Вступление:Актуальність дослідження. Європейський Союз є найбільшим суспільно-політичним та економічним утворенням на євразійському просторі. Він об’єднує країни з високим рівнем розвитку, з високим рівнем соціальної підтримки. Звичайно ж, членство у такому союзі і престижне, і вигідне з точки зору рівня життя й існування країни. Всі ці фактори, а також бажання жити на рівні країн ЄС, приваблюють до Євросоюзу нових кандидатів, серед яких активну позицію займає Україна.
У системі зовнішньополітичних пріоритетів України особливе місце посідає співробітництво з ЄС. Європейський вибір нашої держави відкриває нові перспективи співробітництва з розвиненими країнами континенту, надає можливості економічного розвитку, зміцнення позицій України у світовій системі міжнародних відносин.
Україна поступово наближається до Європейського Союзу. В той же час значна кількість напрямків, зафіксованих в Плані дій Україна-ЄС залишається нереалізованими, проблеми не вирішеними, що не дозволяє вважати Україну однозначним успіхом Європейської політики сусідства. Сучасний стан відносин України з Європейським Союзом потребує серйозного дослідження.
З цих позицій розгляд проблем, орієнтирів України на шляху до ЄС є актуальним для докладного висвітлення, аналізу і опрацювання.
Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що об`єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП), світових інтеграційних процесів. Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття.
Таким чином, самостійність України зовсім не означає її самоізоляції на міжнародній арені.
Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.
Характерною рисою сучасного світового соціально-економічного розвитку є бурхлива динаміка інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема. При цьому навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних об’єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив. На європейському континенті таким інтеграційним угрупованням є Європейський Союз. Це відкриє нові можливості для поглиблення співпраці, та водночас і змусить відповідати на нові виклики.
В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи на користь європейської інтеграції України та пропозиції щодо наступних першочергових ініціатив з боку нашої країни.
Метою дослідження є комплексне дослідження проблем євроінтеграцйних процесів України, сучасного стану взаємовідносин України і Європейського Союзу, та можливих короткострокових і довгострокових перспектив подальшого співробітництва та інтеграції України до ЄС.
Об’єктом дослідження виступають зв’язки Європейського Союзу з Україною, предметом дослідження виступають організаційно-економічні, політичні, суспільні механізми, задіяні у процесі євроінтеграції України.
Досягнення встановленої мети вимагає виконання наступних завдань дослідження:
- розглянути теоретичні засади дослідження євроінтеграційного вектору в зовнішньоекономічні діяльності України;
- здійснити аналiз розвитку вiдносин україни з Європейським союзом;
- обґрунтувати короткотермiновi i довготермiновi перспективи розвитку вiдносин Україна-ЄС.
Джерельна база дослідження. При написаннi роботи був використаний великий масив джерел, представлений найрiзноманiтнiшими їх видами: документами, офіційними публікаціями, сайтами. Джерельна база з теми інтеграційних процесів у Європі охоплює широке коло документів:
- Документи Європейського Союзу, що були прийняті й схвалені країнами-учасницями.
- Документи міжнародних організацій, до яких входить Велика Британія, окрім ЄС (НАТО, ООН).
- Документи уряду й парламенту ЄС та України.
- Офіційні видання ЄС.
- Офіційні видання міжнародних організацій та окремих країн.
- Статистичні дані з економічного, політичного та соціального розвитку країн-членів ЄС та України.
- Документи політичних партій.
- Матеріали в засобах масової інформації.
Отже, джерельна база з теми євроінтеграції України є цікавою і неоднозначною. Наприклад, щодо вступу України до ЄС, то одні дослідники називають найближчі роки, інші – 15-20 років. Наприклад, Рибачук О. прогнозує завершення усіх необхідних для вступу реформ за 5 років. Натомість європейські оглядачі вважають, що на досягнення критеріїв членства Україні знадобиться від 10 до 25 років. Аналіз публікацій сучасників дослідників євроінтеграційних процесів України (Фіалко А., Осташ І., Маштабей В., Толстов С., Бураковський І.) дозволяє з оптимізмом дивитися на можливості вступу України до ЄС в найближчі роки, ряд інших дослідників (Зарубінський О., Дерев’янко Г.) менш оптимістично сприймають вступ України до ЄС в найближчі роки, у той час як дослідник Шморгун О. взагалі вважає „реальність вступу до ЄС достатньо ілюзорною, процедуру цього вступу дуже складною, мотивації, за якими Україну хотіли б прийняти до Союзу, окрім „помаранчевої революції” і сплеску демократизації, не так вже й багато”.
Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних дослідників шляхів, методів, факторів, перспектив вступу України до ЄС, варіантів взаємовідносин „Україна-ЄС”, зокрема, найбільш повно ці проблеми викладені у роботах Антонюка Н., Завгороднєвої Н., Кисіля В., Кіцили Л., Краєвської О., Перейми Н., Ріля Д., Асланяна Г.П., Базилюка Я.Б., Бакаєвої І.Г., Гакмана С., Гнидюка Н.А., Дерев’янка Г., Зарубінського О., Марциновського А., Мрінської О.В., Пашкова М., Чалого В., Сірука М., Сушка О., Теплицького Г.М., Чалої Н.Д. та ряду ін.
У дослідженні використано ряд загальнонаукових та спеціальних методів дослідження процесів і явищ у їх взаємозв’язку і розвитку. Серед загальнонаукових методів пізнання необхідно виділити абстрактно-теоретичний, історичний, діалектичний, аналізу й синтезу, узагальнення.
Інформаційну базу дослідження склали теоретична та практична інформація, дані, опубліковані у наукових роботах вітчизняних вчених, науково-практичних конференціях, періодичних виданнях, інформаційно-аналітичних бюлетенях.
Структура роботи складається зі вступу, в якому обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання; трьох розділів. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.