ЗМІ і проблема ідентифікації громадської думки

Содержание:ВСТУП                                                                                                                              3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ                                                         5 1.1. Дослідження поняття "громадська думка"                                                               5 1.2. Проблема ідентифікації громадської думки                                                              8 1.3. Вплив ЗМІ на ідентифікацію громадської думки                                                    9 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МАНІПУЛЮВАННЯ СВІДОМІСТЮ ЗА ДОПОМОГОЮ ЗМІ  14 2.1. Інформаційний вплив на свідомість людини                                                         14 2.2. Дослідження управління свідомістю за допомогою ЗМІ                                       16 2.3. Вплив ЗМІ на ідентифікацію громадської думки                                                    19 РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЧЕРЕЗ ЗМІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ                                                                                                                    23 3.1. Проблеми зловживання в управлінні свідомістю через ЗМІ                                 23 3.2. Застосування ЗМІ задля відстоювання інтересів держави                                    26 3.3. Шляхи боротьби зі зловживаннями в маніпулюванні свідомістю людей через ЗМІ        29 ВИСНОВКИ                                                                                                                      35 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                         38  

Вступление:Актуальність теми дослідження. Громадська думка як політичний інститут бере участь у здійсненні влади. Це важливий механізм прийняття політичних рішень на всіх рівнях. Оскільки громадська думка виступає знаряддям політики, то її формування є сферою боротьби за владу. В цьому зв'язку складовою частиною політичного процесу можна вважати боротьбу за громадську думку. Характер впливу громадської думки на політичні процеси залежить від існуючого політичного режиму. Як елемент функціонування політичних систем громадська думка є постійно діючим фактором управління, за допомогою якого виконується декілька впливових функцій, а саме: експресивно-контрольна, яка визначає політичну позицію тих або інших спільностей; консультативна дає поради щодо пошуку оптимальних політичних дій; директивна виносить рішення по тих або інших питаннях, регулює поведінку індивідів, спільностей і установ, підтримує або відкидає ті чи інші уявлення, цінності і норми. Усезростаюча роль мас-медіа у світі, перебування їх у центрі уваги суспільства, співпраця політичних структур і мас-медіа, активізація діяльності, а відповідно і загострення конкурентної боротьби між політиками та політичними силами, що у свою чергу призвело до необхідності ефективного впливу на суспільну свідомість, до потреби у ціленаправленому формуванні громадської думки – усі ці фактори в значній мірі зумовили інтерес до проблем мас-медіа в сучасному світі. Серед праць українських авторів останнього десятиріччя, в яких досліджуються проблеми мас-медійних процесів та роль ЗМІ в сучасному світі і які мають більш загальний характер слід назвати публікації О. Гриценка, Л. Губерського, В. Іванова, Н. Костенко, Є. Макаренко, А. Москаленка, А. Ручки та інших. Проблемам ЗМІ присвятили свої дослідження В. Королько, В. Моісєєв, Г. Почепцов. Висвітлення різних аспектів теоретичних та практичних питань діяльності ЗМІ в сучасних умовах здійснюється в публікаціях таких українських авторів, як В. Бадрак, Г. Вартанов, В. Здоровега, В. Іваненко, С. Квіт, О. Копиленко, В. Кравченко, І. Крупський, О. Кузнєцова, В. Лизанчук, Й. Лось, Е. Мамонтова, І. Мащенко, О. Мелещенко, Л. Мукомела, І. Ненов, І. Паславський, Т. Петрів, В. Різун, О. Сибірякова, М. Скуленко, І. Слісаренко,  А. Чічановський, О. Чекмишев, В. Шкляр та інші. Отже, проблеми ролі мас-медіа в демократичних трансформаціях українського суспільства неодноразово привертали увагу різних авторів, однак і по нині дослідження діяльності мас-медіа залишається актуальним. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі накопиченого теоретичного і практичного матеріалу розкрити ЗМІ і проблему ідентифікації громадської думки. Досягнення цієї мети обумовило необхідність вирішення наступних задач: -         розглянути теоретично-методологічні основи дослідження формування і функціонування громадської думки; -         здійснити аналіз маніпулювання свідомістю за допомогою ЗМІ; -         висвітлити проблеми ідентифікації громадської думки через ЗМІ та шляхи їх вирішення. Об’єктом дослідження є засоби масової інформації (ЗМІ). Предметом дослідження виступає проблема ідентифікації громадської думки. Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми курсового дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, трьох розділів, у яких здійснено вирішення основних завдань курсової роботи. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження та список використаних джерел.  

