацію. Особливої гостроти ця проблема набуває у зв'язку з повсюдною та масовою комп'ютеризацією інформаційних процесів, і насамперед у зв'язку з об'єднанням комп'ютерів в інфор¬маційно–обчислювальні мережі, що забезпечує масовий доступ будь–яких користувачів до їх ресурсів. Забезпечення безпечної діяльності необхідне для будь-яких підприємств і установ, починаючи від державних організацій і закінчуючи маленькою торгівельною точкою. Різниця полягатиме лише в тому, які засоби та методи й у якому обсязі будуть потрібні для забезпечення їх безпеки. Актуальність дослідження. Одним з напрямів забезпечення інформаційної безпеки держави є захист інформації в банківських системах. На сьогоднішній день банківська система відіграє виключно важливу роль у функціонуванні економіки держави. Образно її можна назвати "кровоносною системою" в соціально-економічному організмі держави. Саме ця обставина обумовила вибір теми дипломної роботи "Організація захисту інформації в банківських установах" на прикладі Райффайзен Банк Аваль. У рамках цієї роботи розглянуто найважливіші проблеми організації захисту інформації в банківських установах. Необхідно чітко усвідомлювати, що забезпечення безпеки інформації не може бути одноразовим актом. Це неперервний процес, який полягає в обґрунтуванні і реалізації найбільш раціональних методів, способів і шляхів удосконалення і розвитку системи захисту, неперервному контролі її стану, виявленні її вузьких і слабких місць і протиправних дій. Безпека інформації може бути забезпечена лише при комплексному використанні всього арсеналу наявних засобів захисту у всіх структурних елементах банківської системи і на всіх етапах обробки інформації. Найбільший ефект досягається тоді, коли всі використовувані засоби, методи і міри об’єднуються в єдиний цілісний механізм – систему захисту інформації. При цьому функціонування системи контролюється, поновлюється і доповнюється в залежності від зміни зовнішніх і внутрішніх умов. У роботі зроблена спроба ширше розкрити всі аспекти організації захисту інформації на прикладі Райффайзен Банк Авалю, розкрити проблеми захисту інформації при здійсненні економічної діяльності, виявити недоліки в забезпеченні захисту інформації та можливі шляхи вдосконалення системи захисту інформації. Об'єктом дослідження є організація захисту інформації в банківських установах. Предметом дослідження є ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та особливості його інформаційної безпеки. Мета дипломної роботи – дослідження проблеми захисту інформації в банківських установах, виявлення основних загроз для банківської інформації, розкриття основних заходів і засобів забезпечення безпечної діяльності. Основними завданнями дипломної роботи є : ? визначення поняття "інформація" та її загальних властивостей; ? розгляд проблем захисту інформації взагалі та зокрема банківської інформації; ? характеристика сучасних засобів захисту інформації; ? аналіз державної політики забезпечення інформаційної безпеки; ? розгляд проблем захисту банківської інформації від несанкціонованого доступу; ? аналіз політики безпеки банку. Теоретична та практична цінність – дана робота може допомогти у вивченні питань захисту інформації в банківських установах. Цінною вона може бути як для невеликих комерційних банків з простою організаційною структурою, так і для великих банків з великою кількістю відділень та філій. Базою дослідження дипломної роботи стало Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", який на сьогоднішній день є одним з найбільших банків України. Проблеми організації захисту інформації активно розробляються у сучасній науці. Загальними питаннями захисту інформації займаються такі вчені, як В.І. Ярочкін, Я.В. Бузанова А.О. Антонюк, Б.А. Кормич та ін. Загальнотеоретичним питанням захисту інформації в банківських установах присвячені роботи Л.М. Стрельбицької та М.П. Стрельбицького, А.Г Титоренка, М.І. Зубка, Л.В. Ніколаєва, М.М. Браіловського, Г.П. Лазарєва, В.О. Хорошко та інших. Окремим аспектам організації документообігу присвячено праці В.А. Семенова, В.С. Дьоміна, М.