Розвиток головного мозку людини

Содержание: ВСТУП           3 1. ГОЛОВНИЙ МОЗОК ЛЮДИНИ, ЙОГО РОЗВИТОК            5 2. БУДОВА ГОЛОВНОГО МОЗКУ          9 ВИСНОВКИ  14 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    17    

Вступление:Головний мозок (еncephalon) людини є не лише субстратом психічної діяльності, а й регулятором усіх процесів, які відбуваються в організмі. Прогресивний розвиток головного мозку у вищих приматів, зумовлений трудовою діяльністю й виразною мовою, дав змогу людині якісно виділитись у тваринному світі. Головний мозок людини — найдосконаліший орган живої природи. Він містить 20 млрд. клітин і 300 млрд. міжклітинних, з'єднань. Головний мозок керує діяльністю всього організму людини, це центр нервової системи мислення, волі і почуттів. Головний мозок людини займає всю порожнину черепа, кістки якого захищають масу мозку від зовнішніх механічних пошкоджень. У процесі росту й розвитку головний мозок набуває форми черепа. Зовні мозок нагадує драглисту масу жовтуватого кольору, тому раніше вважали, що це речовина, яка охолоджує кров, і при бальзамуванні трупів його не зберігали. Середня маса мозку у чоловіків — 1375 г, у жінок — 1275 г. У чоловіків він становить 2% загальної маси тіла, у жінок — 2,5%. Довгий час панувала думка, що від маси мозку залежать розумові здібності людини: чим більша маса мозку, тим обдарованіша людина. Але, як з'ясувалося пізніше, це не так. Наприклад, мозок І.С. Тургенєва важив 2012 г, а мозок Анатоля Франса — 1017. Найважчий мозок — 2900 г був виявлений у індивіда, який прожив усього 3 роки. Мозок його у функціональному відношенні був неповноцінним. Отже, поки що прямої залежності між масою мозку та розумовими здібностями людини не виявлено. Але з'ясована гранична маса мозку (900 г), за межею якої він вважається неповноцінним. Головний мозок, із навколишніми його оболонками знаходиться в порожнині мозкового черепа. Верхня вентральна поверхня головного мозку за формою відповідає внутрішній увігнутій поверхні зводу черепа. Нижня поверхня - основа головного мозку, має складний рельєф, що відповідає черепним ямкам внутрішньої основи черепа. Протягом від 20 до 60 років маса й об'єм головного мозку залишаються максимальним і постійним для кожного індивідуума. Ступінь розвитку мозку залежить від співвідношення спинного мозку до головного. Так, у кішок воно — 1 : 1, у собак — 1 : 3, у  мавп — 1 : 16, у людини — 1 : 50.  

