Політична програма Кирило-Мефодіївського товариства.

Содержание:Вступ 3 1. Заснування товариства Кирила та Мефодія 5 2. Програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства 7 3. Політичні програми М. Гулака, Г. Андрузького, Т. Шевченка 12 Висновки 22 Список використаної літератури 23

Вступление:Після розгрому декабристського руху та офіційної заборони масонства на території Російської імперії настав час реакції, пов’язаний з іменем царя Миколи І. Для України він відзначився подальшим наступом на її права, нівелюванням її особливостей та державницької пам’яті. Як відзначав Г. Сергієнко, у цей час продовжувався "наступ самодержавства на рештки автономії України. У 1835 році Київ позбавлено традиційного Магдебурзького права — магістрат перетворено у міську думу, залежну від місцевих властей. Урядовими постановами припинено чинність в південно-західних і литовських губерніях Литовського статуту і доповнюючих його сеймових конституцій та поширено на ці області закони Російської імперії. 4 березня 1843 р. Литовський статут втратив силу в Чернігівській та Полтавській губерніях" [11,8]. Певним струсом, що активізував громадську думку в Україні стало польське антиросійське повстання 1831 року, що охопило також і частину Правобережжя. В. Шевчук пише: "На початку 40-х років XIX ст. центром українського національно-визвольного руху стає Київ. Студенти і молоді викладачі університету організували тут таємний гурток "Київська молода", поставивши за мету сприяти розвитку духовних сил української нації та звільненню селян із кріпацтва. На своїх засіданнях гуртківці обговорювали майбутнє України, вивчали праці французьких філософів-утопістів — Сен-Симона, Фур’є, цікавилися процесами відродження сусідніх народів: поляків, чехів, хорватів, сербів, болгар, словаків, словенців і мріяли "щоб усі слов’яни стали добрими братами" і "брат з братом обнялися і поговорили слово тихої любові во віки і віки"" [12,155-156]. Цей гурток став ідейним та організаційним предтечею найбільш відомого українського політичного товариства кінця 40-х років XIX ст. — Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія, більш відомого в літературі як Кирило-Мефодіївське товариство.

Выводы:Значення товариства в розвитку української політичної думки полягає в тому, що воно не лише продовжило традицію, але й забезпечило модернізацію політичного мислення у відповідності з тогочасним рівнем політичної думки Західної Європи. Саме тому І. Лисяк-Рудницький писав: "В ідеології Кирило-Мефодіївського братства 1846-1847 років бачимо синтезу трьох попередніх течій: романтичного етнографізму й культурництва харків’ян; традицій козацького державництва й політичного автономізму лівобережного дворянства; врешті, модерних західноєвропейських ідей лібералізму й демократизму, що їх першими носіями на українських землях були декабристи. Кирило-Мефодіївська програма стала платформою українського руху впродовж наступних десятиліть. Пряма лінія розвитку веде від Кирило-Мефодіївського братства до Центральної Ради 1917 року" [8,208].

Литература:1. Голенищев-Кутузов И.Н. Гуманизм у восточных славян (Украйна й Белоруссия). — М., 1963. — 94 с. 2. Дорошенко Д. Микола Іванович Костомаров. — Ляйпціг, Б.р. — 96 с. 3. Загайко П.К. Українські письменники-полемісти кінця XVI — початку XVII ст. у боротьбі проти Ватикану і унії. — К., 1957. — 88 с. 4. Зайончковский П.А. Кирилло-мефодиевское общество (1846-1847). — М., 1959.-172 с. 5. Кирило-Мефодіївське товариство: У 3-х т. — К., 1990. — Т.1. — 544 с. 6. Кирило-Мефодіївське товариство: У 3-х т. — К., 1990. — Т.2. — 694 с. 7. Кузик П. Слов’янофільство: двобій націоналістичної та шовіністичної ідеологій (український, російський і польський досвід) // Визвольний шлях. - 2000, кн. 6 (627). — С. 19-29. 8. Лисяк-Рудницький І. Каразин і печатки українського національного відродження // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2 т. — Т.1. — К., 1994. — С.203-220. 9. Павелко О.П. З історії суспільно-політичної і філософської думки на Україні.-К., 1972.-124 с. 10. Петлюра С. Статті. К., 1993. — 341 с. 11. Сергієнко Г.Я. Суспільно-політичний рух на Україні після повстання декабристів. 1826-1850. — К., 1971. — 300 с. 12. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій.-К., 1999.-480 с.