Управління інтелектуальним капіталом підприємства: теоретичні та методичні аспекти

Содержание:ВСТУП                                                                                                                        3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА                                                                                                      6 1.1. Інтелектуальний капітал: сутність та загальна характеристика                       6 1.2. Особливості інтелектуального капіталу підприємства як об’єкту управління       23 1.3. Вітчизняні та закордонні підходи до управління інтелектуальним капіталом       32 РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА                                                                                                      41 2.1. Фактори впливу на вартість інтелектуального капіталу                                  41 2.2. Методичні підходи до оцінювання інтелектуального капіталу підприємства       49 2.3. Методи управління інтелектуальним капіталом підприємства                       54 РОЗДІЛ ІІІ. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА                                                                                                      63 3.1. Складові інформаційного забезпечення управління інтелектуальним капіталом підприємства 63 3.2. Інформаційні аспекти оцінювання управління інтелектуальним капіталом підприємства          72 ВИСНОВКИ                                                                                                                78 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                            81  

Вступление:Актуальність теми дослідження. Становлення інтелектуальної економіки у країнах Заходу в 90-і роки минулого століття принципово змінило світову господарську кон'юнктуру та привело до того, що Захід досяг незалежності як від поставок сировини, так і від імпорту традиційної індустріальної продукції, домінуючи у виробництві інформаційних ресурсів. Відповідно, гранично загострилася жорстка конкуренція на ринку масових споживчих товарів. Інші країни (внаслідок відсутності в них переходу на інноваційний тип розвитку), які не мали можливостей використовувати інтелектуальний капітал як найважливіший економічний ресурс, були змушені активніше нарощувати інвестиції в підтримку конкурентоспроможності своїх індустріальних виробництв. Самозростання інтелектуального капіталу відіграє у становленні нової економіки ту саму роль, що і самозростання матеріально-речовинного капіталу – в індустріальній. Отже, зростання інтелектуального капіталу та ефективність його використання визначають перспективи щодо розвитку економіки тієї чи іншої країни. Як можна побачити з праць академіка А.Чухна і Є.Марчука, сьогодні інтелектуальний капітал набуває значення стратегічного фактора економічного розвитку не тільки в постіндустріальних державах, але й в Україні. Оскільки концепція інтелектуального капіталу почала формуватися порівняно недавно – наприкінці 90-х років XX ст., то багато прикладних аспектів його використання залишаються нерозробленими. Одна з ключових проблем – це розробка системи управління інтелектуальним капіталом підприємства. Її окремі аспекти досліджували такі відомі фахівці, як Т. Стюарт, Л. Едвінсон, М. Мелоун, Е. Брукінг, А. Козирєв, В.Базилевич та ін. На основі теоретичних напрацювань цих та інших дослідників були спроби створити різні методики оцінки і управління інтелектуальним капіталом підприємства. Однак досі невирішеними є багато питань щодо теоретико–методологічної бази управління інтелектуальним капіталом на підприємстві. Метою дослідження є теоретичні та методологічні аспекти управління інтелектуальним капіталом підприємства, що становлять основу ефективного розвитку підприємства в сучасних умовах переходу до інформаційного суспільства в Україні. Перехід від капітало- та працемістких галузей до науко- та інтелектомістких виробництв на сучасному етапі розвитку економіки України характеризується зростанням частки витрат на інформацію та знання у собівартості більшості видів продукції. Створення, ідентифікація та капіталізація знань перетворюються на рушійну силу та визначальні чинники розвитку інтелектуальної економіки. Об’єктом дослідження є інтелектуальний