Выводы:Головний мозок - вищий відділ нервової системи людини. Міститься у черепній коробці й через великий потиличний отвір переходить у спинний мозок. У головному мозку розрізняють мозочок, стовбур та кінцевий мозок, або великий мозок. Стовбур - це продовження спинного мозку. До стовбура мозку відносять довгастий мозок, міст, середній та проміжний мозок. Головний мозок вкритий такими самими оболонками, що й спинний. Вони утворюють єдиний покрив ЦНС. У головному мозку, як і в спинному, є біла і сіра речовина. Біла речовина утворює його провідні шляхи. Вони зв'язують відділи головного мозку між собою та зі спинним мозком. Сіра речовина у вигляді окремих скупчень (ядер) міститься всередині білої. Крім того, вона утворює кору великого мозку і мозочка. Людський мозок володіє унікальною пластичністю. Протягом усього життя він здатний до навчання, до зберігання інформації і її відновлення з пам’яті. Під час критичного періоду дозрівання чутливих центрів мозку, тобто від народження до 20 років, формуються індивідуальні властивості від здібностей елементарного сприйняття до найскладніших форм поведінки. Тому в цей довготривалий період різко вираженої пластичності надзвичайно важливі кількість і якість вражень — скільки і якої саме інформації поступає в мозок під час його розвитку. Спадкові властивості є лише основою для розвитку інтелекту і здатності до сприйняття, а кінцевий результат досягається з допомогою навчання та набутого досвіду. Однієї з найхарактерніших властивостей мозку є здатність до засвоєння нового і після 20 років життя. Творча енергія, пристрасть до творення притаманні виключно людині, а їх неможливо уявити собі поза навчанням. Дійсне зниження здібностей до навчання і творчості спостерігається після 70 років життя, хоча і тут існує багато виключень. Наприклад Пікассо помер у віці 91 року в розквіті своїх творчих сил. Однієї з найважливіших функцій головного мозку є запам'ятовування інформації, отриманої від органів почуттів. Згодом цю інформацію можна викликати й використовувати при прийнятті рішень. Наприклад, запам'ятовується болюче відчуття при торканні гарячої плити, і пізніше пам'ять буде впливати на рішення, чи коштує стосуватися інших плит. Головний мозок (еncephalon) людини є не лише субстратом психічної діяльності, а й регулятором усіх процесів, які відбуваються в організмі. Прогресивний розвиток головного мозку у вищих приматів, зумовлений трудовою діяльністю й виразною мовою, дав змогу людині якісно виділитись у тваринному світі. Серед приматів абсолютна маса мозку людини є найбільшою. Велике значення має відносна маса мозку, тобто відношення абсолютної маси мозку до маси тіла. Відносна маса мозку найбільша в людини (винятки: дрібні співучі птахи та деякі мавпи Нового Світу). Індивідуальні коливання маси головного мозку сучасної людини, незалежно від її обдарованості, досить значні (найчастіше 1100 — 1700 г.). У таких межах була маса мозку І.П. Павлова (1653 г.), Д.І. Менделєєва (1571 г.) та інших великих людей. Поряд з цим маса мозку І.С. Тургенева (2012 г.), Байрона (1807 г.), І.Ф. Шіллера (1785 г.) перевищила максимальну масу, а мозок Анатоля Франса (1017 г.) мав мінімальну масу, відому для сучасної людини. Головний мозок — головний відділ центральної нервової системи всіх хребетних та великого числа безхребетних тварин. Деякі примітивні тварини, такі як медузи та морські їжаки, мають децентралізовану нервову систему без мозку, тоді як губки загалом не мають нервової системи. У черепних (хребетних та міксин) мозок розташований в захищеній черепом голові (саме в цьому випадку він називається головним), поруч з головними органами відчуття: зору, слуху, рівноваги, смаку і нюху. Головний мозок може бути дуже складним. Так, головний мозок людини містить біля 100 млрд. нейронів, кожний зв'язаний з до 10 тис. синаптичних зв'язків. Ці нейрони спілкуються один з одним за допомогою довгих волокон, аксонів, що передають сигнальні імпульси у вигляді потенціалу дії як до інших частин мозку, так і до інших частин тіла. Мозок є головним органом, що відповідає за поведінку, що у свою чергу забезпечує її добробут. Головний мозок контролює поведінку або за рахунок активації м'язів, або за допомогою секреції хімічних речовин, таких як гормони.

Литература:1.       Коляденко Г.І. Анатомія людини: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 384 с. 2.       Иваницкий М.Ф. Анатомия человека. М., 1985. – 453 с. 3.       Кучеров І.С. Фізіологія людини та тварин: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1991. – 367 с. 4.       Практикум по цитологии: Учебное пособие. / Под ред. Ю.С.Ченцова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. – 294 с. 5.       Рябов К.П. Гистология с основами эмбриологии: Учебное пособие. – Мн.: Высш. шк.,1990. – 255 с. 6.       Сапин М.Р., Билич Г.Л. Анатомия человека. М., 1989. – 546 с. 7.Свиридов В.И. Анатомия человека. – М.: Высшая школа, 1989. – 365