Комунікативна політика в державі

Содержание:ВСТУП 3 1. Комунікація: проблеми структуризації 4 2. Комунікативний аспект державного управління 6 3. Форми комунікації між владою, суспільством та ЗМІ 8 4. Необхідність формування та реалізації державної комунікативної політики 9 5. Доступ до інформації про діяльність Верховної Ради України 11 6. Комунікації Прес-служби Президента України 17 7. Соціальна реклама – дієвий механізм налагодження комунікацій між Президентом та громадянами 20 ВИСНОВКИ 22 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 24

Вступление:Успішне використання інформаційних та комунікативних технологій в усіх сферах буття суспільства стало реальністю. Інформація поступово перетворюється не лише на товар, але й стає головним засобом суспільного виробництва. Важливою особливістю інформації є її актуальність, яка пов’язана з відображенням та обміном. Головною специфічною ознакою соціальної інформації є її унаочнення. Сам спосіб передачі інформації впливає на неї та модифікує. Особливої ваги ці процеси набувають із технічним розвитком та зростанням можливостей медіа, а також використання її в державному управлінні. Вимоги до операцій з інформацією постійно зростають, розробляються та встановлюються нові стандарти щодо якості та форм передачі. Нові завдання, які постають перед державним управлінням щодо організації діалогу влади і суспільства, підвищення якості державної політики з урахуванням думки громадськості, забезпечення конституційного права громадян на інформацію та участь в управлінні державними справами, інституалізації суспільних комунікацій, запровадження суспільного мовлення та світових демократичних стандартів до подання інформації, сприяння процесам самоорганізації в журналістських колах, забезпечення рівних умов для існування різних форм власності в українських ЗМІ, унеможливлення монополізму на інформаційні джерела та інші потребують науково обґрунтованого підходу до вироблення державної політики в інформаційній сфері. В даній роботі основну увагу буде приділено науковому аналізу функціонування інформації та комунікації в державному управлінні на прикладі прес-служби Президента України.

Выводы:Отже, можна зробити наступні висновки: Нові завдання, які постають перед державним управлінням щодо організації діалогу влади і суспільства, підвищення якості державної політики з урахуванням думки громадськості, забезпечення конституційного права громадян на інформацію та участь в управлінні державними справами, інституалізації суспільних комунікацій, запровадження суспільного мовлення та світових демократичних стандартів до подання інформації, сприяння процесам самоорганізації в журналістських колах, забезпечення рівних умов для існування різних форм власності в українських ЗМІ, унеможливлення монополізму на інформаційні джерела та інші потребують науково обґрунтованого підходу до вироблення державної політики в інформаційній сфері. Комунікація – соціально обумовлений процес передачі і прийняття інформації в умовах міжособистісного і масового спілкування за допомогою різних комунікативних засобів. Стратегічним завданням державного управління є інституалізація суспільних комунікацій. Сучасний стан взаємодії влади, громадськості і ЗМІ в Україні характеризується запровадженням таких нових форм як створенням громадських рад при органах виконавчої влади, проведенням громадських та Президентських слухань, запровадженням громадської експертизи та ін., а також значною соціальною активністю та потребою в становленні безпосередніх комунікацій. Президент України Віктор Ющенко підписав розпорядження, яким затвердив положення про прес-службу Президента України. Організація висвітлення діяльності Президента України та забезпечення його комунікацій із засобами масової інформації в Україні та за кордоном – основне завдання Прес-служби Президента України, яка є структурним підрозділом Секретаріату Президента України. Прес-служба забезпечує оприлюднення через ЗМІ офіційної позиції глави держави; готує і організовує проведення з участю Президента прес-конференцій, брифінгів, інших заходів для представників ЗМІ; здійснює підготовку друкованих, аудіо- і відеоматеріалів про діяльність Президента для подальшого їх розміщення в ЗМІ; забезпечує аналіз висвітлення діяльності Президента ЗМІ в Україні і за кордоном і інформує з цих питань Президента України, Державного секретаря України і першого помічника Президента України; запрошує журналістів для висвітлення заходів з участю Президента України, проводить їх акредитацію, сприяє створенню сприятливих умов для роботи.

Литература:1. Зернецька О., Зернецький П. PR-маніпулятивний вплив: комунікативна теорія і практика // Політичний менеджмент. – № 3. – 2003. – С. 112. 2. Кабачная О.В. Политическая коммуникация в Украине: основные тенденции, противоречия, возможности анализа // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – 2000. – № 462. – С. 50. 3. Положення про Прес-службу Президента України, затверджене Розпорядженням Президента України від 8 лютого 2005 року № 48/2005-рп // Офіційний Вісник України, 2005. – № 11. – ст. 521. 4. Постанова Верховної Ради України від 25 травня 2006 року № 4-V «Про порядок висвітлення роботи першої сесії Верховної Ради України п'ятого скликання». 5. Ст. 10 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» // Відомості Верховної Ради, 1997. – № 49. – ст. 299. 6. Ст. 3 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 16.03.2006 № 3547-IV // Відомості Верховної Ради України, 2006. – № 23. – ст. 202. 7. Ст. 4 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 16.03.2006 № 3547-IV // Відомості Верховної Ради України, 2006. – № 23. – ст. 202. 8. Ст. 9 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» // Відомості Верховної Ради, 1997. – № 49. – ст. 299. www.president.gov.ua – офіційний сайт Президента України