С. Вертузаєва та ін. У роботі зроблена спроба висвітлити організацію захисту інформації в банківських установах, основні загрози для інформації, які виникають внаслідок ненавмисного або навмисного проникнення в банківську систему. Також розглянуто основні види загроз конфіденційній інформації та шляхи уникнення витікання цієї інформації. Таким чином, вибір тематики дипломної роботи зумовлений актуальністю проблем захисту інформації в сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства. Вираз "Хто володіє інформацією, той володіє світом" в наш час набуває особливої актуальності. Джерельну базу дослідження становлять нормативно-правові акти – серед яких: Закон України "Про інформацію", Закон України "Про банки і банківську діяльність", Закон України "Про державну таємницю", Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закон України "Про електронний цифровий підпис", Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах". Практичне значення роботи полягає у розробці науково-методичних рекомендацій щодо покращення організації захисту інформації в банках, політики безпеки з метою забезпечення безпечної діяльності. Структура роботи. Робота складається з вступу, основної частини ( чотирьох розділів та підрозділів), висновків, списку використаних джерел та додатків. В першому розділі "Банківська інформація та особливості її захисту" дається визначення та загальні властивості інформації, особливості банківської інформації як комерційної таємниці, висвітлюються проблеми захисту інформації та засоби забезпечення захисту інформації. Другий розділ "Особливості збереження і захисту банківської інформації", розкриває питання, що стосуються державної політики забезпечення інформаційної безпеки, проблем захисту банківської інформації від несанкціонованого доступу, необхідність створення стандартів із захисту інформації. У третьому розділі "Шляхи збереження і захисту інформації Райффайзен Банк Аваль" дається загальна характеристика Райфайзен Банк Аваль, розглядаються Правила збереження, захисту та розкриття банківської таємниці та аналізується політика безпеки Райфайзен Банк Аваль, завдяки ефективному здійсненню якої банк займає одне з провідних місць у банківській системі держави

Выводы:Отже, з розглянутого матеріалу можна зробити висновки, що інформація на сьогоднішній день стала комерційним об’єктом, а отже потребує захисту. Оскільки інформацію можна продати, купити, імпортувати, фальсифікувати, украсти і т. д., то з цього випливає, що вона повинна якимось чином оцінюватися. Далі, інформація, якою обмінюється людина через машину з іншою людиною чи машиною, може бути важливою і, отже, є предметом захисту. Однак захисту підлягає не будь-яка інформація, а тільки та, котра має ціну, тобто цінна інфор¬мація. Цінною ж стає та інформація, володіння якою дасть змогу її дійсному чи потенційному власнику одержати який-небудь виграш: моральний, матеріальний, політичний і т. д. Отже, на перший план виходить необхідність і проблема захисту інформації, що становить комерційну таємницю. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Інформацію необхідно захищати у всіх сферах діяльності, зокрема у банківській діяльності. Така інформація становить банківську таємницю. Під бан¬ківською таємницею мається на увазі обов'язок кредитної установи зберігати таємницю про операції клієнтів, убезпечення банків¬ських операцій від ознайомлення з ними сторонніх осіб, насамперед конкурентів того чи іншого клієнта, таємницю щодо операцій, рахун¬ків і внесків своїх клієнтів і кореспондентів. Інакше банківську таємницю можна визна¬чити як особисту таємницю вкладника. У підсумку комерційна таєм¬ниця банку включає комерційну таємницю самого банку та особисту таємницю вкладника. Інформаційна безпека відіграє важливу роль у забезпеченні життєво важливих інтересів будь-якої держави. Створення розвиненого і захищеного інформаційного середовища є неодмінною умовою розвитку суспільства та держави. Проте аналіз стану захисту інформації в інформаційних системах міністерств, інших центральних і місцевих органів державної влади, установ України свідчить, що в цілому стан вирішення цієї проблеми в державі далекій від досконалості. Основними загрозами для конфіденційної інформації є ознайомлення з нею різноманітними шляхами і способами без порушення її цілісності; зміна інформації у кримінальних цілях; руйнування або знищення інформації. Для недопущення витоків інформації застосовують різні засоби захисту. Основними засобами захисту є правові, організаційні та технічні. До правових заходів захисту належать чинні в країні закони, укази і нормативні акти, які регламентують правила поводження з інфор¬мацією, закріплюють права та обов'язки учасників інформаційних відносин у процесі її обробки і використання, а також встановлюють відповідальність за порушення цих правил, перешкоджаючи таким чином неправомірному використанню інформації, тобто виступаючи фактором стримування для потенційних порушників. Організаційні (адміністративні) заходи захисту – це заходи організаційного характеру, які регламентують процеси функціонування