Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Філологія / Мови / Література»Українська література»

Проблема жіночої емансипації у творчості О. Кобилянської

Карточка работы:192
Цена:
Тема: Проблема жіночої емансипації у творчості О. Кобилянської
Предмет:Українська література
Дата выполнения:2007
Специальность (факультет):Українська мова і література
Тип:Дипломна робота
Задание:
ВУЗ:Київський Національний Університет ім. Шевченко (КНУ ім. Шевченка)
Содержание:ВСТУП 3-5 І. Розділ 1. Вплив фемінізму на українську літературу кінця ХІХ ст. 6-21 1.1. Феміннна проблематика в творчості О. Кобилянської 6-12 1.2. „Нова жінка” в українській модерній прозі. 12-21 ІІ. Розділ 2. Образ жінки в творчості О. Кобилянської в український літературі кінця ХІХ-початку ХХ ст. 22-40 2.1. Жінка у повістях О.Кобилянської. 22-26 2.2. Моделі жіночої емансипації в творчості Кобилянської. 27-40 ВИСНОВКИ. 41-44 ЛІТЕРАТУРА. 45-47
Курс:5
Реферат:
Язык:укр
Вступление:Проблема емансипації жінки входить у життя й у літературу в 40-ві роки XIX сторіччя. Спочатку жінка заявила про свою волю кохати того, кого велить їй серце, потім відстоювала свої права в сім'ї, а незабаром на перший план вийшла й потреба активної участі в суспільному житті, освоєння нових професій. Але перш, ніж використовувати термін «емансипація», варто дати його визначення виходячи з кореневого значення цього слова. У латинській мові слово «emancipare» означає: 1) звільнити сина від батьківської влади й цим оголосити його самостійним; 2) формально відмовлятися від чого-небудь, відчужувати, уступати. Корінь слова «емансипація» можна витлумачити як «звільнення від певної ролі». Майже протягом цілого сторіччя емансипація виконує роль активного елемента: піддані дискримінації, у першу чергу жінки, вимагають права звільнення від нав'язаної їм ролі. Вони хочуть самі взяти те, що їм не передають добровільно. Для нас поняття «емансипація» означає в самому широкому значенні спробу людини звільнитися від кола обов'язків, які суперечать її індивідуальним потребам. Це відноситься не тільки до жінок, але й до чоловіків. Якщо виходити з того, що віддавна сформований образ чоловіка (сильний, відважний, спритний) застарів точно так само, як і образ жінки (ніжної, чутливої, безпомічної), то емансипація - це загальна для чоловіка й жінки задача. Задача, що може бути вирішена тільки об'єднаними зусиллями чоловіків і жінок, тому що кожний окремо потерпить поразку в боротьбі за своє звільнення. Тема даної роботи є вкрай актуальною для дослідження, оскільки в наш час погляди на місце жінки в суспільному житті значно видозмінилися і потребують більш глибокого аналізу та вивчення. Що цікаво, погляди О.Кобилянської у час її життя виглядали більш радикальними і революційними, ніж сьогодні, але, в якійсь мірі, і творчість О.Кобилянської і творчість Лесі України сприяли становленню феміністичних позицій не тільки в Україні, але і по всій Європі. Таким чином, актуальність обраної теми дослідження обумовлена недостатньою вивченістю проблеми емансипації жінки в творчості О.Кобилянської відносно сьогоднішнього часу, а також назрілою необхідністю поглибленого й цілісного вивчення спадщини талановитої письменниці в аспекті еволюції її художнього світу. Об’єктом нашого дослідження стали питання емансипації жінок в українській літературі , а предметом – проблема емансипації жінки у творчості О.Кобилянської , тому що процеси, пов'язані з активною життєвою позицією жінок, були наскрізними в творчості письменниці. Метою даної роботи є наукове дослідження проблем жіночої емансипації як явища в українській літературі. Для реалізації даної мети дослідження були визначені наступні завдання: - розкрити особливості авторського методу художнього осмислення проблеми емансипації жінки, механізми взаємодії індивідуального творчого мислення із суспільною свідомістю часу; - визначити основні тематичні аспекти й мотиви творів О.