Выводы:Підставою для іпотеки, яка виникає на підставі договору є іпотечний договір, який обов'язково складається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 18 Закону «Про іпотеку»). Такий договір як мінімум має містити істотні умови, зазначені у ст. 18 Закону «Про іпотеку, без яких він вважається неукладеним.
Взаємні права та обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
Істотні умови іпотечного договору:
1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:
- для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;
- для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
2) для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про:
- для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
- для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;
3) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;
4) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;
5) посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов'язання. У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» учасниками іпотечних відносин виступають іпотекодавець та іпотекодержатель. Іпотекодавцем та іпотекодержателем можуть виступати громадяни, юридичні особи і держава. Іпотекодержателем є кредитор за основним зобов’язанням. Іпотекодавцем може бути як боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків.
Заставна оформлюється, якщо її видача передбачена іпотечним договором. Після державної реєстрації іпотеки оригінал заставної передається іпотекодержателю, якщо інший порядок передачі заставної не встановлено іпотечним договором. Оцінка житла - це обов’язковий етап оформлення іпотеки будинку або квартири. Страхування житла - також необхідний етап оформлення іпотеки.
Закону «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", в якій визначаються організаційні заходи з розв'язання нагальних проблем у сфері житлового будівництва, подолання кризових явищ у будівельній галузі та житловому будівництві здійснюється відповідно до цього Закону шляхом: збільшення статутних капіталів державних банків та Державної іпотечної установи для надання кредитів на завершення будівництва багатоквартирних житлових будинків; викупу державою у кредиторів іпотечних кредитів, отриманих фізичними особами на будівництво та придбання житла до набрання чинності цим Законом і віднесених до категорії ризикованих.
Економічна нестабільність і застій на ринку нерухомості спровокували істотне збільшення об'єму неповернень по іпотечних кредитах, а тому банкіри приймають відповідні заходи. Це зумовлено насамперед наслідками фінансової кризи. У такій ситуації почали рости колекторні фірми, які займаються поверненням боргів.
Можливість банку своєчасно і повно забезпечувати виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, що визначається наявністю достатнього власного капіталу банку, оптимальним розміщенням і величиною коштів по статтях активу і пасиву балансу з урахуванням відповідних термінів називається ліквідністю банків.
Державна іпотечна установа, яка здійснюватиме рефінансування житлових іпотечних кредитів слугуватиме ланкою між фондовим ринком та банками і іншими іпотечними кредиторами.
З метою забезпечення стабільності банківської системи шляхом надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи Правління Національного банку України затвердило Тимчасове положення про надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи, яке визначає порядок надання Національним банком України кредитів банкам у разі реальної загрози стабільності банківської системи, спричиненої нестабільністю та падінням курсу гривні, іншими обставинами, які викликали суттєве зниження платоспроможності значної частини банків або позичальників банків.
Говорячи про іпотеку земельних ділянок, слід зазначити, що коли в іпотеку разом із земельною ділянкою передаються будівлі чи споруди, іпотека поширюватиметься на належну іпотекодавцю на праві власності ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда) і котра необхідна для використання останньої за цільовим призначенням. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі і була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на предмет іпотеки його новий власник набуває права і обов'язки іпотекодавця за правочином, яким встановлено умови оренди. У разі передачі в іпотеку земельної ділянки іпотека буде поширюватись і на розташовані на ділянці будівлі (споруди) та об'єкти незавершеного будівництва, які належать іпотекодавцю на праві власності.
Іпотека житлового будинку або квартири допускається для забезпечення погашення позики, наданої для будівництва, реконструкції або капітального ремонту житлового будинку (квартири). Житловий будинок (квартира) також може бути предметом іпотеки, якщо громадянин - його власник і члени його сім'ї проживають в іншому житловому будинку (квартирі) і мають у цьому будинку достатня згідно з установленими нормами житлової площі житлове приміщення. Дача, садовий будиночок та інші будови, не призначені для постійного проживання, можуть бути предметом іпотеки на загальних підставах. Спеціальні правила, встановлені для житлових будинків (квартир), на них не поширюються. Житлові кімнати, що становлять частину будинку (квартири), не можуть бути предметом іпотеки.