Выводы:Основні результати дослідження полягають у наступному: 1. Було визначено, що громадська думка виражається через оцінювання явищ навколишнього середовища. Саме це оцінювання дає імпульс для формування настанов, які відбивають готовність суб'єкта діяти певним чином. Очевидно, існують визначені умови та фактори, котрі "примушують" громадську думку залишатися тільки на рівні відбиття дійсності (тобто на рівні свідомості, слова) чи сприяють її переходу на інший рівень – рівень впливу на дійсність та її перетворення. Таким чином, у процесі формування громадської думки можна виділити різні сукупності факторів, які працюють як на першому. 2. У ході проведеного дослідження встановлено, що мас-медіа виконує в першу чергу комунікативну функцію. Разом з тим вона здійснює також й інтерпретаційно-оціночну функцію, що дає можливість використовувати її як важливий інструмент маніпулятивного впливу на громадськість. Крім того, об’єктивне повідомлення інформації, вільне від будь-якої інтерпретації та оцінки, неможливе, оскільки вже сам вибір мовних знаків передбачає відношення суб’єкта до змісту інформації, тобто в самих мовних знаках у момент їх реалізації закладена заданість на вплив. Усі ці об’єктивно притаманні мові та комунікації особливості активно використовуються у сфері політики. Це дозволяє за допомогою мас-медіа здійснювати приховане управління свідомістю та поведінкою людей у бажаному для суб’єктів влади напрямку. 3. Доведено, що маніпулятивний потенціал мас-медіа найкращим чином проявляється у політичній рекламі та пропаганді, у функціонуванні засобів масової інформації та в публічному мовленні політичних діячів. Значні можливості мови як засобу маніпулятивного впливу на суспільну свідомість знаходять своє втілення у різноманітних політичних міфах та стереотипах. Тут мовні засоби застосовуються для того, щоб сприяти розумінню політичної дійсності через запропоновані міфами та стереотипами схеми інтерпретації. Маніпулятивний потенціал мас-медіа проявляється також у політичній пропаганді та рекламі. Для цих видів політичної комунікації характерним є активне використання прагматичних можливостей мови. У пропагандистських і рекламних текстах застосовуються різноманітні мовні прийоми, засоби аргументації, які сприяють здійсненню маніпулятивного впливу на суспільну свідомість. У здійсненні мовного політичного маніпулювання значну роль відіграють засоби масової інформації. За допомогою відбору інформації, певного способу і форми її подачі, вони створюють у громадськості деяке сприйняття політичної дійсності. При цьому застосування різноманітних мовних прийомів допомагає засобам масової інформації інтерпретувати політичну реальність у вигідному для певних сил світлі, нав’язувати громадськості потрібне бачення дійсності та провокувати її на необхідні дії. 4. Значні маніпулятивні можливості мають промови політичних діячів. Вони є для сучасних політиків одним із найбільш дієвих інструментів політичного впливу, ефективним засобом маніпулювання суспільною свідомістю і вміле володіння засобами переконуючого впливу є однією з передумов успішної публічної діяльності сучасного політика. Найбільший маніпулятивний потенціал мають мітингові та агітаційні промови політичних діячів. Для них характерним є звернення у першу чергу до ірраціональних моментів, їхній вплив часто направлений на емоції, а не на розум людей. 5. На діяльність політиків величезний вплив здійснюють засоби масової інформації. З їх появою і розвитком значно збільшилися мовно-маніпулятивні можливості політичних діячів. У роботі з’ясовано, що, з одного боку, вони сприяють мовно-маніпулятивній діяльності політиків, оскільки надають їм можливість здійснювати маніпулятивний вплив на масову свідомість завдяки доступу до величезної аудиторії та дозволяють політикам подавати свою діяльність у вигідному для них світлі. З іншого боку, засоби масової інформації самі здатні впливати на мовну діяльність політиків, маніпулюючи їхніми висловлюваннями та створюючи чи не створюючи потрібні умови для їх ефективної мовної діяльності. 6. Таким чином, вищевикладене дозволяє дійти висновку, що в українському суспільстві важливого значення набула проблема запобігання маніпулятивному впливу політиків на громадськість. Отже, можна запропонувати ряд заходів, які повинні сприяти обмеженню мовного політичного маніпулювання: -         по-перше, це – розвиток наукових досліджень політичної мови за допомогою сучасних методів аналізу політичних текстів, які дозволяють з’ясувати глибинні, приховані за висловлюваннями політиків моменти – особистісні характеристики, мотиви поведінки – що дає можливість виявити маніпулятивну направленість їхнього мовлення; -         по-друге, висвітлення проблем мовного маніпулювання у засобах масової інформації, науково-популярній літературі, оскільки, отримуючи знання про механізми мовно-маніпулятивного впливу, громадськість має змогу виробити імунітет проти маніпулювання; -         по-третє, формування громадянської політичної культури, яка передбачає взаємну довіру та відповідальність політиків і громадян, що сприяє розвитку демократичного дискурсу в суспільстві, який об’єктивно обмежує можливості здійснення мовно-маніпулятивного впливу.  

