Співробітництво в рамках міжнародних організацій з питань інтелектуальної власності

Содержание:ВСТУП                                                                                                                              3 1. Поняття і види інтелектуальної власності                                                                  4 2. Співробітництво в рамках міжнародних організацій з питань інтелектуальної власності  6 ВИСНОВКИ                                                                                                                      12 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                         14  

Вступление:Словосполучення «інтелектуальна власність» проникло в спеціальну літературу колишнього Радянського Союзу. Воно вживалося в науковій літературі, в навчальній тощо. Проте, в якості офіційного не вживалося. Таким же шляхом це словосполучення проникло в спеціальну літературу України. Вживається воно також як офіційний термін, але в якості допоміжного. Так, наприклад, законодавство про авторське право і суміжні права, про промислову власність як певну сукупність в літературі часто називають «Інтелектуальна власність», «Право інтелектуальної власності». Вперше у законодавстві України цей термін був вжитий у Законі України «Про власність» (розділ. VІ) від 7 лютого 1991 р. В той же час в зазначеному законодавстві словосполучення «інтелектуальна власність» вживається. Так, у Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. визначення патентного відомства подано так: «Державний комітет України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України)». Це ж словосполучення вживається й в інших законах України про промислову власність.  

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Словосполучення «інтелектуальна власність» проникло в спеціальну літературу колишнього Радянського Союзу. Воно вживалося в науковій літературі, в навчальній тощо. Проте, в якості офіційного не вживалося. Поняття інтелектуальної власності у світовій правовій системі з'явилося не так давно. Наприкінці минулого століття було підписано Паризьку конвенцію по охороні промислової власності (23 березня 1883 р.). За станом на 9 квітня 1995 р. учасниками цієї конвенції були 152 держави світу. В 1891 р. досягнуто Мадрідську угоду про міжнародну реєстрацію знаків. Трохи раніше було укладено Бернську конвенцію по охороні літературних і художніх творівв 1886 р.  Але міжнародне співробітництво в галузі охорони прав на результати творчої діяльності почало особливо активно розвиватися в XX столітті. В 1925 р. було укладено Гаагську угоду про міжнародне депонування промислових зразків. Лісабонська угода про охорону найменування місць походження та їх міжнародну реєстрацію було підписано в 1958 р. В 1961 р. була підписана Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і органів радіо і телебачення. В 1989 р. підписаний Договір про реєстр фільмів (Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів). Було підписано також багато інших міжнародних договорів, угод, конвенцій, спрямованих на забезпечення надійної правової охорони результатів творчої діяльності в різних країнах світуучасницях названих та інших договорів. Наявність багатьох міжнародних конвенцій, договорів, угод тощо в галузі правової охорони результатів творчої діяльності не сприяла їх ефективній охороні. В даний час у зв'язку з загальним розвитком міжнародного економічного і культурного співробітництва помітний розвиток тенденції зміцнення міжнародних організацій саме в галузі науково технічної і гуманітарної діяльності. 14 липня 1967 р. в Стокгольмі було підписано конвенцію під назвою «Конвенція, яка засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності». Ця конвенція набула чинності в 1970 р., а в грудні 1974 р. вона набула статус спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) поставила перед собою таку ціль: -         сприяти охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва між державами і, відповідних випадках, у взаємодії з будь якою іншою міжнародною організацією; -         забезпечити адміністративне співробітництво між Союзами в галузі охорони інтелектуальної власності. Згадана Конвенція передбачає об'єктами права інтелектуальної власності такі результати творчої діяльності: 1) літературні, художні твори і наукові праці; 2) виконавську діяльність артистів, фонограми і радіопередачі; 3) винаходи в усіх галузях людської діяльності; 4) наукові відкриття; 5) промислові зразки; 6) товарні знаки, знаки обслуговування і комерційні найменування та позначення; 7) припинення недобросовісної конкуренції. З урахуванням розвитку інтелектуальної власності дана стаття Конвенції містить також тезу і про інші права, що випливають із інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній галузях.  

Литература:1.       Бабаев В. Виды объектов интеллектуальной собственности в инновационной деятельности// Підприємництво, господарство і право.-  2003.- № 9.- С.68 – 71. 2.       Бовин А.А. Интеллектуальная собственность: экономический аспект/ А.А.Бовин, Л.Е.Чередникова.- М., 2001. – 250 с. 3.       Вачевський М.В. Організаційна структура системи управління інтелектуальною власністю// Актуальні проблеми економіки.- 2004.-  № 4(34).- С.155-162. 4.       Колот А. Інноваційна праця та інтелектуальний капітал у системі факторів формування економіки знань// Україна: аспекти праці.-  2007.- № 4.- С. 4-9. 5.       Лазня І.В. Економічний зміст інтелектуальної власності/ І.В.Лазня,  В.О.Рибалкін// Економічна теорія.- 2006.- № 4.- С. 54-61.