Договірне регулювання оплати праці

Содержание:Вступ 3 Аналітично-розрахунковий блок з теми «Договірне регулювання оплати праці» 5 Висновки та пропозиції 19 Список використаної літератури 22

Вступление:Актуальність теми. Переорієнтація економіки України на ринкові засади господарювання неможлива без формування нових соціально-трудових відносин, визначальною складовою яких є відносини в галузі оплати праці найманих працівників. Реформування оплати праці на перших етапах трансформації економіки України здійснювалося у законодавчому вакуумі, що на практиці привело до несприятливих зрушень у цій галузі: нераціональна міжгалузева, міжрегіональна, міжкваліфікаційна диференціація заробітної плати, процеси у сфері оплати праці набули стихійного, безсистемного, нерегульованого характеру, заробітна плата сьогодні перетворилася у різновид соціальної виплати, не пов’язаної з кількістю, якістю і результатами праці, що руйнує основи розвитку суспільства. Прийняті законодавчі акти у сфері оплати праці ситуацію докорінно не змінили: не відбулося чіткого розмежування державного і договірного регулювання оплати праці, не відпрацьовано нових підходів до них, існуючий механізм договірного регулювання не дозволяє ефективно впливати на політику оплати праці. Курс на ринкові перетворення, поява нових форм власності Україні змінили вектор регулювання оплати праці з державного на договірне. Пріоритетність даного виду регулювання оплати праці з переходом на нові умови господарювання не відкидає державного регулювання оплати праці, а його доповнює і виводить на якісно новий рівень, але обмежений встановленням мінімальних гарантій в оплаті праці. В Україні система договірного регулювання оплати праці проходить етап становлення і характеризується статусною невизначеністю суб’єктів даного регулювання, необлігаторністю укладання угод і договорів та ін. Тому механізм договірного регулювання оплати праці потребує удосконалення законодавчих норм і положень, які забезпечать реалізацію цього механізму на всіх рівнях трудових відносин. Механізм договірного регулювання оплати праці опрацьований ще недостатньо, висновки теоретиків і практиків щодо причин недосконалості чинного механізму договірного регулювання оплати праці є досить різними, а напрями його вдосконалення чітко не визначені. Залишаються недостатньо вивченими питання сутності договірних відносин, ролі держави в механізмі договірного регулювання оплати праці, взаємозв’язку факторів економічного середовища з елементами системи договірних відносин. Саме тому питання, що розглядатимуться в даній роботі є доволі актуальними. Аналізуючи погляд численних дослідників на дану проблематику, вважаємо за доцільне зосередитись на ключових проблемах дослідження договірного регулювання заробітної плати. Об’єктом дослідження обрано процес договірного регулювання оплати праці в Україні. Предметом дослідницької роботи є механізм договірного регулювання оплати праці. Метою написання даного індивідуального дослідження є розгляд наукових основ, методологічних положень та сучасного стану договірного регулювання заробітної плати за умов становлення  ринкової економіки.

Выводы:Підсумовуючи викладений матеріал, можна зробити наступні висновки: 1. Регулювання оплати праці в Україні здійснюється за двома формами: державне регулювання на основі встановлених законодавчих норм; договірне регулювання на основі укладання угод і колективних договорів. 2. Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі систем угод, які укладаються: на державному рівні – генеральна угода; на галузевому рівні – галузева угода; на регіональному рівні – регіональна угода; на виробничому рівні 3. У генеральній тарифній угоді розглядаються наступні питання: диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництв, робіт і діяльності у виробничих галузях залежно від важкості праці, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати; єдині для всієї території України мінімальні ставки компенсаційних доплат за роботу в несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах праці, які диференціюються за видами і категоріями умов праці; єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами; взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угоди. Предметом генеральної тарифної угоди можуть бути й інші питання оплати праці та соціальних гарантій працівників, які сторони переговорів вважають за необхідне внести до генеральної тарифної угоди, що не суперечать законодавству. 4. Предметом галузевої, а також регіональної тарифної угоди, що укладається на комунальному рівні, є: єдині для підприємств відповідної галузі (підгалузі), території тарифна сітка робітників і шкали співвідношень мінімальних посадових окладів за групами посад керівників, спеціалістів і службовців або єдина відповідно галузева (підгалузева), територіальна тарифна сітка для всіх категорій працівників; єдині для різних категорій працівників відповідної галузі (підгалузі), території мінімальні розміри доплат і надбавок, що враховують специфіку умов праці окремих професійних груп; взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угоди. 5. Колективний договір повинен містити наступні положення, а саме: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми. Системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. 6. Ряд вчених-економістів вважають, що колективні договори і угоди усіх рівнів виконують наступні три функції: захисна для найманих працівників; організаційна та мирна. 7. Для того, щоб система договірного регулювання оплати праці ефективно функціонувала, вона повинна ґрунтуватись на таких основоположних принципах: законності, рівноправності сторін. 8. Для ефективного функціонування договірної системи оплати праці необхідно: визначити правових статус колективних договорів і угод різних рівнів; сформувати представницькі органи працедавців; забезпечити реалізацію принципу рівноправності сторін (рівного доступу до інформації при укладанні колективного договору); зобов’язати працедавців усіх рівнів вести переговори по регулюванню соціально-трудових відносин; укладати договори на недержавних підприємствах; посилити позиції держави у правовому забезпеченні формування колективно-договірної системи, а також контролем за її дотриманням; розширити кількість обов’язкових елементів у договорах і угодах, а саме: порядок індексації заробітної плати і її залежність від кваліфікації, професіоналізму, фактичного результату праці працівника, а також від ефективності діяльності підприємства, адже достатньо повні і змістовні колективні договори і угоди є надійною правовою основою для належних умов праці, в тому числі і її оплати.

Литература:1. Кодекс законів про працю України: Офіц. видання. – К. : Концерн „Видавничих Дім „Ін Юре”, 2004. – 160 с. 2. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 36, ст.361 3. Буряк П. Ю., Карпінських Б. А., Григор’єва М. ². Економіка праці х соціально-економічні відносини : навчальних посібник / Буряк П. Ю., Карпінських Б. А., Григор’єва М. І.  – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 440 с. 4. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч.-метод. Посібник / За заг. ред. проф. Качана Є. П. – Тернопіль: ТДЕУ, 2006. – 373 с. 5. Карпіщенко О. І. Економіка праці та соціально-трудові відносини : навчальних посібник / Карпіщенко О. І. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 264 с. 6. Колот А. М. Мотивація персоналу : підручник. – вид. 2-ге, без змін. – К. : КНЕУ, 2006. – 340 с. 7. Матюшко П. Регулювання оплати праці за колективним договором // «Юридичний журнал» №10, 2006 8. Щирба І. Договірне регулювання оплати праці // «Наука молода» №10, 2008 – с. 192 - 196 9. Офіційний сайд Державного Комітету статистики: http://www.ukrstat.gov.ua/ 10. Офіційний сайт Міністерства праці та соціальної політики: http://mlsp.kmu.gov.ua