Жахливе як естетична категорія

Содержание:Вступ 3 1.Жахливе як ключова естетична категорія 4 2. Категорія жахливого в мистецтві 7 Висновки 14 Список використаної літератури 15

Вступление:Актуальність теми. Жахливе, як і прекрасне є однією із ключових естетичних категорій. Ця категорія з найдавніших часів приваблювала філософів і теоретиків мистецтва, але вичерпного й адекватного трактування жахливого дано так і не було. Однак варто розрізняти жахливе й виродливе. Жахливе і низинне являє собою одну з естетичних модифікацій, виродливе не обов'язково володіє естетичними функціями. Жахливе ж являє собою саме естетичну категорію. Воно виражає неможливість відсутність досконалості, вона становить контраст стосовно позитивного естетичному ідеалу й містить у собі схована вимога або бажання відродження цього ідеалу. Об`єкт дослідження - категорія жахливого Предмет дослідження - особливості мистецтва і естетики жахливого Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є дослідження мистецтва і естетики жахливого. Для виконання мети потрібно виконати наступні задачі: - дослідити жахливе як ключову естетичну категорію; - проаналізувати категорію жахливого в мистецтві.

Выводы:Жахливе як феномен художньо-естетичної свідомості, засноване на ніцшеанських, бергсоновських, фрейдистських ідеях в атмосфері скаженої гонки науково-технічних досягнень, зайняло важливе місце в культурі й мистецтві XX в. Жахливе відображається в експресіонізмі, сюрреалізмі, театрі абсурду, трактаті С.Далі «Мистецтво пука» і т.п. опусах, орієнтованих на естетичне задоволення, так і в безпосередній (або експресивно підкресленій) натуральності, спрямованій на порушення негативних емоцій протесту, відрази, бридливості аж до страху, жаху, шокового стану (від огидних, прилипчиво-слизуватих субстанцій світу в «Нудоти» Сартра до смакування нарко-сексуального марення В. Берроуза («М'яка машина») і його послідовниками в західній і вітчизняній літературі; до незліченних експресивно-натуралістичних сцен і образів насильства, жорстокості, садизму й мазохізму у фільмах жаху, вампіризма, у бойовиках; об'єктів «Арте повера»; реальних самокатувань із потоками крові деяких «майстрів» боді-арта аж до повільного самогубства в процесі жорстокої акції). Сучасний постфрейдистський, постструктуралістський, постмодерністський философсько-естетичний дискурс теоретично обґрунтовує, точніше, включає в правила сучасної інтелектуальної гри прийняття de facto жахливого в одному ряді й на рівних підставах з усіма іншими естетичними (і іншими) феноменами буття-свідомості. Жахливе та низьке - негативні цінності, негативні естетичні властивості світу, що запам'ятовуються мистецтвом (особливо в ХХ в.) і віддзеркалювані в естетиці. Ці категорії ввійшли в систему сучасної естетичної науки. Без них неможливо осмислити реалії й мистецтво ХХ в.

Литература:1. Апель К.-О. Дискурсивна етика: політика і право. – К., 1999. 2. Бергсон А. Сміх. Нарис про значення комічного. – К., 1994. 3. Естетика: Підручник / Л. Т. Левчук, Д. Ю. Кучерюк, В. І. Панченко. – К., 1997 4. Етика: Навч.посібник / Т.Г. Аболіна, В. В. Єфименко, О. М. Лінчук та ін. – К., 1992 Малахов В. А. Етика: Курс лекцій.– Київ, 2001 5. Етичні норми і цінності: проблема обгрунтування. – К., 1997. 6. Левчук Л. Т. Західноєвропейська естетика ХХ ст. – К., 1997. 7. Людина у світі сміху / В. Л. Левченко (гол. ред.). – Одеса, 2002. 8. Мукаржовский Ян. Исследования по эстетике и теории искусства. М.,1994. 9. Ніцше Ф. Так казав Заратустра. 10. Тэн И. Философия искусства. – М., 1996.