Управління ризиком

Содержание:ВСТУП           3 1 Визначення та формалізація поняття ризику     4 2 Методологія оцінки ризику          6 3 Зміст та етапи управління підприємницькими ризиками        9 ВИСНОВКИ  18                                            СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ         19

Вступление:Нині, коли забезпечення безпеки в екології та промисловості потребує значних матеріальних витрат, важливого значення набуває проблема їх оптимізації. З усією гостротою постає питання про те, який рівень безпеки є прийнятним, тобто забезпечує досягнення максимальної вигоди за мінімальної небезпеки. Від відповіді на це питання значною мірою залежать темпи та масштаби економічних і соціальних перетворень в Україні, а зрештою, - її національна безпека. Науково обґрунтовану відповідь на це питання можна дати тільки тоді, коли є відповідна методологія дослідження безпеки. Тому необхідно встановити "міру" або шкалу, за допомогою якої можна було б кількісно виміряти різні види небезпеки: від загроз аварій на підприємствах до природних катастроф або результатів повсякденної діяльності людей. Така шкала повинна давати можливість порівнювати ці види загроз між собою і відповідно визначати рівень безпеки – ступінь захищеності людини та навколишнього середовища. Сьогодні для вимірювання небезпеки загальноприйнятою є шкала, що базується на вимірюванні ризику від тієї чи іншої діяльності. При цьому під терміном "ризик" у його найзагальнішому значенні розуміють два таких кількісних показники, як величину збитку від тих чи інших подій, явищ або дій (наприклад, економічні збитки, кількість захворювань, травм, смертей тощо) та ймовірність виникнення цих подій, явищ або дій.  

Выводы:Проведене дослідження теоретичних і практичних питань розробки програми управління підприємницькими ризиками дозволяє зробити наступні висновки. По-перше, іманентно властива підприємництву ризикованість ще більш посилилася в сучасних умовах у зв'язку з різким загостренням конкурентної боротьби, що робить надзвичайно актуальним оволодіння українськими компаніями дієвими методами управління підприємницькими ризиками. По-друге, спостерігається дисбаланс між достатньо великою кількістю теоретичних робіт, в яких розробляються проблеми управління підприємницькими ризиками, і обмеженим числом робіт, присвячених прикладним аспектам ризик-менеджменту, у тому числі і праць по розробці програми управління ризиками, що перешкоджає упровадженню ризик-менеджменту в практику діяльності вітчизняних компаній. По-третє, запропоновані в статті визначення ризику і ризик-менеджменту не тільки відображають суть даних категорій, але і мають прикладну спрямованість, надаючи в руки керівництву і фахівцям компаній інструментарій для управління підприємницькими ризиками. По-четверте, в статті вперше у вітчизняній економічній літературі запропоновано спеціальний формат програми управління підприємницькими ризиками і поетапна методика її підготовки, розроблені з урахуванням ряду загальновизнаних світових стандартів в області ризик-менеджменту. Подальше вивчення питань розробки програми управління підприємницькими ризиками вимагає вирішення ряду теоретичних і практичних проблем. Основні з них наступні: апробація запропонованої методики управління ризиками на підприємствах різних розмірів і сфер бізнесу і підготовка українського стандарту управління  підприємницькими ризиками. Це дозволить підвищити ефективність бізнесу українських компаній і посилить їх конкурентні позиції.  

Литература:1.      Господарський кодекс України. Голос України вiд 14.03.2003 - № 49. 2.      Клименюк М. М., Брижань І. А. Управління ризиками в економіці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Академія муніципального управління / Микола Миколайович Клименюк (ред.). — К., 2000. — 253с. 3.      Кравченко В. Сучасні стандарти ризик-менеджменту: основа для побудови дієвої системи управління маркетинговими ризиками компанії - Маркетинг в Україні – 2007 – № 5, с. 36. 4.      Кривцун І. М. Управління ризиками підприємства на засадах реалізації превентивних та компенсаційних заходів: Дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Національний ун-т "Львівська політехніка". — Л., 2005. — 179 арк. 5.      Старостіна А.О, Кравченко В.А. Ризик-менеджмент. Теорія і практика. К.: ІВЦ “Політехніка”, 2004. — 200с. 6.      Тридід О. М., Голофаєва І. П. Управління ризиками в логістиці: Конспект лекцій / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2006. — 92с. 7.      Чернова Г. В. Практика управления рисками на уровне предприятия. – СПб: Питер, 2000. – 170 с. 8.      Ющенко В. А., Міщенко В. І. Управління валютними ризиками: Навч. посібник для студ. екон. спец. вузів. — К.: Знання, 1998. — 444с. — (Вища освіта ХХІ століття). 9.      Australian/New Zealand Standard AS/NZS 4360:2004. Section 4.3 Risk management planning. P.26 - www.standards.com.au 10.  Basel Committee on Banking Supervision  http://www.bis.org/bcbs/index.htm 11.  Enterprise Risk Management – Integrated Framework http://www.coso.org/publications.htm 12.Risk Management Practices in 2006: Are you ready for change? FERMA survey & seminar October 11th, 2006 Brussels - http://www.ferma.eu/Default.aspx?tabid=109