Курсовая на тему "Аналіз обрядів як складових елементів народних свят українців "

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБРЯДІВ ЯК СКЛАДОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ НАРОДНИХ СВЯТ 5 1.1. Поняття обряду 5 1.2. Календарна святково-обрядова традиція українців 8 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОБРЯДІВ ЯК СКЛАДОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ НАРОДНИХ СВЯТ УКРАЇНЦІВ 18 2.1. Календарна обрядовість українців 18 2.2. Приклади зимових обрядів 22 2.3. Приклади весняних обрядів 26 2.4. Приклади літніх обрядів 29 2.5. Осінні обряди 31 ВИСНОВКИ 34 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37 ДОДАТКИ 40

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Календарні свята та обряди – складний фольклорний комплекс, в якому поєднуються раціональний досвід і релігійно-магічні вірування, високоестетичні традиції та пережиткові звичаї. До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди і звичаї. Обов’язковими компонентами календарних свят українців були обрядова їжа, господарська і сімейна магія, вшанування предків, передбачення майбутнього, ритуальні обходи і поздоровлення, рядження і маскування, драматичні сценки, розваги, спортивні змагання тощо. Свята супроводжувались виконанням календарно-обрядових пісень, приурочених до кожної пори року: зимові колядки та щедрівки, веснянки, купальські, троїцькі, обжинкові пісні та ін. В національно-культурній обрядовій традиції активно присутня така специфічна форма комунікації між людьми, як естетичне світопереживання. Естетичні засади національно-культурних традицій дають можливість розглянути більш широкий спектр проблем духовного характеру, наблизитися до адекватного розуміння смислу й естетики обрядового буття людини. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз обрядів, як складових елементів народних свят. Об’єктом дослідження є святково-обрядова традиція українців, предметом дослідження є обряди як складові елементи народних свят. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - розглянути поняття обряду; - здійснити аналіз календарної святково-обрядової традиції українців; - дослідити календарну обрядовість українців – зимові, весінні, осінні, літні обряди. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі теорії та практика СКД. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у двох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.  

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Календарні свята та обряди – складний фольклорний комплекс, в якому поєднуються раціональний досвід і релігійно-магічні вірування, високоестетичні традиції та пережиткові звичаї. Естетичні засади національно-культурних традицій дають можливість розглянути більш широкий спектр проблем духовного характеру, наблизитися до адекватного розуміння смислу й естетики обрядового буття людини. Важливим складовим елементом традиції, однією з форм, яка знаходиться в основі всіх національних культур і служить своєрідним «культурним заповідником» метафізичних смислів і архетипічною символікою естетичного світовпорядкування, виступає обряд. Він постає як своєрідне логічне завершення існування того беззаперечного естетичного начала, що живе в кожному народі. Обряд виступає остаточним і вирішальним елементом, який надає традиції смислову завершеність. Основна функція обряду – соціалізуюча, тобто за допомогою символів та символічних дій висловити, передати й закріпити традиційні для певного суспільства або соціальної групи ідеї, ідеали, норми, цінності, зразки життєдіяльності, стимулювати у його учасників належні почуття, настрої, переживання, створити сприятливу морально-психологічну атмосферу, необхідну для засвоєння соціокультурного досвіду. Виділяють три типи обрядовості: трудова, сімейна та календарна. У народних святах та обрядах сконцентровано виражаються моральні норми й настанови, уявлення про ідеал людини, етичне та естетичне. Український термін «обряд» походить від слова обряджати, тобто приводити у належний вигляд, упорядковувати, прикрашати, прибирати, робити красивим, ошатним тощо. У культурологічній літературі поруч з поняттям обряду вживаються поняття: «ритуал», «церемонія», «церемоніал». Вони не завжди розрізнялися в історії культури. У традиційно католицьких країнах, де богослужіння протягом тривалого часу здійснювалися лише латинською мовою, обрядові дії позначаються латинськими термінами ритуал, церемонія. Поняття «ритуал» похідне від латинського ritualis (обрядовий), корінь якого – ritus – означає «релігійний обряд»; caeromonia з латинської перекладається як культовий обряд, благоговіння. Таким чином, ототожнення понять «обряд», «ритуал», «церемонія» не позбавлене підстав, оскільки початково у них вкладався однаковий зміст. Але у сучасній практиці та літературі ці поняття змістовно все більше диференціюються. За винятком похоронних і поминальних, усі обряди є радісними та святковими подіями. Але обряд і свято – не одне й те ж. Свято включає в себе обряд чи обряди як необхідну складову, але до обряду не зводиться. Свято – більш широке явище. Воно вміщує й необрядові дії, які досить часто домінують. Свято не має суворо установленої форми. Воно може видозмінюватися у залежності від творчості його учасників, самодіяльність яких не регламентована. Якщо в обряді головною є особлива символічна дія, то у святі – безпосередній вираз почуттів, настроїв та переживань у зв’язку з пам’ятними подіями в житті суспільства, колективу, сім’ї, особи. Свято – день (чи дні), в який (які) урочисто відзначають знакові події, історичні або календарні дати. У дні відзначення важливих подій і дат здійснюються обряди на честь кого- або чого-небудь. Але зв’язок феноменів свята і обряду одначе не переростає у їх тотожність. Обряд як один з найважливіших складових елементів традиції, який покликаний відтворювати й підсилювати почуття колективної ідентичності, робить традицію видимою, відчутною, живою, оскільки служить виявом естетичного в ній. До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди і звичаї. Обов’язковими компонентами календарних свят українців були обрядова їжа, господарська і сімейна магія, вшанування предків, передбачення майбутнього, ритуальні обходи і поздоровлення, рядження і маскування, драматичні сценки, розваги, спортивні змагання тощо. Свята супроводжувались виконанням календарно-обрядових пісень, приурочених до кожної пори року: зимові колядки та щедрівки, веснянки, купальські, троїцькі, обжинкові пісні та ін. В сучасних соціокультурних умовах перед фахівцями постають завдання професійного відбору найвищих зразків народного мистецтва для використання їх у процесі естетичного виховання молоді. Мистецтво обрядування народних свят і обрядів вимагає знання традицій, звичаїв українського народу та вміння правильного застосування художніх прийомів естетизації святково-обрядового комплексу.

