Виховання у дітей дбайливого ставлення до іграшок (речей)

Содержание:ВСТУП 3 1. Аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблеми виховання у дітей бережливості 5 2. Аналіз програм щодо вимог по вихованню у дітей бережливості 7 3. Засоби та методи виховання у дітей дбайливого ставлення до речей та іграшок 10 4. Характеристика проявів бережливості у старших дошкільників 15 5. Ігрове середовище як умова виховання у дітей дбайливого ставлення до речей та іграшок 20 6. Аналіз результатів експериментальної роботи 23 ВИСНОВКИ І ПЕДАГОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 26 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31 ДОДАТКИ 34

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Якщо дитина неохайна, не береже одяг, взуття, ламає іграшки, то навряд чи очікується, що на виробництві вона буде дбайливим, бережливим, організованим працівником. Якщо, звичайно, його не примусять до цьому матеріальні стимули (наприклад, заробіток буде прямо залежати від обсягу зекономлених матеріалів). Отже, бережливість, уміння заощаджувати в жодному разі не можна відносити до другорядних якостей. Щоб виховати їх у дітях, починати потрібно з особистого приклада дорослих, адже давно відомо: що дитина бачить перед очима, що чує, які вчинки батьків - все це друкується в її свідомості. І якщо в родині регулярно викидаються надлишки хліба, інші продукти, то ніякі педагогічні прийоми не доведуть маленькому члену родини, що треба бути бережливим. Важливим також є виховання дбайливого ставлення до іграшок, оскільки від того, як дитина буде поводитися з іграшками, буде в подальшому залежать її відносини з людьми, бо іграшки – це так звана проекція людських відносин. Отже, тема курсової роботи є вкрай актуальною для дослідження. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз виховання у дітей дбайливого ставлення до іграшок (речей). Об’єктом дослідження є 10 дітей старшого дошкільного віку дитячого садка №41 м. Києва, предметом дослідження є умови виховання у дітей дбайливого ставлення до іграшок (речей). Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - Провести аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблеми виховання у дітей бережливості; - здійснити аналіз програм щодо вимог по вихованню у дітей бережливості; - розглянути засоби та методи виховання у дітей дбайливого ставлення до речей та іграшок; - охарактеризувати прояви бережливості у старших дошкільників; - визначити ігрове середовище як умова виховання у дітей дбайливого ставлення до речей та іграшок; - навести аналіз результатів експериментальної роботи. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі дошкільної педагогіки. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, звітні матеріали об’єкту дослідження, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у трьох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Питання виховання бережливості у дітей розглядали багато дослідників, але в основному ці дослідження стосувалися учнів, школярів. Але й деякі автори приділяли увагу вивченню бережливості старшими дошкільниками. Так, автор Кулаткова Т.Ю. у своїй статті „Использования сказки как средства экономического воспитания детей старшего дошкольного возраста”, розглядаючи проблему використання казки як засобу економічного виховання дітей старшого дошкільного віку, вивчила види, спрямованість, особливості казки; особлива увага вихователь надавала морально-економічному значенню (виховання бережливості, як якості особистості дошкільника) використання казки в педагогічному процесі дитсадка. Для вихователя значимою була проблема формування практичних навичок і вмінь організації проблемно-пізнавального спілкування з дітьми засобами казки. Бережливість, як і будь-яку іншу рису характеру, не можна виховати якимись універсальними або спеціальними педагогічними прийомами. Безперечно, потрібно читати спеціальну літературу, слухати лекції - така підготовка батькам необхідна. Однак у житті дуже часто зустрічаються ситуації, що не укладаються в жодну заздалегідь підготовлену і розібрану, здавалося б, «по поличках» схему. Теоретичні концепції, педагогічні методи, засоби є базою, яку треба застосовувати творчо в кожній конкретній ситуації поведінки дитини стосовно до особливостей його характеру. Не можна зводити виховання бережливості тільки до нотацій і вселянь, вимогам і заборонам старших. Краще створити в родині систему виховання поведінкою старших, побудовану на наслідуванні звичкам і манерам, словам, інтонаціям і т.