Реферат з соціальної філософії за 5 курс МАУП

Содержание:ВСТУП 3 1. Співвідношення соціальної філософії та економіки 5 2. Розгляд аналізу суспільства та його структури 12 ВИСНОВКИ 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27

Вступление:Аналiз основних складових свiтоглядного вiдображення ми завершуємо розглядом суспiльства. Iсторично чи не найпершу спробу розглянути суспiльство як певну органiзацiю людей робить Конфуцiй. Його норми соцiального життя, можливо, перша спроба знайти шлях до полiпшення суспiльного буття цiлої держави. Загальною особливiстю соцiального мислення стародавнiх часiв (не тiльки на Сходi, а й у Середземномор’ї) було розгляд соцiального як державного. Вся гама соцiальних стосункiв зводиться до стосункiв державних. Ця лiнiя обмеженого розумiння соцiального була характерна i для середньовiччя. I тiльки Н.Макiавелi (1469-1527) розглядає державу як частину соцiуму, як один з його елементiв. Та все ж, при подальшому розвитку соцiальної думки, полiтична сторона суспiльного життя в державнiй формi притягує фiлософiв бiльше, нiж iншi сфери людських вiдносин. Вперше видiляє соцiальну думку, як складову фiлософської культури, Вольтер. Вiн розглядає суспiльне життя не в межах однiєї держави, а намагається показати зв’язок культур рiзних народiв. Йому належить авторство при видiленнi соцiальної думки в самостiйну фiлософську науку, котру вiн назвав "Фiлософiя iсторiї". З цього часу фiлософська думка "видiляє з свого лона" соцiологiю - теорiю соцiального розвитку. Та деякий час соцiальна думка працювала бiльше всього над тим, щоб пояснити суспiльнi процеси минулого. Помiтного впливу на розвиток iсторичного процесу ця наука не мала. Першою, дiйсно впливовою, соцiальною теорiєю, яка намагалась показати людству перспективу розвитку, виявився iсторичний матерiалiзм - марксистська соцiальна теорiя. Ця соцiологiчна концепцiя не просто здiйснила певний вплив на плин iсторичного процесу, а корiнним чином втрутилася в його хiд. Росiйськi революцiонери здiйснили революцiйне перетворення суспiльства у вiдповiдностi зi своїм розумiнням процесу iсторичного розвитку та своїм розумiнням моделi, котра була сформульована iсторичним матерiалiзмом як соцiальною фiлософiєю марксизму. Те, що досвiд вдався i модель соцiальних стосункiв, створена росiйськими бiльшовиками, проiснувала бiльш сімдесяти рокiв, говорить, що в iсторичному матерiалiзмi були поставленi достатньо конкретнi науковi завдання, а їх вирiшення було здiйснено на достатньому науковому рiвнi. Але те, що росiйський соцiалiзм зайшов в глухий кут, вiдстав вiд свiтового рiвня розвитку, вказує на його недостатнiсть, неспроможнiсть соцiальної системи, створеної за росiйською моделлю марксистсько-ленiнського-сталiнського соцiалiзму. Всякi спроби перегляду хоча б окремих положень iсторичного матерiалiзму в радянськi часи жорстоко карались, дозволялось лише захищати, вiдстоювати марксизм. За час догматичного "вiдстоювання iстинностi марксистсько-ленiнського iсторичного матерiалiзму" свiтова соцiологiчна думка пiшла вперед. Не все в захiдноевропейських соцiальних теорiях двадцятого столiття однозначно та iстинно. Там були спроби беззастережного iдеологiчного захисту капiталiстичної системи. Поряд з цим були спроби дiйсно наукової, об’єктивної за своїм характером критики, в якiй аналiзувались недолiки ринкової економiки i її позитивнi сторони. Захiдна соцiологiчна думка в рядi випадкiв не лише критикувала радянський соцiалiзм, а й вказувала на його позитивнi сторони. Соцiальних теорiй захiдна соцiальна думка висунула досить багато, їх досягнення мають рiзне соцiальне значення. Українська фiлософська культура, враховуючи свiтовий досвiд, поступово формує своє свiтоглядове бачення ролi та мiсця соцiуму в життi людини. Дана тема ставить своїм завданням лише дати схематичне розумiння суспiльства, показати його роль та мiсце в життi людини як iндивiда.

Выводы:тже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Соціальна філософія є світоглядною наукою, оскільки вивчає закономірності й проблеми розвитку суспільства через визначення місця і ролі в ньому людини. До числа її ключових проблем відносяться: – проблеми людського начала: як виникла людина? Які основні визначальні чинники її появи та існування? Природне в людині та суспільстві тощо; – проблеми індивідного начала в суспільстві: яким чином можливе перетворення індивідного в суспільне і навпаки? Взаємодія індивідів як основний елемент соціуму; – проблеми розвитку та функціонування законів соціальної системи; – проблеми способів людського буття у суспільстві: діяльності, праці, виробництва; – проблеми соціальних форм духовного, його об’єктивації та індивідуального освоєння; – накінець, проблеми спрямованості людської історії. Соціальна філософія, таким чином, є розділом філософії, який включає в себе вивчення якісної своєрідної суспільства, його відмінностей від природи, відношення до держави, релігії, моралі, духовної культури; його цілей, суспільних ідеалів, генези і розвитку соціальної історії, її долі і перспектив. Соціальна філософія, таким чином, має важливе значення для розвитку інших суспільних наук. При цьому треба, звичайно, мати на увазі, що характер впливу соціальної філософії на ці науки може бути різноякісним. Все залежить від того, на що опирається сама соціальна філософія - науку або містичні подання. Суспільство – одна з основних категорій філософії в цілому і соціальної філософії зокрема. Тому поняття “суспільство”, “суспільне”, “соціальне”, “соціум” широко розповсюджені, але вони багатозначні й нечіткі. Суспільство – це передусім суб’єкт соціальної дії, який передбачає існування інших елементів соціального життя, з якими він перебуває у взаємодії, зокрема з державою та її інститутами. У ХХ ст. продовжується розвиток теорій, заснованих на натуралістичному підході до пояснення суспільних явищ і людини. З цих позицій суспільство розглядається як продовження природних і космічних закономірностей. Або хід історії і долі народів визначаються ритмами Космосу чи сонячної активності (точки зору А.Чижевського, Л.Гумільова), або особливостями природно-кліматичного середовища (Л.Мечніков), або ж еволюцією природної організації людини, її генофонду (соціобіологія). Здебільшого суспільство розглядається як вище, але не саме вдале творіння природи, а людина – як найнедосконаліша жива істота, обтяжена генетичним прагненням до руйнації та насилля. Це призводить до посилення загрози самому існуванню людства і визначає можливість його переходу в інші, космічні форми його буття (К.Ціолковський). Структура суспільства – це внутрішня його будова, що відтворює багатогранність та взаємодію складових суспільства, забезпечує його цілісність та динамізм розвитку. Структуру громадянського суспільства можна подати у вигляді п’яти систем, які відповідають певним сферам його життєдіяльності: соціальної, економічної, політичної, духовно-культурної, інформаційної.

Литература:1. Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія. – К., 2006. 2. Келле В.Ж., Ковальзон М.Я. Теория и история. Проблемы теории исторического процесса. – М., 2001. 3. Крисаченко В.О. Людина і біосфера: основи екологічної антропології. – К., 2005. 4. Логутін В.Д. Людина і економіка: Соціоекономіка: Навч. Посібник для вузів. – К., 2006. 5. Філософія. Навчальний посібник / 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К., 2000. 6. Чинакова Л.И. Социальный детерминизм. – М., 2006.