Литература:1. Бець Дем'ян, Бойчук Марія. Гуцульське село Ільці: Історичні нариси, спогади, народні оповіді, легенди, обряди, традиції та побут с. Ільці Верховинського району Івано- Франківської області. — Верховина : Гуцульщина, 2002. — 112с. 2. Безклубенко С. Д. Теорія культури / Безклубенко С. Д. – К.: КНУКіМ, 2002. – 324 с. 3. Вербенець Ольга, Манько Віра. Обряди і страви Святого вечора / Марина Шутурма (художн.). — Л. : Свічадо, 2007. — 184с. 4. Гузій Роман Богданович. Похоронні звичаї та обряди українців Карпат (ХІХ - ХХ ст.): Дис... канд. іст. наук: 07.00.05 / НАН України; Інститут українознавства — Львів, 2002. — 242арк. 5. Завальнюк Анатолій Федорович. Українські літні обряди та пісні: навч. посіб. з муз. фольклору та етнографії для вчителів загальноосвіт. шк., студ. вищих пед. і муз. закл. освіти — Вінниця : Нова книга, 2008. — 303с. 6. Закович М. М. Советская обрядовость и духовная культура / М. М. Закович. – К.: Видав. політ. літ-ри, 1980. – 221 с. 7. Кара Мурза С. Г. Советская цивилизация. Книга первая. От начала до Великой Победы / С. Г. Кара Мурза. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – 604 с. 8. Ковальчук Надія Анатоліївна. Календарні звичаї та обряди Рівненського Полісся: локальна специфіка та трансформації (ХХ- початок ХХІ ст.): автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.05 / НАН України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського — К., 2008. — 20с. 9. Кожолянко Олександр Георгійович. Календарні зимові свята та обряди українців Буковини: Дис... канд. іст. наук: 07.00.05 / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича — Чернівці, 2005. — 238арк.Новий тлумачний словник української мови: у 4-х т. – Т. 4. – К.: Аконіт, 2000. – 941 с. 10. Курочкін Олександр Володимирович. Українці в сім'ї європейській: звичаї, обряди, свята. — К. : Бібліотека українця, 2004. — 248с. 11. Курочкін Олександр. Українські новорічні обряди: "Коза" і "Маланка": (З історії народних масок). — Опішне : Українське народознавство, 1995. — 377с. 12. Минуле пливе у прийдешнє (Народні свята, звичаї та обряди на Херсонщині): Бібліографічний покажч. / Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара / Л.І. Зелена (ред.), В.В. Жванко (уклад.). — Херсон, 1998. — 27с. 13. Народні обряди Поліського краю / Надія Костянтинівна Шушпан (зібр.та запис.). — К. : Ніка-Центр, 2003. — 88с. 14. Святость // Полный Церковно-славянский словарь. Сост. протоирей Г. Дьяченко. – М.: Издательский отдел Московского Патриархата, 1993. – С. 584. 15. Серов С. Я. Календарный празник и его место в европейской народной культуре / С. Я. Серов // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: Исторические корни и развитие обычаев. – М.: Наука, 1983. – С. 45-53. 16. Скуратівський В. Т. Український народний календар. – 2-е видання / Скуратівський В. Т. – К.: Техніка, 2005. – 384 с. 17. Славіна Тереса Феліксівна, Славін Олексій Юрійович. Христянські свята: історія, перекази, обряди, звичаї: посібник-довідник. — Вінниця, 2007. — 80с. 18. Суханов И. В. Обычаи, традиции и преемственность поколений / Суханов И. В. – М.: Политиздат, 1976. – 216 с. 19. Элиаде М. Космос и история. Избранные работы / Элиаде М. – М.: Прогресс, 1987. – 311 с. 20. Элиаде М. Священное и мирское / Элиаде М.; пер. с фран., предисл. и коммент. Н. К. Грабовского. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – 144 с.