Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення:
Сім’я – одна з найдавніших форм спільності людей. Вона виникла раніше, ніж нації, держави, ще за часів первісного суспільства. Сім’я відіграє надзвичайно важливу роль у житті суспільства, виступає як важливий інститут, в основі якого лежить система шлюбних і родинних, господарських і правових, моральних і психологічних зв’язків між людьми.
Гендер - це складний соціокультурний конструкт, який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних і емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим. В рамках цього підходу гендер розуміється як організована модель соціальних відносин між жінками і чоловіками, яка не тільки характеризує їх спілкування і взаємодію в сім'ї, а і визначає їх соціальні відносини в основних інституціях суспільства. Гендер, таким чином, трактується як один з базових вимірів соціальної структури суспільства, який разом з іншими соціально-демографічними і культурними характеристиками (раса, клас, вік) організує соціальну систему. Соціальне відтворення гендерної свідомості на рівні індивідів підтримує засновану за ознакою статі соціальну структуру. Втілюючи в своїх діях очікування, які пов'язані з їх гендерним статусом, індивіди конституюють гендерні відмінності і одночасно обумовлені ними системи панування і володарювання.
Важливим агентом гендерної соціалізації є сім’я. Роль сім’ї яскраво виражена в теорії соціального навчання, коли батьки свідомо або несвідомо заохочують або критикують поведінку своїх дітей. Крім того, диференційна соціалізація починається ще до народження дитини. Невипадково майбутні батьки хочуть знати, хто народиться - хлопчик, чи дівчинка. Оточуючі теж зацікавлені в цьому. Все це відбувається тому, що, в залежності від гендеру, батьки уявляють собі дітей по-різному. Від цього буде залежати, як вони назвуть дитину, яку одежу, іграшки та прикраси купуватимуть, чим будуть з нею займатися. Крім того, батьки дуже не люблять, коли оточуючі допускають помилки щодо статі їх дитини.
І. Каган і Б. Массен вважають, якщо дитина бачить здібності та привілеї батьків і почуває себе поруч з ними немічною та неспроможною, вона бажає мати властивості батьків. Хлопчик ототожнює себе з батьком, а дівчинка - з матір’ю, якщо ті компетентні, сильні та піклуються про неї. Важливим тут є емоційний та інтимний зв’язок між батьками та дитиною. Засвоєння соціальної ролі відбувається в процесі спілкування, тому в родині, де є хлопчики та дівчатка, у дітей спостерігаються риси протилежної статі.
Таким чином, очевидно, що майбутні жіночність і мужність дітей значною мірою визначаються структурою батьківської сім’ї, родинними моделями поведінки, очікуваннями батьків та суспільними установками.