Культура Відродження

Содержание:ВСТУП 3 1. Характерні риси культури Відродження 4 2. Проблема особистості в культурі Відродження 9 3. Титани Відродження 11 ВИСНОВКИ 20 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 2

Вступление:XV-XVI ст. в історії прийнято називати епохою Відродження, Ренесансу (від фр. renaissance — відродження). Цей термін вживається на означення періоду відродження античної культури під впливом суттєвих перемін в соціально-економічному та духовному житті Західної Європи. Але надто спрощено було б вважати, що поняття Відродження відбиває лише смисл тієї епохи і що в духовному житті спостерігається механічне перенесення на тогочасний грунт культурного надбання античності. Відродження, або Ренесанс, — одна з найбільш знаменних епох в історії людської цивілізації. Термін "Кепіззапсе" (Відродження) був уведений Джорджо Базарі (1511 — 1574) — видатним італійським живописцем, архітектором та істориком мистецтва XVI ст. Хронологічно європейське Відродження як єдиний культурний рух розгорнулося в межах XIV - початку XVII ст. й охопило Італію, Іспанію, Францію, Німеччину, Англію, Далмацію, Угорщину, Польщу, Чехію, північну Хорватію. Але в цих різних країнах воно проходило асинхронно. Передусім Відродження розпочалося в Італії і в XIV - І пол. XV ст. розвивалося тільки в цій країні, а згасати там почало вже з середини XVI ст. У Німеччині швидке піднесення ренесансного культурного руху припадає на к. XV – І третину XVI ст., далі так само швидко загальмовується. У Франції Відродження охопило XVI ст., в Англії та Іспанії — к. XV — поч. XVII ст.

Выводы:Епоха Відродження і Реформації в історії світової культури має революційну, поворотну роль. Не можна назвати таку сферу культури, в якій би не виникли явища, процеси, що визначили весь подальший розвиток, аж до сучасного їх стану: - на зміну церковному світогляду, який панував неподільно, приходить новий погляд на світ, в центрі якого стоїть людина, гуманізм; - в науці замість умоглядності, далеких від дійсності логічних побудов виникає дослідне природознавство і, як результат цього, здійснюється величезний крок уперед у пізнанні навколишнього світу і самої людини, виникає спеціалізація у науці; - об'єктом вивчення стає і саме людське суспільство, починаються пошуки шляхів його справедливого устрою; - утворюються сучасні національні європейські літератури і професіональний театр; - унікальним є історичний феномен ренесансного мистецтва, яке дало людству найвеличніші твори.

Литература:1. Воронина Т.С., Мальцева Н. Л., Стародубова В. В. Искусство Возрождения в Нидерландах, Франции, Англии. - М., 1994 2. Гнедич П.П. Эпоха Возрождения. Калининград, 1995 3. Греченко В., Чорний І., Кушнерук В., Режко В. Історія світової та української культури. – К., 2000. 4. История западноевропейской литературы: Средние века и Возрождение / Под ред. М.П.Алексеева. - М.: Высш. школа, 2000. - 462с. 5. История зарубежной литературы: Раннее Средневековье и Возрождение / Под редакцией В.М.Жирмунского. — М.: 1987. 6. Історія світової культури / За ред Л. Левчук. – К., 1994. 7. Культурологія. Навч. посібник / Упоряд. О.І. Погорілий. – К., 2003. 8. Ревякина Н. В. Человек в гуманизме итальянского Возрождения. Иваново, 2000 9. Хоменко В.Я. Українська і світова культура. Підручник. – К., 2002. 10. Шалагінов Б.Б. Зарубіжна література від античності до початку XIX століття. — К.: Академія, 2004. — 360 с.