капітал підприємства, який на сьогоднішній день має дуже важливе значення для кожного окремо взятого підприємства, яким необхідно управляти та раціонально розпоряджатись для досягнення максимального економічного ефекту. Але проблема полягає саме у нематеріальності цього ресурсу, що вимагає розробки та впровадження спеціальних методів управління. Предметом дослідження виступають підприємства, що володіють інтелектуальним капіталом і які повинні намагатись створити такі умови, щоб примножувати свій інтелектуальний капітал і отримувати від цього економічний ефект. Враховуючи, що інтелектуальний капітал характеризується певними специфічними рисами, які відрізняють його від інших форм капіталу – нематеріальність у звичайному розумінні слова, зберігання та нагромадження у нетрадиційних для капіталу формах, перебування водночас у формах запасів та результатів їх споживання, формування ринкової вартості сучасних підприємств, – під інтелектуальним капіталом розуміють результати інтелектуальної діяльності, які у формі сукупності систематизованих знань і науково-технічної інформації мають економічну цінність і можуть використовуватись у процесі виробництва та обміну продукцією з метою отримання доходу (прибутку). Виходячи з мети роботи, основними завданнями дослідження є: ?            виявлення сутності та загальна характеристика інтелектуального капіталу; ?            виявлення особливостей інтелектуального капіталу як об’єкту управління; ?            аналіз вітчизняних та зарубіжних підходів до управління інтелектуальним капіталом; ?            визначення факторів впливу на вартість інтелектуального капіталу; ?            аналіз методичних підходів до оцінювання інтелектуального капіталу підприємства; ?            характеристика методів управління інтелектуальним капіталом підприємства; ?            характеристика складових інформаційного забезпечення управління інтелектуальним капіталом підприємства; ?            виявлення інформаційних аспектів оцінювання управління інтелектуальним капіталом підприємства.

Выводы:Отже, за результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що у сучасному суспільстві останнім часом поряд з вирішенням питань ефективного використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів підприємства важливе місце займає проблема виявлення сутності, величини та можливостей управління інтелектуальним капіталом підприємства. Інтелектуальний капітал стає основою багатства та визначає конкурентоспроможність економічних систем, виступаючи ключовим ресурсом зростання та розвитку, оскільки саме фактори нематеріального характеру обумовлюють конкурентні переваги підприємств на ринку. У роботі визначено, що початок дослідження економістами проблем інтелектуального капіталу припав на 70-ті роки XX століття. Вперше термін “інтелектуальний капітал” було використано Дж. Гелбрейтом   у   1969  р. Один з перших науковців, що почав активне дослідження інтелектуального капіталу Томас А. Стюарт дає таке визначення: інтелектуальний капітал – це сума знань усіх співробітників компанії, що забезпечує її конкурентоспроможність. У подальшому його визначення неодноразово уточнювалось, доповнювалось іншими авторами виходячи з нових потреб, нових досліджень тощо. Ускладнюється ситуація тим, що кожен автор певної концепції трактує це поняття по–своєму, адже законодавчо це поняття ніде не зафіксоване. Виявлено, що сучасними формами матеріалізації інтелектуального капіталу сьогодні являються матеріальні фактори виробництва, праці – патенти, ліцензії, ноу-хау, моделі, програми, що знаходять зростаюче застосування в усіх сферах життєдіяльності суспільства і його суб`єктів. Інтелектуальний капітал поступово знаходить власну оригінальну форму руху, системоутворюючим елементом якого є наука. Як і всякий капітал, інтелектуальний капітал має свої особливості руху і розповсюджує свій вплив на всі складові корпоративної структури.   