Філософські погляди Г.Сковороди і сучасність. Вчення «про три освіти» та «філософію серця»

Содержание:Вступ  3 1. Соціально-політичні передумови формування філософії Г. Сковороди        4 2. Життєвий шлях Г. Сковороди    6 3. Вчення про три світи       9 4. Філософія серця Г. Сковороди    14 Висновки       18 Список використаної літератури    19

Вступление:Григорій Савич Сковорода (1722-1794) визнаний як перший слов’янський філософ в точному сенсі цього слова. Вивчення його філософської творчості цікаве і саме по собі і з історичної точки зору. Багатообразна унікальна особа Григорія Сковороді викликає величезний інтерес не тільки професійних істориків, філософів, політологів, але і всіх дослідників складних питань розвитку сучасного світу. Він був мислителем, філософом, письменником, педагогом, музикантом, глибоким знавцем духовної спадщини античності і середньовіччя, інтелектуальних досягнень ранньомодернового часу. Григорій Сковорода  став не тільки засновником новітньої української,  і російській філософії, але і з'явився в образі передвісника, який прокладав хресний шлях іншому українському філософу та поету — Тарасу Шевченку. Характерними рисами філософії Г. Сковороди  є її діалогизм і символічно-образний стиль мислення. Саму філософію мислитель розумів як мудрість, як життя в істині, яка побудована на принципах його учення. Головною в ученні Г. Сковороди  є його концепція про дві натуру і три світи. Виходячи з головної теми його філософії, про проблему людського щастя, ця концепція конкретизує розуміння шляху до досягнення поставленої мети. Духовна спадщина Г. Сковороди  направлена на затвердження єдності слова і дії, викриття бездуховності, аморальності. Ці високі моральні постулати актуальні і у наш час. Предмет роботи – філософська спадщина Г. Сковороди. Мета роботи – визначити основні риси філософії Г. Сковороди. Завдання роботи:  - визначити соціально-політичне передумови філософії Г. Сковороди,  - вивчити життєвий шлях Г. Сковороди,  - визначити основні моменти філософії трьох світів і філософії серця Г. Сковороди.  

Выводы:Таким чином, ми можемо зробити висновки, що життєвий шлях Г. Сковороди  розпадається на три частини: 1) юність і роки його учення — підготовка до учительства — період до повернення із закордону, 2) період офіційного учительства і 3) період мандрівного життя, співпадаючий з самостійною філософською  творчістю і спробами розповсюдження його учення в суспільстві (з 1769 до смерті в 1794 р.). Сила Сковороди, цінна сторона його творчості, полягає в подоланні емпіризму, в розкритті неповноти і неправди плотського буття. Основа філософської системи Сковороди полягає в існуванні "двох натур" і "трьох світів". Розшифровка існування "двох натур" виходить безпосередньо з трактату "Про Бога": "Весь світ складається з двох натур: одна - видима, інша - невидима. Видима натура називається тварюка, а невидима – бог». Питання про бога, який складає першооснову всього сущого,  внутрішню причину розвитку всього світу, є одним з основних питань у філософській системі Сковороди. Першим і головним світом у Сковороди є весь Всесвіт - макрокосм. Макрокосм включає все народжене в цьому великому світі, складеному з паралельних незліченних світів.  Другим з "трьох світів" є малий світ - мікрокосм - мир людини.  Все, що здійснюється в світі - макрокосмі, знаходить своє завершення в людині - мікрокосмі. Третім з існуючих "трьох світів" - є символічний мир, що ототожнюється Сковородою з Біблією. Біблії також приписується існування двох натур - зовнішньої (знак) і внутрішньої - (сенс). Застосовуючи філософію двох натур і трьох світів до людини, Сковорода робить висновок, що людина здійснює прекрасні вчинки і щаслива тільки тоді, коли вона погоджує свою поведінку і спосіб життя з своїми природними схильностями.  

Литература: Багалій Д. І. Український мандрівний філософ Г. Сковорода. - К., 1992. 2.      Вільчинський Ю.М., Скринник М.А., Скринник З.Е., Вільчинська С.В., Карась А.Ф. Розвиток філософської думки в Україні. Курс лекцій. - К., 1994. 3.      Горьський В.С. Історія української філософії. Курс лекцій. – К.: Наук. думка, 1996. Григорій Сковорода : дослідження, розвідки, матеріали. - К., 1992. Закидальський Т. Моральна філософія Григорія Сковороди. // Сковорода Григорій : образ мислителя. - К., 1997. – С. 303 – 313. Корнієнко Н.М. Григорій Сковорода : гіпотеза щастя. // Філософська і соціологічна думка. – 1992. -  № 11. – С.113 – 119. Софронова Л.А. Три мира Григория Сковороды. – М.: Индрик, 2002.