Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Економіка загальна»Розміщення продуктивних сил/ РПС»

Регіональні особливості розміщення і розвитку гідроенергетики, еколого-економічний аспект

Карточка работы:2579
Цена:
Тема: Регіональні особливості розміщення і розвитку гідроенергетики, еколого-економічний аспект
Предмет:Розміщення продуктивних сил/ РПС
Дата выполнения:2009
Специальность (факультет):фінанси і кредит
Тип:Курсова робота
Задание:
ВУЗ:Київський Національний Торговельно-Економічний Університет (КНТЕУ)
Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГІДРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ 6 1.1.  Вода – основа життя та гідравлічної енергетики 6 1.2.  Гідравлічна енергетика в енергетичній системі Україні 10 РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ГІДРОЕНЕРГЕТИКИ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ 15 2.1. Становлення та розвиток малої гідроенергетики України 15 2.2. Еколого-економічні аспекти регіональної гідроенергетики 27 ВИСНОВКИ 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 39  
Курс:2
Реферат:
Язык:укр.
Вступление:Енергія води, як і енергія вітру, використовується людьми здавна як джерело механічної енергії, а починаючи з ХХ ст. і як джерело електроенергії. У світі побудована велика кількість гідроелектростанцій, які виробляють до 5% від загальної електроенергії, причому в деяких країнах частка електрики, виробленої на гідроелектростанціях, значно вища. В Україні, на Дніпрі, побудовано каскад з 6 гідроелектростанцій. Слід зазначити, що в останні роки будівництво гідроелектростанцій у світі значно скорочено внаслідок відсутності сприятливих умов. Гідроелектрика — електрика, отримана за допомогою води. При звичайній гідроелектричній схемі вода накопичується в резервуарі, що часто створюється перегороженням ріки дамбою. Вода з резервуару подається на турбіни, з'єднані з електричним генератором. У насосних електростанціях вода, що проходить через турбіни, подається туди по циклу знову. У приливних електростанціях використовується енергія води, що піднімається й опускається в результаті припливів. Одна п'ята частина електроенергії, що виробляється в світі — гідроелектрична.  Протягом останніх років Україна зазнає важкої енергетичної кризи, викликаної прискоренням розвитку енергомістких галузей господарського комплексу, безплатним і марнотратним використанням енергоносіїв, відсталими технологіями, виснаженням і деградацією розвідних покладів вугілля, нафти і газу, через що їх видобуток постійно зменшується.  Стан електроенергетики викликає серйозні занепокоєння і Міненерго працює в надзвичайному режимі, намагаючись стабілізувати фінансово-економічну ситуацію в галузі і знайти мінімально необхідні ресурси для забезпечення її нормальної роботи.  Удосконалюється модель організації енергоринку України. Для цього в Україні повинні бути створені ринкові умови, що будуть включати: - наявність стабільного податкового законодавства; - створення умов для залучення інвестицій і забезпечення їх гарантій; - забезпечення умов для виконання контрактних відносин і оплати товарів і послуг; - зміцнення інституту приватної власності. Історично склалося так, що електроенергетика України створювалася і розвивалася не за власним сценарієм, а згідно з планами колишнього СРСР. Завдяки ним енергосистема УРСР була однією з найбільших. Україна займала провідні позиції у світі по обсягах виробленої електроенергії, поступаючись лише таким високорозвиненим державам, як США, Канада, Японія, ФРН, Франція і Великобританія.   Енергетичний потенціал України в даний час є чималим. В електроенергетиці він представлений 44 тепловими електростанціями (ТЕС), 8 гідроелектростанціями (ГЕС) і 5 атомними електростанціями (АЕС). Встановлена потужність єдиної об'єднаної енергетичної системи України оцінюється в 53 МВт. В експлуатації знаходиться 18000 км. – високовольтних ліній електропередач, 50000 км низьковольтних ліній електропередач. ЛЕП, що зв'язують енергетичну систему України з країнами ближнього зарубіжжя і Центральної Європи, дають можливість виходу на закордонні ринки цих країн. До найбільш важливих можна віднести: ЛЕП (750 кВ) Західноукраїнська - Альбертирша (Угорщина);  ЛЕП постійного струму (800 кВ) Донбас - Волгоградська ГЕС; ЛЕП (750 кВ) Південоукраїнська АЕС - Румунія - Болгарія; ЛЕП (750 кВ) Хмельницька АЕС - Жешув (Польща) і ін. Про те, що Україна може займатися експортом електроенергії свідчать такі дані: встановлені потужності українських станцій спроможні виробити близько 250 млрд кВт.