Інтелектуальний капітал здійснює завершений процес руху, формуючи, доповнюючи, реалізовуючи себе, як систему. Значна частина циклу руху інтелектуального капіталу пов`язана з витратами інвестиційних коштів, але віддача відбувається не одразу. Тільки на стадіях матеріалізації капіталу створюються можливості окупності витрат, одержання прибутку. Інтелектуальний капітал пов`язаний з якісними властивостями робітничої сили, яка складається з: природних якостей (здоров`я, психофізіологічна стійкість), відповідне виховання, яке дає можливість дисципліновано працювати, систематично працюючи над собою, підвищуючи свій професійний рівень; професійна підготовка, пошук нових рішень, постійне підвищення культурного, кваліфікаційного рівня, що дозволяє розширити горизонт знань і мислення. В цілому це формує визначений творчій креативний менталітет, який є невід`ємною рушійною часткою інтелектуального капіталу. З точки зору технологічної сукупності, інтелектуальний капітал підприємства представляє собою створення працівниками певних матеріально-технічних умов для формування і розвитку продуктивних здібностей людей. На розвиток інтелектуального капіталу підприємства, так само, як і на розвиток сукупного інтелектуального капіталу країни безпосередньо впливають такі фактори, як витрати на освіту, науку, культуру, охорону навколишнього середовища, покращення умов праці, інвестиції у виробництво та сферу збуту. В результаті дослідження виявлено, що інтелектуальний капітал являє собою соціально-економічну систему, характеризовану специфічними властивостями, зумовленими духовною природою його факторів. Основою інтелектуального капіталу є здатність до праці, що на певному етапі свого розвитку дозволяє стійко створювати надлишкову додаткову вартість. Особистість працівників, унікальність їх властивостей стає показником якісного розвитку здатності до праці як основи інтелектуального капіталу. Визначення величини інтелектуального капіталу дозволяє сформувати уяву про діяльність підприємства, визначити дійсну ринкову вартість підприємства, оцінити якість роботи його персоналу, виявити інтелектуальний потенціал підприємства і, таким чином, розробити стратегічний план ефективного управління інтелектуальним капіталом для підвищення конкурентоспроможності підприємства. Здатність економіки створювати і ефективно використовувати інтелектуальний капітал все в більшій мірі визначає економічну силу нації, її добробут. Відкритість суспільства для імпорту різноманітних знань, ідей та інформації, здатність економіки продуктивно їх переробляти – це те від чого залежить успішний соціально-економічний розвиток будь–якої країни.

Литература:1.         Національний класифікатор України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005": Наказ Держспоживстандарту України №375 від 26.12.2005 р. зі змінами та доповненнями // search.liga.net. 2.         К обществам знания. Всемирный доклад ЮНЕСКО. Юнеско. – 2005. – http://unesdoc.unesco.org. 3.         Універсал національної єдності. – http://www.president.gov.ua. 4.         Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації": Постанова Верховної Ради України від 27.05.2007 р. – http://zakon1.rada.gov.ua. 5.         Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 360 с. 6.         Баулина Т.В., Беднов В.А., Кухтик Т.В. Развитие интеллектуального потенциала организации. – К.: ДИТМ МНТУ, 2003. – 301 с. 7.         Бендиков М.А., Джамай Е.В. Интеллектуальный капитал развивающейся фирмы: проблемы идентификации и измерения // Менеджмент в России и за рубежом. – 2001. – №4. 8.         Бондаренко І.С.   Принципи   оцінки      конкурентоспроможності   країни // Матеріали ІІІ–ої Всеукр. наук.-практ. конф. "Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки" (Луганськ, 21-23 берез. 2007 p.). – Луганськ, 2007. – С. 467-469. 9.         Бондаренко І.С. Стан інноваційної діяльності в Україні // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. "Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення", (Донецьк, 4-6 жовт.  2007 р.) / Міністерство освіти і науки України. – Донецьк:  ДонДУЕТ, 2007. – Т. II. – С. 219-222. 10.       Брукинг Э. Интеллектуальный капитал. – СПб.: Питер, 2001. – 327 с. 11.       Бутнік-Сіверський О. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект // Інтелектуальний капітал. – 2002. – № 1. – С. 16-27. 12.       Вовканич С. Духовно-інтелектуальний потенціал України та її національна ідея. – Львів: ЛБА, 2001. – 540 с. 13.       Вовканич С.Й., Лемів Л.К. Інформаційна парадигма регіональних суспільних систем інноваційного типу / Препринт наук. доп. – Львів: НАН України, ІРД, 2005. – 97 с. 14.       