Демократія в Америці. Автор Токвіль А. 1992 рік

Содержание:ВСТУП           3 1. Алексіс де Токвіль.           5 2. Партії в теоріях демократії ХІХ ст.          10 3. Вплив демократії на сфери життя.         14 ВИСНОВОК  17 ЛІТЕРАТУРА            21

Вступление:Серед французьких лібералів XIX в. ім'я А. де Токвіля (1805–1859) користується широкою популярністю, головним чином завдяки його книзі “Демократія в Америці”, не застарілій дотепер. Токвіль походив з аристократії, члени його сім'ї були переконаними роялістами і постраждали під час революції. Сам він, проте ще будучи студентом факультету права в Парижі, мав ліберальні переконання. Ставши урядовцем міністерства внутрішніх справ, Токвіль разом з другом Бомоном одержав дозвіл в рахунок відпустки відвідати Сполучені Штати і вивчити зміни, що недавно відбулися там, в управлінні в'язницями. Але Токвіль мав намір написати книгу про Америку, “по можливості якнайповніший і науковий” опис того, як на ділі функціонують американські установи, про “яких всі говорять і яких ніхто не знає”. Пробувши в США всього дев'ять місяців, він написав твір, який приніс йому славу “природного наступника Монтеськье”. З ідей сучасників ідеї Токвіля були найбільш близькі поглядам Д.С. Мілля, який озивався про цю книгу як про класичний твір. За оцінкою відомого британського політолога XX в. Гарольда Лаські, книга Токвіля – плід не стільки застосування наукового методу, скільки великої інтуїції. Йому не вдалося правильно оцінити деякі важливі сторони американської дійсності, зокрема, роль політичних партій, швидке зростання промисловості, ведучий до стрімкого розвитку міської агломерації. Більш того, та Америка, яку описував Токвіль, стрімко йшла в минуле. Тим більше дивовижні ті численні прозріння і висновки, яких дійшов Токвіль. Г. Лаські відзначав, що значне число тих людей, з якими Токвіль спілкувався в Америці і які ділилися з ним своїми думками, були набудовані критично до американської дійсності. І те, що Токвіль зумів подолати як їх вплив, так і вплив середовища і свого виховання, неупереджено відносячись до описуваного їм режиму, на який він  сам не міг покладати великих надій, – це справжній подвиг. Безумовно, "Демократія в Америці" Алексіса де Токвіля, займає одне із центральних місць серед низки класичних праць як з політології так і з історії. Водночас, це дослідження присвячене також історії, культурі та традиціям американців. Написана майже два століття тому "Демократія в Америці" і сьогодні залишається актуальним дослідженням інформаційно-аналатичного характеру як в політологічній так і в історичній думці. Неабияке значення ця праця має для України, яка знаходиться на шляху демократичного розвитку. Мета реферату - стислий аналіз англомовної праці Алексіса де Токвіля, "Демократія в Америці". Беручи до уваги обсяги реферату, ми приділимо увагу лише окремим аспектам книги французького дослідника. Відповідно розробленого плану, слід виділити наступні завдання роботи: - показати історичні передумови демократичних інститутів в Сполучених Штатах Америки, за Алексісом де Токвілем; - окреслити основні параметри і характеристики демократії в Америці; - зазначити характерні особливості політичного та соціально-культурного життя американців. Структура роботи відповідає поставленій меті та завданням. Реферат складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури

