Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення:
Отже, здатність до розподілу - найважливіша властивість кліток. Без розподілу неможливо уявити собі збільшення числа одноклітинних істот, розвиток складного багатоклітинного організму з однієї заплідненої яйцеклітини, поновлення кліток, тканин і навіть органів, втрачених у процесі життєдіяльності організму.
Поділ кліток здійснюється поетапно. На кожнім етапі поділу відбуваються визначені процеси. Вони приводять до подвоєння генетичного матеріалу (синтезу ДНК) і його розподілу між дочірніми клітками. Період життя клітки від одного поділу до наступного називається клітинним циклом.
Поділ клітин – основа розмноження та індивідуального розвитку організмів. Усі клітини багатоклітинного організму утворюються внаслідок розмноження (поділу) існуючих клітин. Поділ клітин відбувається шляхом мітозу (гр. mitos – нитка) та амітозу (точніше, поділ клітини супроводжується мітозом або амітозом).
Мейоз (від грец. meiosis - зменшення) – редукційний розподіл, розподіли дозрівання, спосіб розподілу клітин, у результаті якого відбувається зменшення (редукція) числа хромосом у два рази й одна диплоїдна клітина (що містить два набори хромосом) після двох швидко наступаючих один за одним розподілів дає початок 4 гаплоїдним (що містить по одному набору хромосом). Відновлення диплоїдного числа хромосом відбувається в результаті запліднення.
Мейоз - обов’язкова ланка статевого процесу й умова формування статевих клітин (гамет). Біологічне значення мейозу полягає в підтримці сталості каріотипу в ряді поколінь організмів даного виду й забезпеченні можливості рекомбінації хромосом і генів при статевому процесі. Мейоз - один із ключових механізмів спадковості й спадкоємної мінливості. Поведінка хромосом при мейозі забезпечує виконання основних законів спадковості.
У результаті другого мейотичного поділу кількість хромосом залишається такою ж, як і після першого, але кількість хроматид кожної з хромосом зменшується вдвічі.
Отже, після двох послідовних мейотичних поділів материнської клітини утворюється чотири гаплоїдні дочірні. При цьому дочірні можуть відрізнятися за набором спадкової інформації.
Класична схема мейозу має виключення. Наприклад, у рослин роду ожика (Luzula) і комах сімейства кокцид (Coccidae) у першому розподілі мейозу розходяться хроматиди, а в другому - гомологічні хромосоми, однак і в цих випадках у результаті мейозу відбувається редукція числа хромосом.
Розходження між сперматогенезом і оогенезом у тварин і утворенням мікроспор і мегаспор у рослин не відбиваються на поведінці хромосом у ході мейозу, хоча розміри й долі сестриних клітин виявляються різними. Відомі аномалії мейозу в міжвидових гібридів всі хромосоми, а в анеуплоїдів непарні хромосоми не здатні кон’югувати і залишаються у вигляді унівалентів; в автополіплоїдів утворюються об’єднання більш ніж з 2 хромосом – мультиваленті.
У кожному із цих випадків неможлива правильна редукція числа хромосом в анафазі I; гамети, що утворюються (з незбалансованими наборами хромосом) або самі нежиттєздатні, або дають нежиттєздатне або виродливе потомство. Відсутність хіазм (ахізматія) звичайно приводить до тих же результатів, однак у самців деяких видів мух, у тому числі у дрозофіли, хіазми завжди відсутні, хоча гамети утворюються нормальні.
Причини переходу клітин від розподілу шляхом мітозу до мейозу в життєвому циклі кожного організму, а також молекулярні механізми кон’югації гомологічних хромосом і кроссінговеру досліджуються.
Мейоз є досконалим механізмом, який забезпечує сталість каріотипу видів, які розмножуються статевим способом. Завдяки двом мейотичним поділам статеві клітини мають половинний ,порівняно з нестатевими, набір хромосом. А набір хромосом, характерний для організмів певного виду, відновлюється під час запліднення.
Мейоз також забезпечує спадкову мінливість організмів.