д. А для цього батькам, перш ніж сказати або зробити щось у присутності дітей, потрібно подумати про наслідки, тому що потім дитина повторить або програє сказане батьками. Для аналізу проявів бережливості у старших дошкільників використовуються наступні методи: 1. Бесіда. Розмовляючи з дітьми, вихователі спонукують їх думати й говорити. Задаючи їм два-три питання, дають дітям висловитися. Це дозволяє педагогам зрозуміти, про що діти думають, що знають із особистого досвіду. За допомогою вихователя діти вчаться бережливо ставитися до іграшок, до речей, прибирати іграшки за собою, не псувати речі. Зразкові теми бесід: «Будь завжди бережливим», «Іграшки – наші друзі», «Чим можна порадувати маму» і т.д. 2. Читання й аналіз художніх творів, наприклад, В.А. Сухомлинського «Чому Олечка не зірвала квітку?» (бо вона бережно до неї ставилася), К.Д.Ушинського «Умій почекати», А. Барто «Помічниця». Естетичний фон заняттям створюють вірші, загадки, пісні, включені як в основну частину, так і в додаткову роботу з дітьми. 3. Гра. Відомо, що в дошкільному віці найбільш близькою й зрозумілою для дитини діяльністю є гра. У роботі з дітьми вихователь використовує колективні ігри-заняття, ігри-вправи, ігри-інсценівки, ігри-казки, сюжетно-рольові ігри. У нашому дослідженні взяли участь 10 дітей другої старшої групи дитячого садка № 41 м. Києва (5 дівчат і 5 хлопчиків), вік обраних дітей – 5,5 років. В констатуючому експерименті кожна дитина брала участь в 2-х експериментальних ситуаціях з ідентичним моральним змістом: - ситуація розповіді (5 ситуацій з вибором способу поведінки); - спостереження за способом поведінки в реальній ситуації. В експерименті аналізувався рівень сформованості в дітей проявів бережливості, дбайливості. З’ясування особливостей здійснювалося шляхом порівняння поведінки дітей у двох планах їхніх взаємин: у ситуації розповіді (прояв пізнавального аспекту) і в реальній життєвій ситуації (прояв бережливих, дбайливих мотивів поведінки). Оцінивши рівень сформованості деяких звичок проявів дбайливості і бережливості дітей, вихователь може визначити напрямки групової й індивідуальної роботи з дітьми. Для даної групи дітей необхідне поліпшення знань про бережливе ставлення до іграшок, до чужих речей, тому що результати, хоч і є непоганими, можуть бути набагато кращими. Для цього нами запропонована корекційна програма для покращення проявів дбайливості і бережливості дітей. Казки, театралізовані дії входить у життя дитини із самого раннього віку, супроводжує протягом усього дошкільного дитинства й залишається з ним на все життя. З казки починається знайомство зі світом літератури, зі світом людських взаємин і з усім навколишнім світом у цілому. Ми припускали, що вплив театралізованої дії на гармонічний емоційний розвиток дітей дошкільного віку полягає в тому, що в процесі диференціювання уявлень про дбайливе ставлення відбувається формування гуманних почуттів і соціальних емоцій і здійснюється послідовний перехід від психофізіологічного рівня їхнього розвитку до соціального, що забезпечує корекцію відхилень у поведінці дитини. Як система цілеспрямованої психолого-педагогічної діяльності нами використовувалася програма, що вишиковує основні умови традиційної культури виховання бережливості і дбайливості в сім’ї. Експериментальна робота проводилася за участю наших 10 дітей. На завершальному етапі корекційної програми у квітні 2009 року вивчалися зміни проявів бережливості, дбайливості дітей експериментальної групи після впровадження корекційної програми. Було проведено 3 корекційних заняття по дбайливому відношенню до іграшок і речей й одне заняття - театралізована дія. По закінченні занять були отримані дані про зміну проявів бережливості і дбайливості у дітей. Позитивно змінилися знання про те, що не можна кидати свою іграшку, покращилася вихованість дітей, з’явилася відповідальність за свої вчинки у разі зіпсування чужих речей. Якщо на початку корекційної програми деякі з 10 дітей не прагнули бути бережливими, дбайливими, добрими, то до кінця квітня 2009 р. у 8 дітей з 10, що беруть участь у корекційній програмі, відзначена динаміка у формуванні соціальних умінь і навичок поведінки: чуйність, товариськість, дружелюбність, бережливість, дбайливість, прагнення ділитися іграшками, цукерками. Педагоги й батьки, притягнуті як об’єктивних експертів, відзначили у всіх дітей розвиток навичок довільної поведінки: уважності, терплячості, ретельності. Емоції поступово стають більш осмисленими, починають підкорятися мисленню, коли дитина засвоює різні способи дії й норми поведінки, співвідносить результати своєї діяльності із цілями й результатами інших. Поведінка поступово перетворюється зі спонукуваної спонтанними почуттями й враженнями ("польової" поведінки) у поведінку "вольову", що означає перехід від зовнішньої до внутрішньої регуляції, до можливості вибору власної поведінки. У результаті корекційної програми в 80% дітей було зафіксоване формування уваги до оточуючих людей (однолітків і близьких). Результати психолого-корекційної роботи позитивно позначилися на формуванні бережливості. У процесі діалогу з педагогом-психологом діти навчилися виділяти досить глибокі моральні характеристики, такі як слухняність, терпіння, дбайливість. На 17,5% збільшилося число проявів жалю, співучасті, взаємодопомоги. Зникли прояви агресивності, що було відзначено як педагогами, так і батьками всіх дітей, що беруть участь в експериментальних заняттях. Відзначено збільшення на 10,5% числа дітей, що стійко проявляють почуття дбайливості. Отже, розглянемо рекомендації з виховання бережливості, які дають фахівці-педагоги батькам: 1. Починати з елементів трудового виховання, самообслуговування й прищеплювання навичок гігієни. 