Співвідношення юридичної сили, норм міжнародного договору та внутрішньодержавного законодавства в доктрині міжнародного права та правовій системі України

Содержание:Вступ                                                                                                                                 3 1. Співвідношення юридичної сили норм міжнародного та національного законодавства у правовій доктрині                                                                                                                             5 2. Співвідношення національного та міжнародного права в українському законодавстві      11 Висновки                                                                                                                           15 Список використаної літератури                                                                                    17  

Вступление:Питання про співвідношення міжнародного та внутрішнього права є відносно новим у правовій теорії та практиці. Тривалий час міжнародне право обслуговувало відносно вузьку галузь зовнішньополітичної діяльності держав, мало стосуючись внутрішньої. При цьому сама сфера міжнародних відносин була закритою, у ній було присутнє гранично обмежене коло суб’єктів. До того ж в умовах панування абсолютного державного суверенітету, що межував зі сваволею, ступінь впливу міжнародного права на міжнародну політику був мінімальним. А у внутрішньому правопорядку держави взагалі не схильні були брати до уваги міжнародне право – з огляду на уявлення, що домінували, воно за своєю природою не могло торкатися внутрішньодержавних відносин. Проблема співвідношення міжнародного та внутрішнього права теоретично та практично стала притягувати до себе увагу з другої половини ХІХ ст. Це було пов’язано зі зростанням ролі міжнародного права і з посиленням взаємозв’язку і взаємозалежності держав. Саме в цей час виникли перші доктринальні обґрунтування видів і способів співвідношення міжнародного та внутрішнього права. Як і в сучасній доктрині, це питання розглядали залежно від того, що становить собою міжнародне право, яке коло його суб’єктів, якими є об’єкт і метод міжнародно-правового регулювання, джерела зобов’язань, як слід розуміти державний суверенітет. Питання про співвідношення міжнародного та внутрішнього права має як теоретичне, так і практичне значення. Для більшості держав світу міжнародне право давно перестало бути чимось екзотичним і далеким від потреб практикуючого юриста, як це було ще на початку ХХ ст. Це вкрай складне питання постало перед Україною й у загальному вигляді було вирішено вже при прийнятті Декларації про державний суверенітет 1990 р.1. У світі все частіше виникають ситуації, вирішення яких неможливе без міжнародно-правового співробітництва. Це стосується не лише спроб вирішити глобальні проблеми сучасності (екологічну, продовольчу, енергетичну, розвитку, народонаселення тощо), задля чого мають бути об’єднані зусилля всіх держав світу. Без використання міжнародного права неможливо також повноцінно здійснювати захист прав людини, вести боротьбу зі злочинністю, співпрацювати в галузі міжнародних перевезень, освоєння світового океану. Держави змушені визнати для себе або пріоритет міжнародного співробітництва і, відповідно, міжнародного права, або опинитися перед загрозою глобальної кризи, вийти з якої поодинці неможливо. Більшість держав світу зробили вибір на користь визнання авторитету міжнародного права. До сфери міжнародно-правового регулювання потрапляють усе більше питань, які раніше відносилися, як правило, до сфери виключної компетенції держави  

Выводы:В питанні про співвідношенні міжнародного і національного права в науці права визначилися три напрями. Перше, дуалістичне, виходить з того, що міжнародне і національне право є відносно ізольованими і незалежними системами правопорядку. Два інших напрями, що звуться моністичними, ґрунтуються на тому, що міжнародне і внутрішньодержавне право є складовими частинами єдиної системи права. Інтернаціоналізація життя народів, розширення міжнародного партнерства і співпраці в різних сферах суспільного життя, всезростаюче значення ролі міжнародних відносин, поглиблення їх дії на внутрішнє життя держав, долі окремих народів і окремої особи, що додають сучасному світу цілісність, підсилюють значення міжнародного права. Сучасне міжнародне право стає універсальним регулятором, що виражає загальнолюдські цінності і пріоритети. У цих умовах все більше число прибічників знаходить концепція примату міжнародного права, розроблена засновником нормативістської школи права Г. Кельзеном. Він виходив з того, що в світі існує єдина система права, що включає право міжнародне і право національне всіх без виключень держав. При цьому дійсність, істинність нормального права визначається нормами міжнародного  права. У нинішніх умовах примат міжнародного права над національним виступає однією з важливих правових гарантій забезпечення миру, взаємовигідної співпраці держав у вирішенні завдань планетарного характеру, в забезпеченні дотримання прав і свобод людини. В Україні проблема співвідношення міжнародного і національного праву юридично вирішена у Конституції: Чинні міжнародні договори, згода на  обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які  суперечать Конституції України, можливе лише  після  внесення відповідних   змін до Конституції України.  

Литература: Конституція України:  Закон  вiд 28.06.1996  № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - № 30. -  ст. 141. Про міжнародні договори України: Закон України від  вiд 29.06.2004  № 1906-IV// Відомості Верховної Ради. - 2004.- № 50. - ст.540 Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В.Г. Буткевича. — К.: Либідь, 2002. – 608 с. Козюбра М. Місце Європейської конвенції з прав людини у правовій системі України // Досвід застосування Європейської конвенції з прав людини в судочинстві України та Польщі: Матеріали науково-практичної конференції/ Упоряд. О.П. Корнієнко. — К.: Вид-во «А.П.Н.», 2006. Лукашук И. И. Право международной ответственности. — М.: Волтерс Клувер, 2004. – 432 с. Міжнародне право: Навч. посібник / За ред. М. В. Буроменського – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 336 с. Третьяков Д. Ієрархія законів і принцип «pacta sunt servanda» // Віче. – 2007. - № 9-10. Шаповал В. Конституція і співвідношення національного та міжнародного права (порівняльний аналіз) // Юридична газета. – 2006. - № 10 (70). – від 31 травня.