В Україні доцільно запроваджувати дворівневу систему іпотечного фінансування, сприяючи на початковому етапі розвитку однорівневій системі іпотечного фінансування. Це дозволить прискорити процес формування загальнонаціонального іпотечного ринку житла, створить передумови для включення іпотечного ринку житла України в систему міжнародного іпотечного ринку.
Незважаючи на законодавчу базу, яка регулює питання іпотеки, ще детальнішого регулювання в Україні потребує питання втілення системи іпотечного кредитування.
Передумовами створення ринку іпотечного кредитування є:
6) поступове збільшення доходів населення з тенденцією до подолання низького рівня платоспроможності;
7) переорієнтація пріоритетів у кредитній діяльності найбільших банків на іпотечне кредитування, динамічне збільшення портфеля іпотечних кредитів цих банків;
8) прийняття стандартів житлового іпотечного кредитування;
9) розвиток фондового ринку;
10) розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення.
Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», який набув чинності 14 січня 2009 року має на меті досягнення стабілізації у розвитку будівельної галузі, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, що потребують державної підтримки, та стимулювання житлового будівництва в умовах світової фінансової кризи.
Зазначеним Законом встановлено завершення у 2009 будівництва житлових об'єктів з готовністю понад 70%; завершення у 2010 році будівництва будинків з готовністю понад 50%, а
після цього - будинків з готовністю менше 50%; створення програми будівництва житла з державною підтримкою у 30% вартості будівництва доступного житла; відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на будівництво або реконструкцію об'єктів і мереж енерго- та газопостачання; 4 % граничного розміру усіх виплат, що можуть встановлювати
органи місцевого самоврядування для житлових будинків, закладів культури, освіти, медичного і оздоровчого призначення та 10 % для нежитлових будівель; пільгове кредитування кредитно-фінансовими установами суб'єктів господарської діяльності для будівництва житла та інших об'єктів будівництва під заставу цінних паперів, майнових прав та інших активів до 1 січня 2012 року.
Вплив міжнародної фінансової кризи на ринок іпотечного кредитування є суттєвим фактором зниження операцій на ринку житла. Одночасно з цим, введення Національними банком України у 4 кварталі 2008 року (постанова НБУ від 11.10.09 р. № 319) мораторію на надання іпотечних кредитів, фактично зупинило фінансування операцій як на ринку вторинного житла, так і ринку первинного житла.
Державним бюджетом України на 2009 рік не передбачено поповнення статутного капіталу Державної іпотечної установи та надання гарантій за її зобов'язаннями, що у свою чергу унеможливлює виконання норм Закону в частині здійснення рефінансування комерційних банків за іпотечними кредитами.
Невирішені політичні проблеми — ситуація на ринку будівництва фактично концентрує надприбутки у девелоперів. В Києві девелопери мають на будівництві до 100–300% річного прибутку. Відбувається це за рахунок непрозорої процедури землевідведення. Заробітки будівельників та проектантів порівняно невеликі. Багато коштів іде на оформлення дозвільної документації, що стимулює корупцію;
Таким чином, основною функцією держави в процесі становлення ринкової системи довгострокового іпотечного кредитування вбачається створення належної законодавчої та нормативної бази з метою правового забезпечення прав кредитора – заставоутримувачів та інвесторів, що надають довгострокові кредитні ресурси, а також забезпечення соціальних гарантій, що надаються громадянам, які беруть іпотечні кредити. Завдання полягає у встановленні оптимального балансу прав, що робить систему іпотечного кредитування рентабельною і найменш ризикованою для банків, а також доступною для позичальників. Ураховуючи, що вказана система перебуває в стадії становлення, держава може також створювати певні стимулюючі умови для її розвитку і взяти на себе частину ризиків.