системи обробки даних, використання її ресурсів, діяльність персоналу, а також порядок взаємодії користувачів із системою таким чином, щоб наскільки можливо ускладнити або виключити можливість реалізації загроз безпеці. Технічні (апаратно-програмні) заходи захисту базуються на використанні різних електронних пристроїв і спеціальних програм, що входять до складу системи обробки інформації і виконують (самостійно або в комплексі з іншими засобами) функції захисту. Для захисту конфіденційної інформації в установах, зокрема банківських, спеціально створюється служба безпеки, особливості функціонування якої визначаються тим, що на неї покладені обов’язки з організації режимів конфіденційного діловодства; організації допуску співробітників і сторонніх осіб до конфіденційної інформації; організації безпеки проведення ділових нарад і переговорів; організації зберігання, обліку і знищення носіїв конфіденційної інформації; виявлення каналів можливого витоку інформації, їхня нейтралізація; проведення профілактичної роботи і службових розслідувань; протидії технічним засобам промислового шпигунства; проведення спеціальних акцій, спрямованих на створення сприятливої обставини і нормального функціонування власного підприємства; зв’язку зі службами безпеки інших фірм і державних структур; взаємозв’язку із засобами масової інформації. Також не менш важливим є захист інформації, яка міститься на машинних носіях. Сюди входить захист конфіденційної інформації, а також захист самих машинних носіїв. Для забезпечення інформаційної безпеки необхідна ефективна державна політика, яка передбачає створення загальнодержавної системи інформаційної безпеки, складовими якої є системи криптографічного та технічного захисту інформації. Обов’язковою умовою створення цієї системи є розробка відповідної нормативної бази; Розвиток та вдосконалення системи сертифікації систем та засобів захисту інформації, програмних та апаратно-програмних засобів; здійснення державного контролю за станом інформаційної безпеки в системах зв’язку, і в першу чергу в тих, що функціонують в інтересах управління держави; відтворення системи органів контролю за станом інформаційної безпеки на підприємствах та контроль за їх діяльністю з боку держави; створення сприятливих умов для підприємств, організацій та налагодження виробництва вітчизняних засобів захисту інформації; створення системи підготовки наукових кадрів в галузі захисту інформації; вдосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів для роботи в сфері інформаційної безпеки; врегулювання відносин в галузі використання Internet, і в першу чергу забезпечення безпеки державних інформаційних ресурсів; створення системи інформаційної безпеки, яка спроможна забезпечити належний рівень її захищеності в умовах постійного удосконалення можливостей технічних розвідок та засобів ведення інформаційних війн; ведення державного контролю за розробкою вітчизняних та ввезення імпортних засобів обчислювальної техніки, використання яких може сприяти реалізації атак на захищені інформаційні ресурси держави. Законодавче регулювання такої форми реалізації заходів безпеки банківської діяльності, як режим інформаційної безпеки, є найбільш розвиненим. Інформаційні взаємовідносини суб'єктів підприємництва і держави регулюються на сьогодні понад 30-ма законодавчими і майже такою самою кількістю підзаконних актів. В основу організації режиму захисту банківської інформації покладено положення таких законодавчих актів: Закону України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 62 "Банківська таємниця"); Закону України "Про підприємства в Україні" (ст. 30 "Комерційна таємниця підприємства"); Закону України "Про інформацію" (ст. 30 "Інформація з обмеженим доступом"). Важливим питанням є захист банківської інформації від несанкціонованого доступу. Способами несанкціонованого доступу є: ініціативне співробітництво; схиляння до співробітництва; вивідування, випитування; підслуховування; спостереження; викрадання; копіювання; підробка (модифікація); знищення; незаконне підключення; перехоплення; негласне ознайомлення; фотографування; збір й аналітична обробка інформації. Для кожного з цих видів несанкціонованого доступу розробляються відповідні методи захисту, які активно впроваджуються у банківських установах. Також важливим питанням захисту інформації є розробка і впровадження державних стандартів, які визначають основи потенційних загроз для інформації та шляхів їх подолання. В основному роль стандартів із захисту інформації така сама, як і в будь-якій іншій сфері. Кожна людина повинна мати можливість