2. Створювати у будинку обстановку - речі для нас, а не ми для речей. Переконувати дітей, що не можна ламати й псувати речі. Особливо важливий особистий приклад. 3. Батьки повинні розподілити обов'язки по будинку й виділити дитині посильне навантаження (поливання квітів, покупка хліба й т.п.) залежно від віку. Варто міняти навантаження, наприклад, щокварталу. Нехай дитина навчається новим справам і операціям. Батькам, звичайно, це незручно, але ефект більше, ніж при постійних навантаженнях. Та й для дитячої нервової системи така мінливість буде більш прийнятна. Варто намагатися, щоб діти брали участь у домашній роботі постійно, ураховувати інтереси й схильності дітей, сполучаючи з їхнім цілеспрямованим формуванням. Варто проявляти терплячість у приученні дітей до домашньої роботи. 4. Частіше хвалити дітей за акуратне звернення з речами, за бережливість, охайність, самостійне наведення порядку. Варто намагатися виховувати не гнівом, не проповідями, а строгістю й добротою. Звичайно, шльопнути - це легше, і ефект начебто дієвіше. Але прийде час, коли на дитину перестануть діяти фізичні впливи, а навпаки, батьки зустрінуть глуху стіну нерозуміння й озлобленості. І тому краще все-таки переконувати й заохочувати, ніж наказувати й карати. 5. Формувати бережливість як рису характеру потрібно починати з 3-5 років, намагатися більше впливати особистим прикладом, а не марнослів'ям.

Литература:1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1999. 2. Білецька Л. Здорова дитина: комплексне розв’язання проблеми // Дошкільне виховання. – 2002. – № 8. 3. Богінич О. Оздоровча педагогіка // Дошкільне виховання. – 2002. –№7. 4. Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. – М., 2003. 5. Вільчковський Е. С. Методика фізичного виховання в дитячому садку. – К., 1999. 6. Даценко І.І. Гігієна і екологія людини. Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2000. 7. Денисенко Н. Ф. Сучасні підходи до контролю у системі фізичного виховання // Дошкільне виховання. – 1999. – № 10. 8. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк., 2005. 9. Кулаткова Т.Ю. Использования сказки как средства экономического воспитания детей старшего дошкольного возраста // Дошкольное воспитание. – 2008. – № 1. 10. Курочкина И.Н. Современный этикет и воспитание культуры поведения у дошкольников: Учебное пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 224 с. 11. Лохвицька Л., Андрющенко Т. Про здоров’я треба знати, про здоров’я треба дбати // Дошкільне виховання. – 2002. – № 12. 12. Николаева С.О. Занятия по культуре поведения с дошкольниками и младшими школьниками. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 80 с. 13. Петерина С.В. Воспитание культуры поведения у детей дошкольного возраста: Кн. для воспитателя детского сада. – М.: Просвещение, 1986. – 96 с. 14. Поніманська Т. І. Основи дошкільної педагогіки. – К.: Педагогіка, 1998. 15. Поніманська Т.І., Дичківська І.М. Дошкільна педагогіка. Практикум. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, спеціальність "Дошкільне виховання". – К.: Видавничий Дім "Слово", 2004. 16. Сарапулова Є. Фізіологічно доцільний режим дня // Дошкільне виховання. – 2001. – № 5. 17. Смирнова Е. Т. Гигиенические основы воспитания в дошкольных учреждениях. – М, 1973. 18. Современные образовательные программы для дошкольных учреждений / Под ред. Т. И. Ерофеевой. – М., 2000. 19. Сорокова М. Г. Современное дошкольное образование: США, Германия, Япония. – М., 1998. 20. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. – К., 1996. 21. Сухомлинский В.А. Как воспитать настоящего человека. – М.: Просвещение, 1978. – 160 с. 22. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори: В 5 т. – Т. 3. - К., 1980. 23. Українське дошкілля: Програма виховання дітей у дитячому садку. – Львів, 1990. 24. Улюкаєва І. Початок відродження // Дошкільне виховання. – 1994. – №1. 25. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология: Учеб. пособие для уч-ся СПУЗ. - М.: "Академия", 1996. 26. Ушинський К. Д. Про народність у громадянському вихованні // Вибрані твори: В 2 т. – Т. 1. – К., 1983. 27. Финляндия: проблема сотрудничества детского сада и семьи // Дошкольное воспитание. – 1987. – № 2. 28. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002.