Організаційна структура соціального управління

Содержание:Вступ                                                                                                                                 3 Розділ 1. Теоретичні основи соціального управління                                                   5 1.1. Сутність та ланки соціального управління                                                              5 1.2. Типи і види організаційних структур                                                                       11 1.3. Організаційна структура соціального управління                                                   24 Розділ 2. Система кадрів соціального управління та неформальна організаційна структура  27 2.1. Кадри управління                                                                                                      27 2.2. Неформальна організаційна структура                                                                     31 Висновок                                                                                                                           35 Список використаних джерел                                                                                         37  

Вступление:Актуальність дослідження. Cпад економіки, фінансову кризу, безробіття на тлі загального зниження рівня життя пересічні громадяни сприймають, насамперед, як особисту проблему, оскільки це їх життя, і саме зараз вони потребують підтримки й захисту державної влади. Однак якщо державна влада в особі вищих державних посадовців демонструє нездатність протистояти викликам часу, прагнення зберегти своє місце на щаблях державної ієрархії, збільшити свою частку під час перерозподілу матеріальних благ, посилити свої владні повноваження без обов'язкової відповідальності за вичерпаний кредит довіри, слід порушити питання про її недосконалість і необхідність такої перебудови, щоб вона була соціально-адекватна вимогам та потребам суспільства. Сучасні проблеми в Україні найчастіше пов'язуються з політичною нестабільністю. Причини відсутності політичної рівноваги в суспільстві пояснюють особистими амбіціями політиків та їх прагненням до найповнішої влади в країні, неврегульованістю відносин між окремими гілками державної влади, недосконалістю українського законодавства, вадами організації державного управління на усіх рівнях, підміну демократії вседозволеністю та відсутністю суспільних ідеалів і суцільним падінням рівня моралі. Вихід із такого становища вчені вбачають у радикальній реформі державного апарату та усієї системи державної влади, залученні громадськості до розв'язання проблем соціально-політичного розвитку, зміні засобу мислення політиків та представників владних структур і т. ін. Мета: дослідити теоретичні аспекти організаційної структури соціального управління. Завдання: -        проаналізувати сутність та ланки соціального управління; -        визначити типи і види соціального управління; -        розкрити сутність організаційної структури соціального управління; -        проаналізувати проблематику кадрів управління; -        подати характеристику неформальної організаційної структури. Об’єкт – соціальне управлыння. Предмет – особливості організаційної структури соціального управління. Наукова новизна роботи. У курсовій роботі формулюються основні поняття, що мають використовуватися в процесі соціологічного аналізу управлінської практики на державному рівні. Обґрунтовується необхідність формування понятійного апарату соціології державного управління, оскільки вона претендує на роль самостійної науково-практичної дисципліни, яка також може розглядатися як парадигма соціології управління та як окрема галузь соціологічної науки. Теоретичне значення роботи. Зважаючи на складності у досягненні поставленої мети, очевидним має стати також висвітлення історичних, філософських, економічних, правових, психологічних та інших аспектів концептуальної моделі соціології державного управління як відносно самостійної теоретико-прикладної наукової дисципліни. Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.  

Выводы:Соціальне управління (у широкому сенсі) – органічно-притаманне соціальним системам явище, яке забезпечує збереження їх цілісності, якісної специфіки, відтворення і розвиток. Соціальне управління (у вузькому сенсі) – свідомий, систематичний, організований вплив на суспільство, з метою впорядкування і вдосконалення його соціально-діяльнісної структури в процесі вироблення і досягнення певної мети. Соціологічна теорія державного управління, або соціологія державного управління, може розглядатися також як концепція державного управління, що розробляється з позицій соціологічної науки. Проте існує проблема, яка полягає в тому, що ці наукові теорії мають використовувати близький, але не тотожний понятійний апарат. У першому випадку його використання має більшою мірою спиратися на досвід категоріального аналізу, отриманого у соціологічній традиції, а в другому правомірним має стати пріоритетне використання понятійного апарату науки з державного управління із залученням, додаванням категорій соціологічної науки. Звернення до понятійного апарату соціології управління, котра визнається як галузь соціологічної науки, що вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини, структури і процеси суспільства (організації) з метою упорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування, розвитку або зміни, переведення в інший стан, не зможе повною мірою задовольняти завдання, що ставляться перед соціологією державного управління. Організаційна структура відображає склад і співпідпорядкованість різних елементів, ланок і щаблів соціального управління, які фун­кціонують для досягнення певної мети. Функції і структура управління — дві неподільно взаємоза­лежні й взаємообумовлені складові єдиного ціло­го — організації системи управління, що є відпо­відно змістом і формою процесу управління. Про­цес формування організаційної структури — це насамперед організаційний розподіл завдань і функцій за підрозділами апарату управління. Структура управління може бути двоступеневою й багатоступеневою, а ланки (органи) управління — лінійними (здійснюють безпосереднє комплек­сне управління об'єктом: міністерством, корпора­цією, підприємством, цехом, ділянкою, бригадою) і функціональними (відокремлені частини апарату управління, що реалізують одну або кілька фун­кцій управління). Звідси розрізняють три основні типи організаційних структур управління: ліній­ну, функціональну й змішану (лінійно-функціональну) тощо. Неформальна організація — групи людей, які виникають спонтанно і регулярно вступають у взаємодію для досягнення визначеної мети. Персонал формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо) факторів. Вплив останніх конкретизується в таких параметрах макроекономічного характеру: кількість активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропонування робочої сили. рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу, ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів. Персонал — це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. До кадрів управління належать працівники, які здійснюють функції управління, або ж сприяють такому здійсненню, тобто люди, професійно зайняті у процесі управління, або ж ті, хто належить до апарату управління.  