г. (без врахування потужностей введеного 2-го енергоблока Хмельницької АЕС і 2-го енергоблоку Рівненської АЕС) електроенергії на рік. Для зіставлення - споживання торік становило лише 170,69 млрд. кВт.г. енергії. Існують традиційні методи вироблення електроенергії з органічного і ядерного палива (вугілля, нафти, природного газу, урану). І, нарешті, використання відновлюваних джерел енергії (гідравлічної, сонячної, вітрової, припливної, геотермальної та інших). Якому з них віддати перевагу? В даній курсовій роботі ми проаналізуємо становище на енергетичному ринку України, охарактеризуємо традиційні методи вироблення електроенергії з органічного та ядерного палива та використання відновлювальних джерел енергії. Гідравлічна енергетика належить до відновлювальних джерел енергії. Аналіз всіх методів і способів вироблення енергетики покаже нам, як краще продукувати електроенергію та які перспективи має розвиток гідравлічної енергетики в регіонах Україні. Метою роботи є вивчення регіональних особливостей розміщення і розвитку гідроенергетики та її еколого-економічний аспект. Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі є розвиток регіональних особливостей розміщення і розвитку гідроенергетики та еколого-економічний аспект Методи дослідження: описовий, порівняльний, структурний. Структура роботи. Дана робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
Объём работы:
39
Выводы:Внаслідок системного аналізу даної проблематики можемо зробити такі висновки, а саме:  Геотермальні ресурси України - це передусім термальні води і тепло нагрітих сухих гірських порід. Крім цього, до перспективних для використання в промислових масштабах можна віднести ресурси нагрітих підземних вод, які виводяться з нафтою та газом діючими свердловинами нафтогазових родовищ. Досить перспективним напрямком енергозберігаючої технологічної політики, що дозволяє забезпечити значну економію традиційного палива, е використання геотермальної енергії для опалення, водопостачання І кондиціювання повітря в житлових та громадських будівлях і спорудах в містах і сільській місцевості, а також технологічне використання глибинного тепла Землі є різних галузях промисловості і сільського господарства. Одним із перспективних напрямів розвитку геотермальної енергетики є створення комбінованих енерготехнологічних вузлів для отримання електроенергії, теплоти та цінних компонентів, що містяться в геотермальних теплоносіях. Терміном «мала гідроенергетика» прийнято називати сукупність невеликих ГЕС, які працюють на малих та середніх річках.  Але якщо підійти з іншого боку і глянути на масштаби в цілому, то так звана «мала» гідроенергетика потенційно може не лише тягатися з «великою», а й випереджати її за сукупним показником виробленої електроенергії. А вже разом вони здатні відчутно потіснити на ринку головних конкурентів, які працюють на ядерному та звичайному паливі, а найперше — на природному газі.  Гідроенергетика розвивалася швидко — на початку двадцятих років в Україні функціонувало 84 ГЕС загальною потужністю 4 тис. КВт. До кінця тридцятих їх було вже 150, загальна потужність також подвоїлася.  Друга світова війна відкинула галузь на десятиліття назад. У ході бойових дій та цілеспрямованих диверсійних акцій знищено споруди станцій, зруйновано греблі, демонтовано і вивезено устаткування. У пору післявоєнної відбудови починати довелося практично з нуля. Поряд із великою гідроенергетикою, призначеною найперше для забезпечення індустріальних районів, уряд визначав перспективи розвитку малої. Ставка робилася на маленькі колгоспні гідроелектростанції, здатні забезпечити електрикою одне-два села та колгоспні майстерні й токи.  Перше десятиліття нашої незалежності для малої гідроенергетики було далеко не райдужним. Малі ГЕС продовжували експлуатувати, але жодної копійки не направляли ні на їхній розвиток, ні хоч би на підтримання в належному стані. Зношувались турбіни і генератори, ставали аварійними гідротехнічні споруди.  З переходом до ринку в Україні почалося переосмислення ролі і місця малих ГЕС в енергетичній системі, коли на перший план вийшли не економічні, а екологічні критерії. Тоді вперше з'явилися підприємства, готові вкладати гроші в реанімацію галузі. Для спільного відстоювання інтересів вони об'єдналися в Асоціацію виробників електроенергії на малих ГЕС. Обстеживши те, що залишилося після дерибану малої гідроенергетики, вони дійшли висновку, що понад сотню станцій цілком можна відновити.  Стримують розвиток малої гідроенергетики i взаємини з постачальними організаціями, адже виробити енергію — тільки півділа, треба ще доставити її до кінцевого споживача, а практично всі лінії електропередач належать обленерго, які монопольно диктують свої умови. Напевно, логічно було б на законодавчому рівні надати преференції для виробників екологічно чистої електрики, щоб вони могли безперешкодно продавати її всю.  