оцінювати і порівнювати все, що є навколо неї і чим вона користується. У цьому сенсі інформаційна безпека нічим не відрізняється від інших сфер нашої діяльності. Головне завдання стандартів інформаційної безпеки – створити основу для взаємодії між виробниками, споживачами та експертами з кваліфікації продуктів інформаційних технологій. Дослідження, проведене на базі ВАТ Райффайзен Банк Аваль показало, що забезпечення захисту інформації є дуже важливим заходом, життєво необхідним для існування та ефективної діяльності. Райфайзен Банк Аваль здійснює свою діяльність керуючись Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими нормативно-правовими документами. Всі операції, які здійснює Райффайзен Банк Аваль, належним чином задокументовані. Залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Під час здійснення операційної діяльності Райффайзен Банк Аваль необхідним елементом захисту інформації є також контроль за системою автоматизації обліку в процесі операційної діяльності банку. Загалом для забезпечення ефективної діяльності, Райффайзен Банк Аваль велику увагу приділяє впровадженню новітніх інформаційних технологій, якісному обслуговуванню клієнтів та, звичайно, захисту банківської інформації. Правила збереження, захисту та розкриття банківської таємниці Райффайзен Банк Аваль розроблені відповідно до положень статей 7, 56, 57, 66 Закону України “Про Національний банк України”, статей 60, 61, 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, інших законів України і визначають вимоги до захисту та збереження інформації та документів, які містять банківську таємницю, та її розкриття на письмові запити уповноважених на те органів державної влади. Забезпечення безпеки Райффайзен Банк Аваль регламентується чинним законодавством, внутрішніми нормативними актами. Останні видаються відповідно до форм реалізації заходів безпеки охорони, режиму та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку. Райффайзен Банк Аваль вживає заходів безпеки власними силами У статуті передбачається, що банк має право на комерційну таємницю, конфіденційну інформацію і їх захист, на охорону своєї власності У Райффайзен Банк Аваль розроблена Концепція безпеки банку. На основі цієї Концепції в Райффайзен Банк Аваль розроблене Положення про підрозділ безпеки та інші документи щодо вживання заходів безпеки з питань охорони та з питань режиму. Велика увага в банку приділяється роботі з персоналом – від прийняття на роботу і до звільнення чи виходу на пенсію. При прийнятті на роботу працівників проводиться детальна перевірка, співбесіди, інструктажі. При звільненні з роботи з кожного працівника обов’язково береться підписка про нерозголошення таємної інформації, яка йому стала відома під час роботи в банку. Таким чином, питання організації захисту інформації в банківських системах активно розробляються в літературі, у спеціальних законах, положеннях, інструкціях. Але все ж таки не можна стверджувати, що вони повністю розроблені. У законодавстві все ще залишаються прогалини, якими можуть скористатися "інформаційні злодії"

Литература:1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ зі змінами і доповненнями. 2. Закон України "Про державну таємницю" від 21.01.94, № 3855-ХІІ. 3. Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 р. № 851-IV. 4. Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня 2003 року № 852-IV. 5. Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах" від 5 липня 1994. – № 80/94-ВР. 6. Закон України "Про інформацію" від 02,1092, № 2658-ХІІ. 7. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 року № 887-XII зі змінами і доповненнями. 8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці" від 09.08.93 р. №611. 9. Указ Президента України "Про деякі питання захисту банківської таємниці" від 21 липня 1998. 10. Антонюк А.А., Заславская Е.А., Лащевский В.И. Некоторые вопросы разработки политики безопасности информации // Защита информации: Сб. науч. тр. – К.: КМУГА, 1999. 11. Антонюк А.О. Основи захисту інформації в автоматизованих системах: Навч. посібн. – К.: Видавн. дім "КМ Академія", 2003. 12. "Безопасность информации". Научно-технический журнал, Киев. 13. Бершадський О. Правова охорона службової і комерційної таємниці // Довідник кадровика. – 2003. – № 2. 14. Бєляков К.І. Злочини з використанням інформаційних технологій // Бюлетень обміну досвідом роботи: Наук.-практ. Вид. МВС України. – 2001. – № 131. 15. Вертузаєв М.С., Голубєв В.О., Котляревський О.І., Юрченко О.М. Безпека комп’ютерних систем. Злочинність у сфері комп’ютерної інформації та її попередження. – Запоріжжя: ПВКФ "Павел", 1998. 