Литература:1.            Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. Основи менеджменту.- Львів: «світ», 2005. -296 с. 2.            Бойчик I.М., Харiв П.С., Хопчан М.I. Економіка підприємств: Навчальний посібник: Навчальне видання: .- Львiв: Сполом, 1998.- 207 c. 3.            Бреддик У. Менеджмент в организации: Учебное пособие. - М.: «Инфра-М», 2004. - 344с.Броницький О. М. Організаційна культура як інструмент підвищення ефективності функціонування ринкової системи. — Х., 2003. — 20с. 4.            Бурега В.В. Соціологія державного управління: спроба категоріального аналізу // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. Т.Х. Вип. 116. «Соціологія державного управління». Серія «Спеціальні та галузеві соціології». - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - с. 6 – 23. 5.            Вебер М. Город. Образ общества /Пер. с нем. -М.: Юрист, 1994. - 704 с. 6.            Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. -1440 с. 7.            Гаєвська О. Політичне управління: сучасні наукові підходи // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 4. - С. 286-294. 8.            Гідденс Е. Соціологія. -М.: ЕдоторіалУРСС, 2005. -632 с. 9.            Гілета О. Організація з надання послуг як особливий тип соціальної організації // Український соціум. - 2008. - № 1. - С. 7-15. 10.        Гвишиани Д.М. Организация и управление. - 3-е изд., перераб. - М.: Изд-во МГ ТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. - 332 с. 11.        Державне управління: Навч. посібник / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. Мельник А.Ф. - 2-ге вид., випр. і доп. -К.: Знання, 2004. - 342 с. 12.        Економічна енциклопедія: У 3 т. Т.1 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видав. центр «Академія», 2000. - 864 с. 13.        Економіка підприємств: Навчальний посiбник.- Тернопiль: Орiон, 1995.- 204 c. 14.        Зиновьев А.А. Логическая социология: избр. соч. / Александр Александрович Зиновьев; составление Ю.Н. Солодухина. -М.: Астрель, 2008. - 606 с. 15.        Кабушкин Н. И. Основы менеджмента: Уч. пособие. – М.: ТОО”Остожье”, ”Новое знание”, 2004. – 336 с. 16.        Манхейм К. Диагноз нашего времени. - М.: Юрист, 1994. - 700 c. 17.        Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посібник / За заг. ред. Н.Р. Ниж­ник. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 160 с. 18.        Огурцов А.П., Юдин Э.Г. Деятельность // Философский энциклопедический словарь. - М.: Сов. энцикл., 1983. - 837 с. 19.        Политическая система общества. Политика // Политология. Краткий словарь. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. -448 с. 20.        Попер К .Открытое общество и его враги: Пер. с англ. -М., 1992. -Т2. -446 c. 21.        Разумная организация науки личности: проблемы воспитания и саморегулирования / Л.В. Сохань, В.А.Тихонович, С.А. Кисилева и др. -К.: Наук. думка, 1989. - 328 с. 22.        Савка В.Є. Соціальні служби як соціальні організації: проблеми типології та управління// Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. Т.Х. Вип. 116. «Соціологія державного управління». Серія «Спеціальні та галузеві соціології». - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - с.155 - 161. 23.        Сладкевич В.П., Червнявский А.Д. Современный менеджмент (в схемах): Опорный конспект лекций. – К.: МАУП, 2000. – 112с. 24.        Современный философский словарь / Под ред. В.Е. Кемерова. - М.: Одиссей, 1996. - 316с. 25.        Соціологічна енциклопедія / Уклад. В.Г. Городяненко. - К.: Академвидав, 2008. - 456 с. 26.        Соціологія: короткий енциклопедичний словник.-К.: Укр.центр духовн. культ., 1998.-736с. 27.        Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш, 2007. – 456 с. 28.        Тельнов Ю. Разработка обучающейся организации с применением интелектуальных технологий // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 6. 29.        Философский энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 576 с. 30.        Философский энциклопедический словарь / Гл. ред.: Л.Ф.Ильичев, П.Н.Федосеев, С.М.Ковалев, В.Г.Панов. -М.: Сов. энцикл., 1983. - 840 с. 31.        Hasenfeld Y. Нuman service organization. -N.Y., 1983. - 120 p. 32.        GoffmanE. The Presentation оf Self in everyday Life. -NY., 1961. – 210 p.