Выводы:Отже, здійснивши стислий аналіз праці французького дослідника Алексіса де Токвіля "Демократія в Америці", можна зробити дві групи висновків. Перша група стосується власне самої книги, а друга - того змісту, який вкладає автор в поняття "демократія в Америці". Публікація добре структурована, і легко сприймається (зрозуміло, що також і завдяки адаптації Річардом Хефнером, зробленої для сучасного читача). В "Демократії в Америці" автор приділяє достатньо уваги практично всім аспектам демократичного устрою в США: політичному, економічному, соціально-культурному та ін. Ключем до розуміння всієї праці є Глава І цієї книги. Щодо самого визначення демократії в Америці, то звісно, однозначної відповіді немає. Алексіс де Токвіль детально описує переваги і недоліки цього устрою в США, використовує порівняння "американської моделі демократі" із англійською та французькою. Токвіль навіть зазначає відмінності та спільні риси американської та російської націй. Яких же висновків дійшов Токвіль? Одним з перших він сказав “про неминуче настання демократії, що наближається, у всьому світі”. Суспільство, попереджав Токвіль, “міняє свій вигляд, людство перетворить умови свого існування і в недалекому майбутньому його чекають зміни в долях. Цей процес встановлення рівності носить неминучий, всесвітній і довготривалий характер. Знищивши феодальну систему і перемігши королів, демократія не відступить і перед буржуазією і багачами”. Під “демократією” Токвіль розумів рух суспільства до рівності, яка змітала всі привілеї,  особливо у області політики. Разом з тим він розумів під демократією і прагнення до зрівнювання всіх сторін життя суспільства, і республіканську форму правління, і “народ”, і загальне виборче право. Як людина ліберальних переконань, він якнайбільше цінував свободу, закон, пошану до правил, але не демократію. За його словами, за вдачею він був і залишився аристократом, що боїться і зневажає чернь. Але після відвідин Америки “інтелектуально він схилився до демократії”, не будучи демократом на переконання. Як відзначав французький письменник XIX в. Сент-Бев, відношення Токвіля до демократії було “шлюбом по розрахунку, з потреби, а не по любові”. Токвіль зрозумів, що американська і французька революції – не ізольовані явища, а частина процесу демократизації, що справжній вибір тепер треба буде робити не між аристократією і демократією, а між демократією, що володіє порядком і мораллю, і демократією, що не знає дисципліни і порядку, здатної встановити важке ярмо над особистою свободою людини. У Америці його якраз і привернув суспільний пристрій, поєднуюча пошана до свободи при здійсненні рівності повніша, ніж в якій-небудь іншій країні. Токвіль відзначав геніальність американської політичної системи, що передала владу до рук більшості, на чолі якого стояли найосвіченіші класи. Закони, прийняті американською демократією, викликали глибоку пошану. Люди були вільні, мислили незалежно, вірили в свої сили  та можливість досягти успіху, уміли співробітничати. Не існувало закритих соціальних груп, і люди легко підіймалися по соціальних сходах. Завдяки величезним розмірам і багатим ресурсам держави американці направляють енергію на досягнення багатства і комфорту, а не на боротьбу за владу. c.99 Понад усе його дивувало, що американці говорили про процвітання державних справ в той час, як президент і конгрес вели запеклу боротьбу. Його уразила думка американців, що кращим доказом життєстійкості їх суспільного устрою є той факт, що вони легко обходяться без допомоги уряду, а їх суспільство розвивається всупереч діяльності адміністрації. Проте Токвіль передбачав і виникнення нових, можливо ще жорстокіших суперечностей, пов'язаних з розвитком капіталізму. Він передрік утворення нової аристократії – промислової. Демократія заохочує зростання промисловості, збільшення виробництва товарів, необхідних для добробуту народу. Рівність можливостей розширює круг підприємців, росте і чисельність робітників. Але при виробництві масової продукції праця робітника все більше концентрується на окремій деталі, і його особа деградує. А підприємець, що управляє цілим підприємством, удосконалює свій розум. Підприємець схожий на адміністратора величезної імперії, а робітник на тупого раба. Чим же це не нова аристократія? “Промислова аристократія, що набирає силу на наших очах, – одна з найжорстокішої аристократії, що коли-небудь з'являлася на землі... Саме в цю сторону друзі демократії повинні постійно обертати свої насторожені погляди, бо якщо стійким привілеям і владі аристократії коли-небудь знов судиться підпорядкувати собі світ, то можна передбачити, що ввійдуть вони через ці двері”. Сьогодні Токвіль постає як найбільший речник ліберальної ідеї, як перший і, воднораз, найглибший дослідник її генези, загальної структури, її історичних можливостей — як позитивних, так і негативних. Токвіль — то передовсім емблематична постать світового ліберального інтелекту, водночас його апологет і його критик, перший свідок і спостерігач народження формації, вибудуваної саме на ліберальній ідеї. XIX століття своє суспільствознавство — одверто або приховано — розпочинає саме з комплексу Токвілевих уявлень про соціальні структури, що постали внаслідок американської та французької революцій. XIX століття, особливо після шереги своїх тоталітарних катастроф, знов повернулося до цих уявлень, прокоментувало їх у тисячах спеціальних і загальнопубліцистичних на всіх широтах сучасного світу. Супермонографія “Демократія в Америці” — то свого роду дивовижна самоідентифікація європейського та іншого людства, яке повільно, але неухильно посувається у напрямі, відкритому історією у тій революції. При цьому інтелектуальна чесність автора примушує його не обминати можливі іманентні зриви і просто катастрофи демократії, її негативні трансформації у бік того, що в XX столітті назвуть “масовими суспільствами” з їх масовою деперсоналізацією людини, її розчиненням у тих чи тих надіндивідуальних утвореннях. Токвіль у своїй книзі спрогнозував появу авторитарної державності на зовні легітимній демократичній основі масового волез‘явлення. Сила його профетизму доходить до інтуїції можливого виникнення деспотичних утворень на основі того волез‘явлення. Так само переконливо він аналізує суму культурних явищ, що їх знов–таки пізніше назвуть масовою культурою. “Демократія в Америці”, отже, один з найавторитетніших текстів всієї світової культури. Не можна не згадати працю “пізнього” Токвіля “Старий порядок і революція”, у якій він піддав суворій критиці екстремізм французької революції, який неухильну еволюцію форм власності у “старій” Франції перевів саме в революційний режим — і тим самим зумовив грандіозну терористичну катастрофу. Словом, Токвіль — щонайактуальніший співбесідник з нашим сучасником. В закінчення можна навести фразу сера Вінстона Черчілля  щодо демократії: "Демократія - це найгірша форма правління, якщо не брати до уваги всю решту форм, які вже були випробувані людством".  

Литература:1.          Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку ХХ ст.).- К., 1993. 2.          Ковлер А.И. Исторические формы демократии: Проблемы политико-правовой теории.- М., 1990. 3.          Лобер В.Л. Демократия: исторические корни, содержание и тенденции развития.- М., 1992. 4.          Мигранян А. История теории демократии. Лекции по политологии.- Таллинн, 1991. 5.          Токвіль А. Про демократію в Америці.- К., 1999. 6.          Хто є хто в європейській та американській політології? Малий політологічний словник / Відп. ред. Б.Кухта.- Львів, 1995.