Дистанційне навчання як педагогічна технологія

Содержание:Вступ 3 1. НОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ Й ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ 4 2. СПОСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ 5 3. ДИДАКТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ 9 Висновки 13 Використана література 15

Вступление:Дистанційне навчання - це форма навчання, при якій взаємодія вчителя й учнів і учнів між собою здійснюється на відстані й має всі властиві навчальному процесу компоненти (цілі, зміст, методи, організаційні форми, засоби навчання), реалізовані специфічними засобами інтернет-технологій або інших засобів, що передбачають інтерактивність. Це нова форма навчання, нова система навчання, компонент системи безперервної освіти. Дистанційне навчання відповідає вимогам сучасного життя, особливо, якщо врахувати не тільки транспортні витрати, але й витрати на організацію всієї системи очного навчання. За прогнозами ЮНЕСКО в XXI столітті учні середньої школи будуть проводити в школі лише 30 – 40 % часу, 40% буде відведено на дистанційне навчання й інший час на самоосвіту. Звідси інтерес, що все підвищується, до дистанційного навчання не тільки університетського, але й шкільного, у системі підвищення кваліфікації, тобто до всіх форм безперервної освіти. Навчання на відстані здавна привертало увагу, як педагогів, так і учнів і студентів. Таке навчання може приймати різні форми залежно від організації й використовуваних технологій навчання. Донедавна в нашій країні й за рубежем практикувалася заочна форма навчання, у якій навчання в основному зводилося до обміну друкованою кореспонденцією, епізодичним зустрічам тих, кого навчають, з викладачами під час залікових і екзаменаційних сесій. У багатьох країнах для цих цілей широко використовувалися поряд із друкованими засобами можливості телебачення, відеозапису. Широко використовувалися для тих же цілей навчальні радіопередачі. Існував такий досвід, щоправда, не дуже успішний, і в нашій країні в системі шкільної освіти. Прямі трансляції на урок навчальних теле- або радіопередач були надзвичайно утруднені в силу безлічі факторів. Що ж стосується використання відео або аудіозаписів цих програм, то вони досить широко використовувалися у викладанні літератури, біології, географії, ряду інших предметів.

Выводы:Відновлення програмних засобів відбувається зі швидкістю, порівнянної зі швидкістю розробки нових курсів ДН, що тягне небезпеку морального старіння курсів. Так, бурхливий розвиток систем мультимедіа відкинуло за рису рентабельності навчальні програми багатьох відомих західних фірм. Так само швидко все нове проникає й в Інтернет. Перспективним напрямком ДН є створення курсів, що використовують відеолекції й відеосемінари, причому інформація передається за допомогою комп'ютера по каналах Інтернету. При цьому, на відміну від інтерактивного телебачення, можна активно використовувати комп'ютерні програми, результат роботи яких видний всім учасникам курсів або їхній групі. Це можуть бути програми навчальні або програми загального призначення, наприклад, офісні. Зокрема, до таких сеансів можуть підключатися поштові програми або програми перегляду Інтернету. Найпоширенішим на даному етапі можна вважати наступний спосіб одержання інформації через Інтернет: на сервері розташовується інформація, що має гіпертекстову структуру, з пов'язаними з текстом графічними й звуковими файлами. Одержуючи запит від користувача, сервер пересилає інформацію, що перебуває на поточній гіпертекстовій сторінці, причому програма-клієнт підключає до тексту графічні й звукові файли. Через вимоги по швидкості передачі інформації виникає обмеження по розмірі порції інформації, що передається за один раз, причому потрібно передбачити ймовірність того, що споживач даної сторінки може використовувати програму-клієнт, що не сприймає графічні або звукові формати файлів, і при цьому інформативність курсів не повинна знижуватися нижче певного рівня, за яким вона перестає виконувати свої функції. Однак основний напрямок розвитку ДН лежить на шляху вдосконалювання не апаратних, а програмних засобів, так званих оболонок ДН. Реальні курси ДН в цей час створюються з використанням найрізноманітніших засобів, як редакторів гіпертексту загального призначення, так і оболонок ДН. Саме поняття оболонки для курсів ДН не уніфіковано й ставиться відразу до декількох типів програмних систем. Найбільший інтерес викликають мережні оболонки, що забезпечують вилучену роботу не тільки слухачів курсу, але й викладачів і авторів курсів. Саме по собі застосування тої або іншої оболонки не гарантує якості створюваних з її допомогою курсів. Основу практично всіх оболонок становлять засоби: • керування курсом і слухачами; • контролю, насамперед, тестування; • стандартизації форматування інформаційного змісту курсів і системи взаємозв'язків між розділами курсу.

Литература:1. Гершунский Б.С. Философия образования.- М., 1998 2. Ибрагимов И.М., Информационные технологии и средства дистанционного обучения. Учебное пособие, Академия, 2005. 3. Канаев, В.И., Дистанционное обучение: технологические аспекты, Издательство: М.: Современный гуманитарный университет,192 страниц; 2004 г. 4. Педагогический энциклопедический словарь – М., 2002 5. Полат Е.С., Теория и практика дистанционного обучения, "Академия" - 2004, 415 стр. 6. Состояние образовательных потребностей взрослого населения крупнейших стран СНГ и возможностей их реализации посредством технологий ДО/Дистанционной обучения в странах СНГ. Мониторинг образовательных потребностей и возможностей. Аналитический обзор – Институт ЮНЕСКО по информационным технологиям в образовании – М., 2003 г.