Держава не визначила свого конкретного відношення до МГЕС як до одного з напрямків перспективного розвитку енергетики. Не сформувало свою політику в цій сфері і не закріпило її на законодавчому рівні, що не могло не зробити свого впливу на сучасний стан проблеми. Наприклад, розвиток вітроенергетики пояснюється в передусім тим, що держава встановила механізми її фінансування і закріпило їх у законодавчому порядку. Багато проблем зв'язано з відсутністю інституціональної бази взаємин з централізованою енергетикою, у тому числі з доступом до електромереж енергокомпаній, відсутністю довгострокової тарифної політики й обґрунтованих тарифів на транспорт електроенергії до відповідних споживачів. Не знайшли належного відображення в законодавчих документах такі важливі питання як оподатковування, забезпечення сприятливих умов і механізмів інвестування, система стимулювання,  умов кредитування тощо. Україні необхідна окрема державна соціально-економічна програма розвитку малої гідроенергетики. Ця програма повинна бути орієнтована не тільки і не стільки на фінансування окремих проектів, скільки на створення сприятливих умов розвитку малої гідроенергетики, а також створення механізмів, заснованих на повному обліку переваг МГЕС, що забезпечуватиме їхню інвестиційну привабливість. На нашу думку, державна підтримка розвитку малої гідроенергетики повинна складатися з виконання наступних заходів: розробки програми розвитку малої гідроенергетики України; внесення змін та доповнення до розділу 5 проектові «Енергетичної стратегії України на період до 2030р.» стосовно пріоритетного розвитку малої гідроенергетики серед відновлювальних джерел електричної енергії. Слід чітко сформулювати цілі та конкретні заходи щодо удосконалення організаційної системи, нормативно-правового та методичного забезпечення проведення роботи щодо відродження малих ГЕС на національному, галузевому, регіональному й об'єктовому рівні, проведення постійного моніторингу стану об'єктів, планових запобіжних заходів, а також прогнозування та визначення  технічного стану малих ГЕС для здійснення їх модернізації, реконструкції та продовження рядок експлуатації або прийняття рішення про оновлення, підвищення ефективності витрачання передбачених на зазначені цілі коштів тощо.
Вариант:нет
Литература:1. Закон України “Про електроенергетику” //  ЛІГА –ЗАКОН 2. Анастасьева Л. Электрошок’2000 // Газета БИЗНЕС. – №1-3(416-418). –  15.01.2001.   3. Васько П.Ф., Віхорев Ю.О. Мала гідроенергетика: світові тенденції розвитку та українські перспективи // http://www.elektropanorama. com.ua/ua/magazine/      11_2009/energy?article=1008 4. Вовк С. Пол-ТЭКа за идею // Украинская Инвестиционная Газета. – 6.02.2001. 5. Зайчук Ю.В. Перспективи розвитку малої гідроенергетики в Житомирській області // http://www.esco.co.ua/journal/2007_6/art95.htm 6. Заставний  Ф. Д. Географія  України. – Львів, 1996. 7. Іванук Р. І. Економічні  проблеми  розвитку  паливно-енергетичного  комплексу  України  //  Економіка  України.  – 1995. – № 2 – С. 38-43. 8.  Кильницкий О., Коса Б. Проблемы выбора // Энергетическая политика Украины. –  №2. –  2001. 9. Мала гідроенергетика як альтернативне джерело електроенергії //    http://www.svitenergo.kiev.ua/?q=node/22 10.   Мала гідроенергетика – життєва необхідність // http://www.proelectro.info/        content/detail/4237 11.   Масляк П. О., Шищенко  П. Г. Географія  України. – К., 1998. 12.  Мурга С. Еволюція розрахунків в електроенергетиці України // Економіст. – №10. – 2000. 13.   Опитц П. Требования к электроэнергетическому сектору Украины, организованому на принципах конкуренции // Новини енергетики. – №3. –  2000. 14.   Падун М. М., Бейдик  О. О.  Географія: посібник  для  вступників  до  вищих  навчальних  закладів. – 2-е  вид. – К.: Либідь, 1996. 15.   Полунин В. Энергорынок и конкурентная среда // Энергетическая политика Украины. –  №1. –  2001. 16.   Потенціал геотермальної енергії України // http://www.climate. org.ua/ new_        energy/gidro.html 17.    Розміщення  продуктивних  сил  України / За  ред. Є. П. Качана. – К., 1996. 18.    Сиротенко  А. Й., Чернов Б.О.  Географія  України 9 . – К.: Освіта, 1994. 19.   У малої гідроенергетики Закарпаття велике майбутнє // http://zakarpattya.net.ua/ua_news_35004.html 20.    Чечелюк П. “Мала” енергетика — альтернатива проектам–“монстрам” // http://www.dt.ua/2000/2229/48498/
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (74)