Ґава Ю.В. Інтелектуальний капітал — шлях до економічного зростання України // Актуальні проблеми економіки. – 2006.— №4. – С. 129-134. 15.       Гавкалова Н.Л. Формування та використання інтелектуального капіталу. Наукове видання / Гавкалова Н.Л., Маркова Н.С. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. – 252 с. 16.       Геєць В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України. – Харків: Константа, 2006. – 186 с. 17.       Головінов О.М. Людський капітал в системі виробничих відносин. – Донецьк: Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. Т. Туган-Барановського, 2004. – 160 с. 18.       Городянська Л.В. Особливості обліку гудвіла та методи оцінки його вартості на підприємстві//Фінанси України. – 2007. – №4. – С. 119-126. 19.       Городянська Л.В. Управління інтелектуальним капіталом і забезпечення підприємств інтелектуальними ресурсами // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №1(79). – С. 127–132. 20.       Городянська Л.В. Управління якістю підготовки персоналу в процесі відтворення інтелектуальних ресурсів на підприємстві // Галузева менеджмент-освіта в сучасних умовах: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (27-28 вересня 2007 р.). – Дніпропетровськ: РВВ Дніпропетровській державний аграрний університет, 2007. – С. 78-80. 21.       Грішнова О.А. Інвестиції у людський капітал як чинник економічного і соціального прогресу // Збірник наукових праць Черкаського інженерно-технологічного інституту. Серія: Економічні науки. – Черкаси: ЧІТІ, 2000. – С. 15-20. 22.       Данилишин Б., Куценко В. Інтелектуальні ресурси в економічному зростанні: шляхи поліпшення їх використання // Економіка України. – 2006. – № 1. – С. 71–79. 23.       Деньга С.М. Екаунтинг ефективності вкладення капіталу в торговельну сферу. – Ч. 2: Категорії та методологія оцінювання. – Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2005. – С. 79–85. 24.       Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект): Наукова монографія. – К.: Світ Знань, 2002. – 528 с. 25.       Иванов П. Эра интеллектуального капитализма // Компа&ньон. – 2007. – №16. – С. 46-49. 26.       Иноземцев В.Л. За пределами экономического общества – М.: "Academia"–"Наука", 1998. – 640 с. 27.       Интеллектуализация экономики: инновационное производство и человеческий капитал // Инновации. – 2003. – №1. – С. 5–7. 28.       Интеллектуальный капитал – стратегический потенциал организации: Учебное пособие. Под ред. д.э.н. проф. Гапоненко А.Л., д.э.н. Орловой Т.М. – М.: Издательский Дом "Социальные отношения", 2003. – 184 с. 29.       Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование. – М.: Прогресс, 1978. – 275 с. 30.       Кендюхов О. Гносеологія інтелектуального капіталу // Економіка України. – 2003. – № 4. – С. 28-34. 31.       Кендюхов О. Сутність і зміст організаційно–економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства // Економіка України. – 2004. – №2. – С. 33–41. 32.       Комаров И. Интеллектуальный капитал // Персонал. – 2000. – № 5. – С. 54-62. 33.       Кошулько О.П., Сладка С.В. Взаємозв’язок людського й інтелектуального капіталів та їхнє значення для економічного піднесення підприємств // Економіка. Фінанси. Право. – 2008. – №11. – С. 6–9. 34.       Кульман А. Экономические механизмы. М.: "Прогресс", "Универс", 1993. – С. 13-14. 35.       Леонтьев Б.Б. Цена интеллекта. Интеллектуальный капитал в российском бизнесе. – М.: Акционер, 2002. – 200 с. 36.       Любимов Л. Реформа образования: благие намерения, обретения, потери (Что же делать с "лучшим в мире" образованием?) // Высшее образование в России. – 2004. – №12. – С. 12. 37.       Макаров В.Л., Козырев А.Н. Оценка стоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности. Учебное пособие. – М.: Интерреклама, 2003. – 352 с. 38.       Малишко О. Вимірювання інтелектуального капіталу в європейських компаніях // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 1. – С. 64. 39.       Маркова Н. Дослідження тенденцій формування інтелектуальних складових людського капіталу // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 3. – С. 45–49. 40.       Марцин В. С. Інтелектуальна власність, її економічний зміст та соціальна спрямованість // Економіка та держава. – 2007. – № 8. – С. 4. 