16. Вовчак І.С. Інформаційні системи та комп’ютерні технології в менеджменті. Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. 17. Гавриш В.А. Практическое пособие по защите коммерческой тайны. – Симферополь: Таврия, 1994. 18. Галатенко В.А. Информационная безопасность: практический подход. – М.: Наука, 1998. 19. Герасименко В.А. Защита информации в автоматизированных системах обработки данных. В 2-х т. – М.: Энергоатомиздат, 1994. 20. Грушо А.А., Тимонина Е.Е. Теоретические основы защиты информации. – М.: Яхтсмен, 1996. 21. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації: Навч. посіб. – Харків: Фоліо, 2002. 22. Демин А.И. Информационная теория экономики. – М.: Палев, 1996. 23. Домарев В.В. Защита информации и безопасность компьютерных систем. – К.: ДиаСофт, 1999. 24. Дьомін В.С. та ін. Автоматизовані банківські системи. – М.: Менатеп-Інформ, 1997. 25. Захист інформації у банківській діяльності / М.М. Браіловський, Г.П. Лазарєв, В.О. Хорошко. – К.: ПВП "Задруга", 2003. 26. Зубок М.І., Ніколаєв Л.В. Організаційно-правові основи безпеки банківської діяльності в Україні: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Вид. 2-ге, допов. – К.: Істина, 2000. 27. Інформаційні технології та захист інформації: Збірник наукових праць. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 1998. 28. Кащеев В.И. Обеспечение информационной безопасности коммерческого объекта // Системы безопасности. – 1995. – № 10-11. 29. "Конфидент. Защита информации". Информационно-методический журнал, СПб. 30. Кормич Б.А. Інформаційна безпека. Навч. пос. – К.: Кондор, 2004. 31. Корченко А.Г. Несанкционированный доступ в компьютерные системы и методы защиты. – К.: КМУГА, 1998. 32. Котляр Д. Правова природа та підходи до регулювання комерційної таємниці // "Часопис ПАРЛАМЕНТ". – 2004. – № 3. 33. Куваева М.В., Чуфаровский Ю.В., Шиверский А.А., Коммерческая информация: способы получения и защиты. – М.: Юрист, 1996. 34. Лащук Є. Інформація з обмеженим доступом як предмет злочину // Право України. – 2001. – № 3. 35. Ліньков І.І. й ін. Інформаційні підрозділи в комерційних структурах: як вижити і процвітати. – М.: НІТ, 1998. 36. Матеріали ювілейної науково-технічної конференції "Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні". – Київ, 1998. 37. Мельников В.В. Защита информации в компьютерных системах. – М.: Финансы и статистика, 1997. 38. Музика А., Азаров Д. Про поняття злочинів у сфері комп’ютерної інформації // Право України. – 2003. – № 4. 39. Организация и современные методы защиты информации / Под общей редакцией Диева С.А., Шаваева А.Г. – М.: Концерн "Банковский деловой Центр", 1988. 40. Петров В.А., Пискарев А.С., Шеин А.В. Информационная безопасность. Защита информации от несанкционированного доступа в автоматизированных системах. Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. и доп. – М., 1995. 41. Петрущенков С.П., Петрущенкова Н.В. Основи культури споживання. – К.: Знання, 2001. 42. Семенов В.А. Деякі питання інформаційно-аналітичної роботи в банку: Матеріали семінару "Практичні питання інформаційно-аналітичної роботи в комерційному банку", 24-26.03.98 р. 43. Скляров Д.В. Искусство защиты и взлома информации. – СПб.: БХВ-Петербург, 2004. 44. Стрельбицька Л.М., Стрельбицький М.П. Основи безпеки банківської системи України та банківської діяльності: Монографія / За ред. М.П. Стрельбицького. – К.: Кондор, 2004. 45. Теоретические основы компьютерной безопасности / П.Н. Девянин и др. – М.: Радио и связь, 2000. 46. Теория и практика обеспечения информационной безопасности / Под ред. П.Д. Зегжды. – М.: Яхтсмен, 1996. 47. Титоренко Г.А. та ін. Комп’ютеризація банківської діяльності. – М.: Фінстатінформ, 1997. 48. Халяпин Д.Б., Ярочкин В.И. Основы защиты информации. – М.: ИПКИР, 1994. 49. Хоффман Л. Дж. Современные методы защиты информации. Пер. с англ. – М.: Советское радио, 1980. 50. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2002. 51. Шиверский А.А. Защита информации: проблемы теории и практика. – М.: Юрист, 1996. 52. Щеглов А.Ю. Защита компьютерной информации от несанкционированного доступа. – СПб.: Наука и Техника, 2004. 53. Ярочкин В.И., Бузанова Я.В. Основы безопасности бизнеса и предпринимательства. – М.: Академический Проект: Фонд "Мир", 2005. 54. Ярочкин В.И. Информационная безопасность: Учебник для студентов вузов. – М.: Академический Проект; Гаудеамус, 2-е изд. – 2004. 55. Ярочкин В.И. Технические каналы утечки информации. – М.: ИПКИР, 1994. Ярочкин В.И., Шевцова Г.А. Каталог обобщенных мероприятий по защите конфиденциальной информации. – М.: ИПКИР, 1997.