Правові відносини

Содержание:ВСТУП                                                                                                                              3 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І ВИДИ ПРАВОВІДНОСИН                                       5 1.1. Поняття, ознаки та зміст правовідносин                                                                 5 1.2. Передумови виникнення правовідносин                                                                8 1.3. Види правовідносин                                                                                                 9 РОЗДІЛ 2. СУБ’ЄКТИ ПРАВА ТА ЇХ ЮРИДИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ                         13 2.1. Поняття суб’єктів правовідносин та їх властивості                                                13 2.2. Види суб’єктів правовідносин                                                                                 14 2.3. Правоздатність і дієздатність суб’єктів права                                                          15 РОЗДІЛ 3. ОБ’ЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН                                                                     19 РОЗДІЛ 4. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ                                                                                     22 ВИСНОВКИ                                                                                                                      26 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                                  28  

Вступление:Люди в процесі свого життя і діяльності вступають один з одним в багато численні взаємини. Такі стосунки бувають різного вигляду. Зокрема, суспільні стосунки можна розділити на матеріальних і ідеологічних. Матеріальні направлені на підтримку існування людини. Ідеологічні – це лише налаштування над першими. Стосунки між людьми, залежні від їх волі і свідомості, вельми всілякі. Це родинні (стосунки чоловіка і дружини, батьків і дітей), трудові (стосунки робітника з адміністрацією свого підприємства), майнові (наприклад, стосунки, що виникають між продавцем і покупцем) і багато інших. Люди вступають у ці відносини, як правило, по своїй волі, хоча вона залежить від різних життєвих обставин, перш за все від умов матеріального життя людей, від економічних буд суспільства. Так само, у свою чергу всі види і форми стосунків тих, що виникають і функціонують в суспільстві між індивідуумами і їх об’єднаннями можна розділити на суспільних або соціальних. Вони у свою чергу виникають з безлічі різних стосунків: економічних, юридичних, моральних, духовних, культурних і багато інших. Само людське суспільство – це сукупність стосунків, продукт взаємодій людей. Юридичні або правові стосунки органічно зв’язані з правим. Право – особливий державний регулювальник суспільних стосунків. Регулюючи ті або інші стосунки, воно тим самим зрадило їм правову форму, внаслідок чого ці стосунки стають правовими.  В порівнянні з іншими соціальними регулювальниками право найефективніше, владно примусовий і в той же час цивілізований регулювальник. Будь-які стосунки набувають характеру правовідносин лише в тому випадку, якщо вони виникають на основі і відповідно до норм права, не суперечать волі держави. Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що дослідження такого феномену як правові стосунки є доволі актуальним. Об’єктом дослідження є суспільні відносини як вид відносин Предметом дослідження є правові відносини як вид суспільних відносин. Метою дослідження є визначення правової природи, сутності, змісту, структурних елементів та видів правових відносин, як особливого виду суспільних відносин Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання: -         дати визначення поняттю “правові відносини” -         розкрити сутність та зміст правових відносин; -         відокремити основні види  правових відносин; -         проаналізувати поняття та визначити юридичні властивості суб’єктів права; -         дати визначення об’єктам правовідносин, відокремити основні види об’єктів; -         визначити природу та роль юридичних фактів у правовідносинах. Основними методами дослідження є синтез, спостерігання, історичний метод, метод порівняльного аналізу та інші.  

Выводы:У курсовій роботі була розглянута загальнотеоретична сторона такого суспільного явища, як  правові стосунки. Правовідносини складають основну сферу суспільного життя. Скрізь, де існує право, його норми, там постійно виникають, припиняються або змінюються правовідносини. Особливо вони розвинені в цивільному суспільстві, правовій державі. Вони супроводжують людину впродовж всього його життя. Ось чому правовідносини – одна з головних проблем теорії права. На підставі вищевикладеного, можна коротко визначити правовідносини як врегульовані правом і держави, що знаходяться під охороною, суспільні стосунки, учасники яких виступають як носії юридичних прав, що взаємно делегують один одному, і обов’язків. Можна сказати, що дослідженню правових відносин присвячено досить багато праць науковців. Завдяки цьому в науці виділяється близько сорока видів правових відносин, визначено дуже багато видів юридичних фактів та об’єктів правовідносин. Юридично можлива поведінку має дві форми свого прояву. По-перше, юридично можливою є будь-яка поведінка особи, якщо лише така поведінка не заборонена законом. Це не регульоване правом поведінка виражається формулою – що не заборонене, то дозволено. У правовій державі втручання держави і його органів в життєдіяльність суспільства, і особливо в індивідуальну свободу громадян, має чітко обкреслені кордони. Юридичний дозвіл – це сфера не забороненого. Існує безліч людських вчинків, які не регулюються і не повинні регулюватися правом, вони потрапляють під дію принципу “не заборонене дозволене”. Але існує цілий ряд не заборонених вчинків що потребують певного правового регулювання і забезпечення державою. Їх передбачають в нормах права. Але будь-якому праву завжди кореспондується відповідний обов’язок. Зв’язок прав і обов’язків між собою і складають суть правових стосунків. У відмінності від простої, неюридичної не заборонності, не заборонність юридична закріплюється в певній правовій нормі як вигляд і певна міра поведінки. Вона має формальну визначеність. Норма може передбачати декілька варіантів можливої поведінки, один з яких надає право суб'єктам правовідносин самим домовлятися по тих або інших питаннях, відносно різних умов і варіантів.  

Литература:Абдулаев М.И. Теория государства и права: Учебник для высших учебных заведений. – М.: Финансовый контроль. – 2004. – 410с. 2. Алексеев С.С. Общая теория государства и права. – М.: Юристъ. – 2002. – 520с. 3. Бошно С.В. Теория государства и права: Учебное пособие. – М.: Наука. – 2007. – 400с. 4. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – М.: Юриспруденция. – 2000. – 528с. 5. Демин А.В. Теория государства и права. – М.: Юристъ. – 2004. – 593с. 6. Доржиев Ж.Б. Теория государства и права.: Учебно-методическое пособие. – Улан-Удэ: Изд-во ВСГТУ. – 2005. – 345с. 7. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. – М.: Наука. – 1988. – 326с. 8. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: Норма и патология. – М.: Наука. – 1982. – 125с. 9. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юриспруденция. – 1985. – 126с. 10. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект. – 2004. – 640с. 11. Мелехин А.В. Теория государства и права: учебник. – М.: Маркет ДС корпорейшн. – 2007. – 633 с. 12. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности Автореф. Дис. Д-ра юрид. наук. – К. – 1990. – 35с. 13. Теория государства и права.: Курс лекций/ Под ред. Н.И. Матузова и              А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ. – 2001.– 776с. 14. Теория государства и права.: Учебник / Н.И. Матузов, А.В. Малько. – М.: Юристъ. – 2004. – 698с. 15. Теорія держави і права. Підручник / За заг. ред.. Скакун О.Ф. – К.: Юринком Интер. – 2001. – 984с. 16. Флейшиц Е.А. Соотношение правоспособности и субъективных прав // Вопросы общей теории советского права. – М. – 1960. – С. 260-263.