Кобилянської. Теоретико-методологічною основою послужили найважливіші досягнення вітчизняного та закордонного (російського) літературознавства. Вивчення спадщини О.Кобилянської в рамках зазначеної проблеми пов'язане із сучасними об'єктивними оцінками її творчості в літературній критиці й літературознавстві. Основними методами дослідження з'явилися описовий, аналітичний та літературознавчий, що дозволяють досліджувати в цілісності літературну творчість письменниці в єдності її складових. Наукова новизна роботи полягає в тому, що дане дослідження - перший досвід цілісного аналізу творчості Кобилянської в рамках проблеми фемінізації та емансипації жінки. Дослідження відображає риси особистості Кобилянської як жінки і як письменниці, вибудовує внутрішній процес художньо-творчої еволюції її літературної діяльності. Науково-практична значимість роботи визначається можливістю використання її теоретичних положень, конкретного матеріалу й висновків наукового дослідження вчителями-словесниками при вивченні літератури в національних загальноосвітніх школах; викладачами вузів при читанні курсу лекцій, дисциплін на вибір для студентів філологічних спеціальностей; а також для подальшого наукового освоєння досліджуваної теми й пов'язаних з нею проблем. Структура й обсяг роботи обумовлені метою й завданнями дослідження. Робота складається із введення, двох глав, висновку й списку використаних джерел.
Объём работы:
42
Выводы:Жіночій рух, долаючи на своєму шляху перешкоди, у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття пройшов складний шлях становлення. Його здобутками стали створення системи освіти, відвоювання громадянських та політичних прав, широка благодійницька та соціальна праця. Гуманістичний характер діяльності жіноцтва сприяв підняттю культурного рівня суспільств різних країн. Розпочате вироблення ідеологічних засад фемінізму завершилося формуванням його філософської доктрини лише за міжвоєнних років ХХ століття. Проте, сам феміністський рух поступово переріс у потужний фактор суспільного поступу, істотно впливаючи на соціально-культурні та суспільно-політичні процеси суспільства. Українська інтелектуальна традиція асимілювала західноєвропейський фемінізм, сприйнявши в ньому не тільки ідею боротьби статей за рівноправність, але й соціально-культурні механізми, що сприяли гуманізації суспільства. Водночас самобутність прояву фемінізму на західноукраїнських землях підтверджена історичними традиціями українського народу та загальними процесами національного відродження. В історії українського культурного процесу остання декада ХIХ і перші 14 років XX століття були періодом важливих досягнень, що стали основними елементами у формуванні нової української людини. Імена авторок-жінок рідко згадувались на початку літературного процесу, причиною чого був статус жінки-берегині домашнього вогнища. Протягом століть письменники показували суто чоловічий погляд на світ, намагаючись у своїх творах зобразити психологію представниць прекрасної статі, але далеко не завжди могли зробити це повноцінно, різнобічно, органічно. Потреба створення власної, фемінної моделі творчості, прагнення проявити свою інакшість, зігравши на різниці між жіночим та чоловічим світами, досягла апогею в наш час. Перші паростки зародження всесвітнього широкого жіночого загального простору з’явилися лише наприкінці XVIII століття. Існувало декілька варіантів вписування жіночого авторства в культуру: підпорядкування стилю чоловічої літератури, сприйняття її норм і канонів або створення нової, нетрадиційної течії, узгодженої з доктриною фемінізму. Поява в контексті української літератури зламу віків феміністичного аспекту сприяла модернізації