Литература:1.              Бродская О., Лысенко В. Человек массы или массовый человек? // ПЕРСОНАЛ. – 2004. – № 3. 2.              Вендт А. Четыре социологии международных отношений // Международные отношения: Социологические подходы. – М., 1998. 3.              Гриценко О. Влада інформації, її місце і роль в інформаційному суспільстві // Наукові записки Ін-ту журналістики. – К.: Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2000. 4.              Гриценко О. Держава та інформаційне суспільство // Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць. – К.: Центр вільної преси, 2000. 5.              Гриценко О. Державна політика і засоби  масової комунікації // Актуальні питання масової комунікації. – К.: Ін-т журн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка, 2001. 6.              Гриценко О. Мас-медійні кампанії  та проблеми їх застосування в ЗМІ // Публіцистика і політика: Зб. наук. праць. – К.: Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2001. 7.              Гриценко О. Основні принципи взаємодії ЗМІ і громадської думки // Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць. – К.: Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2001. 8.              Гриценко О. Політика  в  дзеркалі  мас-медійних  процесів // Зб. праць Науково-дослідного центру періодики. – Львів, 2000. 9.              Гриценко О. Правові проблеми інформаційного суспільства // Актуальні питання масової комунікації. – К.: Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2000. 10.          Гриценко О.М. Cуспільство, держава, інформація. – К.: Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2001. 11.          Гриценко О.М. Мас-медіа у відкритому інформаційному суспільстві й гуманістичні цінності. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. 12.          Данченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення): Монографія. – К.: Либідь, 2001. 13.          Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід / Пер. з англ. – К.: К. І. С., 2002. 14.          Лисенко В.В. Чутки – активний засіб модифікації суспільної свідомості // Політичний менеджмент. – 2004. – № 6 (9). 15.          Лысенко В.В. СМИ и общественное мнение: технологии манипулирования // ПЕРСОНАЛ. – 2004. – № 9. 16.          Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс / Пер. с фр. – М.: Центр психологии и психотерапии, 1998. 17.          Панарин И.Н. Технология информационной войны – М.: КСП+, 2003. 18.          Почепцов Г.Г. Информационно-политические технологии. – М.: Центр, 2003. 19.          Почепцов Г.Г. Информация и дезинформация. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. 20.          Пригожин А.И. Особенности четвертой мировой войны // Социология и политология. – 2004. – № 3. 21.          Прокофьев В. Ф. Информационное единство мира / Геополитика и безопасность. – М.: АРБИЗО, 1996. – № 4. 22.          Ростовцева Л. И. Поведение потребителей в пословицах и поговорках // Социол. исслед. – М.: Наука, 2004. – № 4 (240). 23.          Требін М. Інформаційне суспільство. Війни нової епохи // Віче. – 2002. – № 4 (121). 24.          Хазен А. М. О возможном и невозможном в науке, или где границы моделирования интеллекта. – М.: Наука. Гл . ред. физ.-мат. лит., 1998. 25.          Чавкин С. Похитители разума // Пер с англ. С. Пономаренко, И. Гавриленко / Под общ. ред. и с пред. д. ю. н. И. Б. Михайловской. – М.: Прогресс, 2002.