Відповідальність за господарські правопорушення

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 5 1.1. ПОНЯТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ 5 1.2. ПІДСТАВИ ТА ФУНКЦІЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 15 1.3. ВИДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 22 ВИСНОВОК ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 27 РОЗДІЛ ІІ. САНКЦІЇ ПЕРЕДБАЧЕНІ ЗА ГОСПОДАРСЬКІ ПРАВОПОРУШЕННЯ 28 2.1. ШТРАФНІ ТА ОПЕРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКІ САНКЦІЇ 28 2.2. АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКІ САНКЦІЇ 35 2.2. АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКІ САНКЦІЇ 35 ВИСНОВОК ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 56 РОЗДІЛ ІІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА ПОРУШЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНО-КОНКУРЕНТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА 57 3.1. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ 57 3.2. РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ 88 ВИСНОВОК ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 93 ВИСНОВОК 95 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 101

Вступление:Юридична відповідальність, за визначенням, наданим у новітній українській Юридичній енциклопедії – це вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників передбачених законом санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою. За В.Лазаревим юридична відповідальність – це передбачена санкцією правової норми міра державного примусу, в якій висловлюється державний осуд винного в правопорушенні суб’єкта і яка полягає в понесенні ним негативних наслідків і обмежень особистого, майнового або організаційного характеру, а у спеціально-юридичному значенні – реакція держави на здійснене правопорушення. Термін «відповідальність» застосовується в різних аспектах. Говорять, зокрема, про соціальну, моральну, економічну і юридичну відповідальність. Поняття соціальної відповідальності має узагальнюючий харак¬тер. Ним охоплюються всі види відповідальності в суспільстві. З цієї точки зору моральна, економічна та юридична відповідальність — лише форми соціальної відповідальності. Інколи поняттю «соціальна відповідальність» надається особливий відтінок: звітувати про свої дії, або відповідати перед своєю совістю. В літе¬ратурі навіть зроблена спроба застосувати це поняття до пояснення юридичної відповідальності. Так, на думку В. А. Тархова, юридична відповідальність — обов'язок, «який регулюється правом дати відповідь своїм діям». Таке розуміння юридичної відповідальності робить це по¬няття надмірно широким і розпливчастим, що є неприйнятним в умо¬вах правової держави, оскільки дає можливість неординарного і неод¬нозначного тлумачення. Існують й інші розуміння поняття «юридична відповідальність». Дослідженню питання юридичної і, зокрема, господарсько-правової відповідальності правники приділяли і приділяють велику увагу. Цій проб¬лемі в різний час присвятили свої праці В. С. Мартем'янов, В. С. Щербина і А. Я. Пилипенко, Г. Д. Отнюкова, В. К. Мамутов та інші. Відповідальність у господарському праві - це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання - господарські правопорушення. Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб. Господарські правопорушення можна класифікувати за видами і систематизувати в окремі групи за певними критеріями. Метою дипломної роботи є дослідити відповідальність за господарські правопорушення. Метою роботи зумовлено завдання дослідження: • визначити поняття відповідальності в господарському праві • розкрити підстави та функції відповідальності • охарактеризувати види відповідальності • дослідити штрафні та оперативно-господарські санкції • вивчити адміністративно-господарські санкції • проаналізувати відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції • охарактеризувати розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Структура роботи. Дипломна робота містить вступ, три логічно пов?язані розділи, висновок та список використаної літератури.