української культури, її руху до європейських культурних широт. Ольга Кобилянська як представниця нової генерації, зробила спробу зруйнувати панівну ідеологію в сфері культури. Завдячуючи її діяльності, в українську літературу проникли такі форми й структури європейського творчого досвіду, як інтелектуальна, індивідуальна і культурна рефлексії, символізм та елементи психоаналізу, - ті елементи, які згодом дозволять молодшим письменникам модернізувати, осучаснити українську літературу у 10-20-х роках ХХ століття. Ользі Кобилянській вдалося відкрити для загалу жіночу реальність, яка не вписувалась у традиційне патріархальне уявлення. Вона асимілювала феміністичну ідею через власну творчість у літературний процес, що модернізувався під впливом ніцшеанської філософії. Участь О. Кобилянської у феміністичному дискурсі сприяла творенню нового образу жінки - інтелектуальної, самодостатньої особистості. Перші класичні повісті О. Кобилянської “Людина” й “Царівна” започаткували новий етап української прози. Це був, по-перше, опис життя середнього класу, а, по-друге, - психологічна проза, в якій внутрішній сюжет відігравав більшу роль, ніж зовнішній. Вона обстоювала певні нові ідеї, зокрема емансипації та фемінізму. “Нова жінка” О. Кобилянської - людина сильна характером, позбавлена романтичної імперсональності, спроможна на одинокий виклик суспільству. Саме цих рис бракувало жіночим образам у чоловічій народницькій літературі. Феміністичне прочитання літературного тексту характерне також для більшості повістей Ольги Кобилянської, де застосовуються різні підходи для висвітлення взаємин чоловіка і жінки, сили однієї чи другої статі, проводячи експеримент через призму художнього психологізму. В історії українського жіночого руху Ольга Кобилянська чи не першою не тільки свідомо поставила собі за мету переосмислення жіночої долі та перетворення жінки на центр літературної творчості, а й почала виробляти науково-публіцистичний дискурс, який би дозволив вмістити специфічно жіночий досвід в український суспільний і літературний контекст, таким чином намагаючись розробити нову ідеологію як жіночої участі у суспільному русі, так і жіночої літературної творчості. Тому постать Ольги Кобилянською все частіше постає центральною у розвідках, присвячених українській жіночій літературі. Кобилянська у своїх повістях зобразила героїню, котра у своєму часі та у своїх умовах репрезентувала тип інтелігента, який раніше був представлений у повістях І.Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Б.Грінченка, І.Франка. Це жінка-емансипантка, свідома власної автономності, жінка, готова боронити своїх людських прав і своїх, неприйнятних для загалу, переконань. Вона мріє "...передусім бути собі ціллю, для власного духу працювати, як бджола, збагачувати його, довести до того, щоб став сяючим, прегарним ... Свобідний чоловік із розумом – се мій ідеал". Загалом поняття "новизни" жіночих образів розуміємо подвійно: як певні нові світоглядні ідеї й переконання жінок і як статус, зумовлений відсутністю в літературній традиції зображення образів певної категорії. У Ольги Кобилянської "нові жінки" - це передусім інтелігентки, що прагнуть духовного зростання й незалежності, через що вступають у конфлікт з оточенням, яке не здатне зрозуміти їхніх поривань. Три повісті - "Людина", "Царівна" й "Через кладку" - поступово розкривають еволюцію поглядів їх авторки на так зване "жіноче питання". На межі століть відмінності феміністичних процесів Західної України (Галичини й Буковини) та Наддніпрянщини згладжуються, завдяки емансипаційній діяльності нового покоління суспільно-культурних діячів, тобто покоління Лесі Українки та Ольги Кобилянської. Це покоління ставить жіночу ідею на висоту найбільш відповідальних проблем тогочасної суспільної дійсності.