41.       Мних О.Б. Зміна філософії управління вартістю підприємства та проблеми її оцінювання // Вісник Національного університету "Львівська політехніка": Збірник наукових праць. — Вип. "Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку" / Відп. ред. О.Є. Кузьмін. – Львів: Національний університет "Львівська політехніка". – 2007. – №576. – С. 174-182. 42.       Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів України за 2006 рік. / Міністерство економіки України. Проект "Регіональне врядування та розвиток" – К.: Парламентські слухання "Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації, 2007. 43.       Нападовська Л.  В.  Проблеми обліку в управлінні інтелектуальним капіталом // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 7, ч. І – Кіровоград: КНТУ, 2005. – С. 30–35. 44.       Онікієнко В.В. Методологічні питання дослідження відтворення трудових ресурсів регіону // Зайнятість та ринок праці: Міжвідомчій науковий збірник/ Ред. В.С. Васильченко. – К.: Н.-д. центр з проблем зайнятості населення та ринку праці, 1994. – Вип. 2. – С. 3–11. 45.       Просвирина И. И. Интеллектуальный капитал и интеллектуальные активы компании // Экономика и управление. – 2006. – № 1. – С. 96. 46.       Садовский В.А., Стеценко Е.А. Интеллектуальный капитал: сущность и основные особенности // Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут": Збірник наукових праць. – Тематичний випуск: Технічний прогрес і ефективність виробництва. – Харків: НТУ "ХП1", 2006. – №13 (1) – С. 158-160. 47.       Селезнев Е.Н. Интеллектуальный капитал как объект управления // Справочник экономиста. – 2007. – №2. – С. 12-14. 48.       Семиноженко В. Глобалізація і стратегія гуманітарної економіки // Вісник НАН України. – 2001. – №4. – С. 8-12. 49.       Семів Л.К. Регіональна політика: людський вимір. – Львів: Вид-во Нац. ун–ту "Львівська політехніка", 2004. – 392 с. 50.       Стюарт Т. Богатство от ума. – Минск: Парадокс, 1998. Наведено за: Бендиков М.А., Джамай Е.В. Интеллектуальный капитал развивающейся фирмы: проблемы идентификации и измерения // Менеджмент в России и за рубежом. – 2001. – №4. – С. 23. 51.       Стюарт Т. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организаций // Новая постиндустриальная волна на Западе / Под редакцией В.Л. Иноземцева. М.: Academia, 1999. – 350 с. 52.       Україна: інтелект нації на межі століть. – К.: Інтелект, 2000. – 516 с. 53.       Федулова Л.І. Концепція інтелектуального капіталу в системі економіки знань // Проблеми науки. – 2006. – №3. – С. 34-38. 54.       Цибульов П. Заочний семінар "Основи інтелектуальної власності" // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 12. – С. 56. 55.       Черевко Г.В. Інтелектуальна власність: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 412 с. 56.       Чухно А. Інтелектуальний капітал: сутність форми і закономірності розвитку // Економіка України. – 2002. – №11. – С. 48-55; Економіка України. – 2002. – № 12. – С. 61-67. 57.       Шашенкова М.А. Информационная поддержка процесса управления интеллектуальным капиталом организации // Информационные технологии моделирования и управления: Международный сборник научных трудов. Выпуск 16/ Под ред. д.т.н., проф. О.Я.Кравца. – Воронеж: Издательство "Научная книга", 2004. – 188 с. (С. 125–130). 58.       Шебунина Е. А. Методы управления интеллектуальным капиталом предприятий строительного комплекса. Дисс. на соиск. к.э.н., Москва, 2005. –167 с. 59.       Шпак Н.О., Білоус Н.Б. Сутність та класифікаційні ознаки інтелектуального капіталу підприємства // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – 2008. – №5. – С. 23–32. 60.       Caddy, I. Intellectual capital: recognizing both assets and liabilities. Journal of Intellectual Capital. Vol. 1. Number 2, 2000, pp. 129–146. 61.       Edvinsson L., Malone M.S. Intellectual Capital. Realizing Your Company's True Value by Finding Its Hidden Brainpower. New York, "Harper Business", 1997. 62.       Roslender R., Fincham R. Thinking critically about intellectual capital accounting. Accounting, Auditing & Accountability Journal, 2001, Vol. 14, No 4, pp. 383–399. 63.       www.md-it.ru - Система управления знаниями. – Интернет-ресурс консалтинговой компании MD.