Выводы:Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Господарське правопорушення — це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб. Господарські правопорушення можна класифікувати за видами і систематизувати її окремі групи за певними критеріями. Так, залежно від юридичної підстави (тобто які юридичні норми порушені) розрізняються договірні та позадоговірні правопорушення. Договірна відповідальність — це вид відповідальності, що передбачена за порушення зобов'язань, які виникли з договору. Такий вид відповідальності визначається відповідно до закону і не суперечними йому умовами укладеного між сторонами договору. Позадоговірна відповідальність настає безпосередньо за порушення зобов'язань, що виникли з закону, адміністративного акта чи інших правомірних дій. Особливим різновидом такої відповідальності є відповідальність за заподіяння майнової чи моральної шкоди, що виникає саме з факту заподіяння шкоди. В свою чергу договірні правопорушення поділяються на: правопорушення на стадії виникнення договорів: порушення строків укладання договорів; процедури врегулювання розбіжностей, що виникають при їх укладанні; укладання договорів, що суперечать вимогам закону, цілям діяльності юридичної особи, або укладання договорів з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства; порушення строків виконання договірних та інших господарських зобов'язань щодо поставки продукції та товарів (найпоширеніші в господарській практиці), перевезення вантажів, виконання робіт та ін. Прострочення виконання зобов'язання загалом тягне за собою сплату боржником визначеної законом чи договором неустойки, штрафу, пені; порушення господарських зобов'язань щодо якості поставленої продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг; порушення державної дисципліни цін, пов'язані з виконанням договорів; порушення у сфері кредитних та розрахункових відносин, пов'язані з виконанням господарських договорів; порушення господарських зобов'язань щодо перевезень вантажів: зобов'язань з планів перевезень (неподача перевізних засобів, непред'явлення вантажів до перевезення); простій транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням понад встановлені терміни; втрата, нестача, пошкодження вантажу; прострочення доставки вантажу тощо. Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні правопорушення: порушення законодавства про захист економічної конкуренції (антиконкуренти і узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю); порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбавленням прав володіння тощо. Вчинення суб'єктом господарських відносин правопорушення тягне за собою застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нормами господарського законодавства відповідальності. Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність. Види господарсько-правової відповідальності розрізняють залежно від видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм у теорії господарського права розрізняють: 1) відшкодування збитків; 2) штрафні санкції; 3) оперативно-господарські санкції; 4) конфіскація; 5) господарсько-адміністративні штрафи; 6) планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції; 7) господарсько-організаційні санкції. Відшкодування збитків як вид відповідальності різнобічне врегульовано законом. Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція, виходячи з аналізу відповідних статей Цивільного кодексу та інших законодавчих актів: • у відносинах купівлі-продажу між господарюючими суб'єктами. Так, продавець зобов'язаний повідомити покупця про всі права третіх осіб на продану річ: право орендаря, право застави тощо. Невиконання цього правила дає право покупцеві на розірвання договору і відшкодування збитків; • у відносинах поставки постачальник відшкодовує покупцеві збитки, завдані поставкою продукції неналежної якості або некомплектної; • згідно з договором підряду на капітальне будівництво відповідальна за невиконання або неналежне виконання обов'язків сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не покритій неустойкою; • у перевезеннях вантажів вантажовідправник і вантажоодержувач зобов'язані відшкодувати перевізникові збитки, завдані з їх вини внаслідок перевантаження транспортних засобів, пошкодження рухомого складу при навантаженні або розвантаженні, неправильного навантаження, пакування, кріплення вантажу. Чинним господарським законодавством передбачаються й інші випадки відшкодування господарюючими суб'єктами збитків. Планово-госпрозрахункові санкції застосовує сам суб'єкт господарювання — правопорушник, а у разі якщо він цього не зробить — компетентні органи, які виявили факт правопорушення. Розрізняють юридичні (закон) та фактичні (протиправна поведінка) підстави застосування планово-госпрозрахункових санкцій. Господарсько-організаційні санкції — це передбачені законом заходи організаційного впливу (обмеження) суб'єкта господарювання, що їх застосовують компетентні державні органи у разі порушення ним приписаних законом умов здійснення господарської діяльності. Господарсько-організаційні санкції застосовують компетентні органи (тимчасове призупинення діяльності суб'єкта господарювання до усунення виявлених порушень, призупинення дії та скасування ліцензій, примусова реорганізація) або в судовому порядку (примусова ліквідація). Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це, по-перше, нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. Другою правовою підставою є господарська правосуб’єктність правопорушника (боржника) і потерпілого (кредитора). Сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності цього виду можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи незалежно від форми власності майна, організаційно-правових форм, тобто особи, які мають право звертатися до арбітражного суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Третя підстава називається юридико-фактичною. Це протиправні дії або бездіяльність особи — господарського правопорушника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи (кредитора) чи заважають їх реалізації. Ця підстава складається з чотирьох елементів, які в теорії права називаються умовами господарсько-правової відповідальності: — факт господарського порушення, тобто порушення норми закону, умови договору, державного контракту тощо, внаслідок чого задаються збитки або інша шкода майновим правам та інтересам потерпілого (кредитора); — протиправність поведінки господарського порушника. Така умова визначається у господарському праві в широкому розумінні. Це може бути як дія, так і бездіяльність, що порушують правову норму, планове завдання, умови договору тощо; — причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками. Йдеться про так званий причинно-необхідний зв'язок, коли протиправна дія чи бездіяльність є об'єктивною причиною такого наслідку, як збитки або інша шкода, завдані потерпілому (кредиторові). Цей зв'язок необхідно доводити відповідними доказами; — вина господарського правопорушника. Це негативне суб'єктивне ставлення правопорушника до прав і законних інтересів потерпілого. Вина у господарській і юрисдикційній практиці — це існування двох обставин, які дають підстави для застосування відповідальності: наявність у особи-правопорушника реальних можливостей для належного виконання; невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам (шкоді) потерпілого. Формою вини може бути як умисел, так і необережність правопорушника. Вина обох сторін підлягає взаємному заліку. Якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язання виникло з вини обох сторін, юрисдикційний орган (суд, господарський суд, третейський суд) відповідно зменшує розмір відповідальності боржника. Це має місце і тоді, коли кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розмірів збитків або не вжив заходів щодо їх зменшення. За наявності у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язання вини кредитора у формі умислу або необережності боржник звільняється від виконання зобов'язання. Інше може бути встановлено законом. Вина є однією з умов відповідальності в деліктних зобов'язаннях між суб'єктами. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини. Вина підприємства (господарюючого суб'єкта) — це вина його працівників. Отже, принцип відповідальності за вину вимагає визначення конкретних працівників, дія або бездіяльність яких спричинили невиконання зобов'язань чи заподіяння шкоди. Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності. Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов, тоді як для застосування неустойки (штрафу, пені) досить лише двох з них: факту господарського правопорушення та протиправності поведінки порушника

Литература:1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с. 2. Господарський кодекс України. // Голос України.- 2003,-14 березня.− Ст. 218, 219 3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Голос України.- 2003.- 12-13 бе¬резня. – Ст.48-50, 179, 213-215 і 356 4. Про державну податкову службу в Україні Закон України в редакції від 24 гру¬дня 1993р. // ВВР. – 1993. – № 54 5. Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів" Закон України від 22 грудня 1994р. //ВВР . – 1994. – № 59. − Ст. 23 6. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" Закон України від 23 березня 1996 р. // ВВР, 1996, N 20, ст. 82 7. Про господарські товариства Закон України // ВВР. – 1991. – № 49 8. Про плату за землю Закон України від 19 вересня 1996 р. // ВВР. – 1996. – № 44. − Ст. 6 9. Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування Закон України від 26 червня 1997р. // ВВР. – 1997. – № 36.- Ст.7 10. Про державний бюджет України на 2004 р. Закон України // ВВР. – 2003. – № 62 11. Про оподаткування прибутку підприємств Закон України від 22.05.97 р. №238/97 ВР, із змінами і доповненнями. // Відомості Верховної Ради (ВВР) – 1997. – № 62. − Ст. 17 12. Про податок на додану вартість Закон України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями. // Верховної Ради (ВВР) – 1997. – № 28. − Ст 18 13. Про систему оподаткування Закон України від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71 ) // Відомості Верховної Ради (ВВР) – 1996. – № 26. − Ст.11 14. Про оподаткування прибутку підприємств Закон України від 22.05.97 р. №238/97 ВР, із змінами і доповненнями. // Відомості Верховної Ради (ВВР) – 1997. – № 28. − Ст 7 15. Про господарські товариства Закон України від 19 вересня 1991 р. N 1577-XII (зі змінами і доповненнями). // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. Ст. 68 16. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття Закон України від 2 березня 2000 року N 1533-III. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 18. Ст. 83 17. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності Закон України 23 вересня 1999 року N 1105-XIV. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 49. − Ст.46 18. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 49. − Ст.24 19. Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язко¬вих платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткуван¬ня Закон України від 14 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 52. 20. Про фіксований сільськогосподарський податок Закон України від 17 грудня 1998р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 53. − Ст 24 21. Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярст¬ва Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 53. − Ст.6 22. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні Закон України від 16 липня 1999р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 38. − Ст 45 23. Про податок з власників транспортних засобів та інших само¬хідних машин і механізмів Закон України в редакції від 13 липня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 37. − Ст. 30 24. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами Закон України від 21 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 54. 25. Про митний тариф України Закон України в ід 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 20. − Ст.21 26. Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України Закон України від 12липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 33. 27. Інструкція “Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України”. Затверджено Постанова правління Пенсійного фонду України 19.10.2001 N 16-6. 28. Декрет КМ "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993р. // Голос України.- 1993. − 25 травня. − Ст 4 29. Постанова ВР Про застосування нормативно-правових актів з питань опо¬даткування в Україні від 24 грудня 1998р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 56. 30. Положення про Державну податкову адміністрацію України. Затверджене ука¬зом Президентом України № 386 від 13 липня 2000 р. // Голос України.- 2000. − 15 липня 31. Рішення КС у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) № 1-15/99 від 27 жовтня 1999р. // Голос України.- 1999. − 29 жовтня 32. Рішення КС у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності Закону України "Про вне¬сення змін до деяких законодавчих актів України” (справа про податки) N31-16/2001 від 5 квітня 2001 р. // Голос України.- 2001. − 12 квітня 33. Інструкція МФ, ГДПІ "Щодо застосування адміністративних стягнень за рушення законодавства про оподаткування" № 04-115/10-1018 від 22 бере. 1994р. // Голос України.- 1994. − 25 березня 34. Інструкція про порядок нарахування та погашення пені. Затверджена наказ ДПА № 77 від 1 березня 2001 р. // Голос України.- 2001. − 02 березня 35. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 342 36. Хозяйственный кодекс Украины: Комментарий. – Х.: Одиссей, 2004. – 895с. 37. Господарський процесуальний кодекс України. — К.: Школа, 2002. — 96 с 38. Цивільний кодекс України. — К.: Школа, 2003. — 384 с 39. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. К: Товариство "Знання", КОО.- 216 с. 40. Віхров О.П., Ніщимна С.О. Фінансове право. – Чернігів: б.в., 2002. – С. 150 – 154 41. Внешнеторговые документы: контракты, соглашения, транспортные документы, финансовая отчетность. - К., 1992. − 472с. 42. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. “Основи економічної теорії”. – К.: Наукова думка, 1998. − 342с. 43. Господарське право: Практикум / В. С. Щербина, Г. В. Прон-ська, О. М. Вінник та інші; за заг. ред. В. С. Щербини. - К.: Юрінком Інтер, 2001. − 445с. 44. Громов А. Фискальные указы президента – очередная попытка пополнить доходы бюджета. // Україна – Бізнес. – 1998 р. - №22. – 10 червня. – С. 4 – 5. 45. Дегтярева О. И., Полянова Т. Н., Саркисов С. В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. - М., 1999. − 511с. 46. Долинская В. В. Акционерное право: Учебник / Отв. ред. А. Ю. Кабалкин. - М. Изд-во БЕК, 1997. − 432с. 47. Дорош Н.І. Податкова система України і розвинутих зарубіжних країн ( порівняльний аналіз). // Фінанси України . – 1998. - №6. – С. 75 – 82. 48. Захарченко В., Кузьмина Т. Хозяйственная деятельность предприятий в условиях действующей налоговой системы.// Економіка, фінанси, право // 2001. - № 3.- С.6 – 11. 49. Знаменский Г. Л. Хозяйственное законодательство Украины. Формирование и перспективы развития - К.: Наукова думка, 1996. − 322с. 50. Зобов'язальне право: теорія і практика: Навч. посібник для судентів юрид. вузів і фак. ун-тів / За ред. О. В. Дзери. - К.: Вентурі, 1998. − 568с. 51. Как заключать международные торговые контракты. - К.: Юрінком Інтер, 1992. − 354с. 52. Комаров А. С. Ответственность в коммерческом обороте. - М., 1991. − 342с. 53. Кибенко Е. Р. Корпоративное право: Учебное пособие. - Харьков: Эспада, 1999. − 234с. 54. Контракты международной купли-продажи / Сост. А. В. Демченко. - К.: Юрінком Інтер, 1991 − 431с. 55. Круглова Н. Ю. Хозяйственное право. - М.: Изд-во БЕК, 1997. −532с. 56. Мамутов В.К., Овсиенко В.В., Юдин В.Я. Предприятие й материальная ответственность. — К.: Наук, думка, 1971. — С. 26—27. 57. Мартемьянов Б. С. Хозяйственное право. Общие положення: Курс лекций. - М.: Изд-во БЕК, 1994. - Т. 1. - С. 248, 250, 226. 58. Международное торговое право. Расчеты по контрактам: Сб. междунар. документов и комментарии. - М.: Мысль, 1996. − 324с. 59. Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку. Затверджена розпорядженням АМК України 5 бе¬резня 2002 р. // Офіційний вісник України. - 2002. - № 14. - Ст. 778. 60. Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Господарське право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. — К.: Вентурі, 1996. − 347с. 61. Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2000. − 456с. 62. Правові основи підприємницької діяльності / За ред. Шакуна В. І., Мельника П. В., Поповича В. М. — К.: Правові джерела, 1997. − 236с. 63. Правові основи підприємницької діяльності: Навч. посіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець: Наук, керівник Л. А. Жук. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. — 292 с. 64. Правовое и организационно-экономическое регулирование хозяйственной деятельности / Под ред. проф. Л. А. Жука. — К.: Кондор, 2002. − 368с. 65. Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник: В. 2 т. — М.: Юристь, 1999. - Т. 1. - С. 461; 463-475. 66. Саниахметова Н. А. Юридический справочник предпринимателя. – Харьков: Одиссей, 1999. − 549с. 67. Саніахметова Н. О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. − 654с. 68. ТарховВ.А. Ответственность по советскому праву. — Саратов, 1973. —С. 8—11. 69. Хозяйственное право: Учебник для вузов / Отв. ред. проф. В. С. Мартемьянов. - М.:Мысль, 1994. - Т. 2. − 726с. Юданов А. Ю. Конкуренция: теория й практика: Учебно-практическое пособие. - М., 1998. - С. 348-349;