Вариант:нет
Литература:1. Агєєва В. Жіночий простір. Феміністичний дискурс українського модернізму. – К.: Факт, 2003. С.218 2. Бабишкін О. К. Ольга Кобилянська. Нарис про життя і творчість.- Львів: Кн.-журн. вид-во, 1963. - 192 с. 3. Багно В. Об одиночестве, смерти, дюбви и о прочей жизни// http://macondo.h1.ru/index.php?critics/bagno.htm 4. Бойченко О. 75 років самотності// http://www.molbuk.cv.ua/archive/2003/028_029/pk_1.html 5. Вознюк В.О. Про Ольгу Кобилянську: Нові матеріали. Роздуми. Знахідки.-К.: Дніпро, 1983.-183 с. 6. Вулф В. Власний простір. – К.: Основи, 1999. 7. Грушевський М. “Царівна” /АИВ. – 1998. - Т.1.-Кн.3. 8. Гузар З.П. Ольга Кобилянська: Семінарій.-К.: Вища школа, 1990.-166 с. 9. Гундорова Т.А. Неоромантичні тенденції творчості О. Кобилянської//Радянське літературознавство. —1988.—№ II. 10. Демченко І. А. Особливості поетики Ольги Кобилянської: Монографія. - К.: Твім інтер, 2001. - 208 с. 11. Дорошко А. Влада землі — зло чи благо. //Слово і час. —1992. —№ 8. 12. Єфремов С. Історія українського письменства. – Київ: Феміна, 1995. 13. Інґа Івасів. "Феміністична критика та ефективність С. 81.- 1. - №1. - 2002. - // Сучасність. 14. Кобилянська О. в критиці та спогадах. - К.: Держлітвидав, 1963.-560с. 15. Кобилянська О. Ніоба / З предмов. А.Ніковського „О.Кобилянська (критичні рефлекси)”.- К.: Сяйво, 1927.- 206с. 16. Кобилянська О. Царівна. – К.: Дніпро, 1994. 17. Кобилянська О.Ю. Повісті; Оповідання; Новели. - К.: Наукова думка, 1988.- 672 с. 18. Ковальчук О. Письменницька позиція в повісті О,Кобилянської «Земля»// Українська мова і література в школі. —1993. — № 2. 19. Коллонтай А.М. Введение к книге “Социальные основы женского вопроса” (1908)// Коллонтай А.М. Избранные труды и речи. – М., 1972. 20. Комишанченко М.П. Ольга Кобилянська. - К.: Т-во поширення політ. і наук. знань: Серія 8.- №9, 1963.-48 с. 21. Лещенко М.П. Ольга Кобилянська. Літературний портрет.-К.: Дніпро, 1973.-171 с. 22. Лизанівський І. О.Кобилянська в українській критиці: Хрестомат. огляд.-Харків: Рух, 1927.-75 с. 23. Магдалена Л. Тема емансипації жінки в творчості О. Кобилянської // Сім’я. – 1998 – №3.- С 19-23. 24. Мольтманн-Вендель Э. И сотворил Бог мужчину и женщину: Феминистская идеология и человеческая идентичность// Вопр. философии. – 1991. - № 3; 25. Моника Виттиг. "Категория пола". У кн.: Моника Виттиг. "Прямое мышление" и другие эссе. М.: "Идея-Пресс", 2002. С. 25. 26. Моника Виттиг. "Прямое мышление". У кн.: Моника Виттиг. "Прямое мышление" и другие эссе. М.: "Идея-Пресс", 2002. С. 41. 27. Некрасова Е.Н. Философия пола// Философия: Учебник. – М.: Русское слово, 1996. 28. Олійниченко Л. Новий погляд на Ольгу Кобилянську. Її створила німецька культура // http://krytyka.kiev.ua. 29. Ольга Кобилянська. "Valse mélancolique". У кн.: Кобилянська, Ольга. Аристократка. К.: Видавництва Соломії Павличко "Основи", 2001. Стор. 10-50 30. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі.-К.: Либідь, 1997.-360 с. 31. Павличко С. "Канон класиків як поле ґендерної боротьби". У кн.: Соломія Павличко. Фемінізм. - К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2002. С. 218. 32. Погребенник Ф.П. Ольга Кобилянська. — К., 1988. 33. Савчук Б. Жіноцтво в суспільному житті Західної України (остання третина ХIХ ст. – 1939 р.) – Івано-Франківськ, 1999; 34. Семенюк К. С. Роль міфу в творчості О. Кобилянської// http://newacropolis.org.ua/ua/sym2003.htm 35. Томашук Н.О. Ольга Кобилянська. Життя і творчість.- Львів, 1963.-236с. 36. Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. – Т.10: Листи. – К.: Наукова думка, 1978. 37. Усе для школи: Українська література: програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести: 10 кл. —К-, Львів, 2001. 38. Феминизм// Современный философский словарь. – М. – Бишкек – Екатеринбург, 1996. Юк З.М. Труд женщины и семья. – Минск, 1975.
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (133)