Выводы:Ринки роздрібної торгівлі країн Центральної та Східної Європи стають подібними до західноєвропейських, але водночас вони частково зберігають і свою національну специфіку. Останнє дослідження „Моніторинг уподобань споживачів у країнах ЦСЄ 2006/07”, що базується на репрезентативному міжнародному опитуванні споживачів, проведеному компаніями INCOMA Research та GfK, свідчить про те, що концентрація ринків у регіоні ЦСЄ продовжує зростати як шляхом природного розширення, так і за рахунок злиття і придбання компаній [10].
Це щорічне дослідження звичок й уподобань споживачів було проведене в 11 країнах ЦСЄ — Болгарії, Польщі, Росії (лише в Москві та Санкт-Петербурзі), Румунії, Сербії та Чорногорії, Словаччині, Словенії, Угорщині, Україні (лише в Києві), Хорватії та Чехії. Дослідження виявило суттєві відмінності в рівні
організаційної концентрації структур роздрібної торгівлі в окремих країнах, але також показало і спільні тенденції розвитку.
Ринок роздрібної торгівлі є найбільш концентрованим у Словенії, де 96% домогосподарств своїм основним місцем придбання продуктів харчування та щоденних непродовольчих товарів вважають одну з п’яти найбільших мереж роздрібної торгівлі. В Словаччині частка п’яти найбільших мереж роздрібної
торгівлі також є дуже високою (75%), що характерно і для Угорщини (67%) та міста Києва (частка трьох найбільших мереж 59%). Чехія залишається на середніх позиціях, оскільки одна з п’яти найбільших мереж роздрібної торгівлі є основним місцем придбання товарів для 51% чеських домогосподарств.
Найменш концентрованими є ринки Румунії (27%) та Болгарії (26%): вони ще не досягли зрілості, хоча і спостерігаються помітні зміни в насиченості ринків цих країн. В Словенії ринок характеризується домінуванням однієї мережі роздрібної торгівлі — Mercator — якій віддають перевагу 51% споживачів, у Словаччині та Хорватії одна мережа також набагато випереджає інших лідерів ринку, маючи частку ринку більше 30% (система кооперативів Jednota в Словаччині та Konzum у Хорватії). Проте, решта країн, як правило, має більш збалансовану структуру роздрібної торгівлі. Деякі з найбільших міжнародних мереж роздрібної торгівлі вже добре представлені у низці країн, що вивчались: Metro у 8 країнах, Billa та Kaufland в 6 країнах, Lidl, Plus Discount і Tesco в 4 країнах, Carrefour і Penny Market у 3 країнах.
Вибір основного місця купівлі харчових продуктів визначається передусім існуючою пропозицією форматів роздрібної торгівлі. Гіпермаркет є одним із найпопулярніших форматів роздрібної торгівлі в Чехії, Угорщині, Словенії, а також у російських найбільших містах (Москві та Санки-Петербурзі). Супермаркети найбільш популярні в Хорватії, столиці України місті Києві та Сербії; міні-супермаркети займають міцні позиції переважно в Словенії та Словаччині. Маленькі крамниці (з торгівлею через прилавок) досі домінують у роздрібній торгівлі Болгарії та Румунії, проте в останній зростання частки споживачів, що віддали перевагу гіпермаркетам, виявилось (так само, як і в Росії) найбільшим у регіоні ЦСЄ. Мережі дискаунтерів досягли дуже високого показника споживацьких уподобань у Росії, Польщі, Чехії та Угорщині, проте найстрімкіший ріст їхньої популярності серед населення було зафіксовано знову ж таки в Румунії. Очевидно, що уподобання споживачів щодо формату магазинів залежать і від конкретних категорій товарів: наприклад, спеціалізовані магазини є досить популярними для покупки свіжих продуктів харчування. Близькість розташування до дому або до місця роботи, рівень цін і асортимент товарів — це три ключові фактори, що впливають на вибір основного місця придбання продуктів. Рівню цін особливо великої уваги надають у Польщі та Сербії, натомість ціни менше важать для мешканців двох найбільших російських міст та української столиці, а також для споживачів у Словаччині та Болгарії, де перше місце посідає близькість розташування. Задоволеність споживачів тими чи іншими умовами придбання товарів є доволі високою. Проте на загал, вимоги споживачів продовжують зростати. Загалом можна сказати, що чим вищим є рівень зрілості ринку, тим покупці є більш вимогливими.
Зростання мобільності споживачів є очевидним. Рівень використання автомобіля під час придбання товарів відповідає купівельним спроможностям споживачів окремих країн, а також їхньому географічному розташуванню. Так у Словенії частка домогосподарств, які регулярно користуються автомобілем під час придбання продуктів харчування та щоденних непродовольчих товарів, сягає позначки 87% та в більшості країн ЦСЄ коливається в межах 45–65%, а в Румунії та Болгарії вона досі перебуває нижче позначки 30%.
Частка домогосподарств, в яких покупці читають рекламні брошури, які розповсюджуються мережами роздрібної торгівлі, і потім купують товари на основі одержаної інформації, є найвищою в Словенії, Словаччині, Чехії, а також у Києві. Товари, що випускаються під торговою маркою роздрібної мережі (private labels) користуються найбільшою популярністю в Словаччині та Угорщині. Чи має турбувати фірми роздрібної торгівлі міжнародна експансія? На дане запитання існує доволі проста відповідь: не зважаючи на те, що різні сегменти розвиваються по-різному, компанії не можуть собі дозолити не брати цього до уваги [3]. При розгляді світових топових роздрібних фірм в контексті продаж прогнозується, що відсоток продажів від міжнародних операцій буде зростати. У той же час лише 44% топових роздрібних фірм США виходять за національні кордони. По мірі того, як насичення ринку стає реальністю і нові гравці показують гарні результати, роздрібні торгові фірми, які ще не є глобальними, мають використати цю надзвичайну можливість, причому — швидко.
Успіх глобальної експансії роздрібної фірми вимагає комбінацію таких факторів: вибір правильних ринків, вибір вдалого моменту, визначення найкращих засобів входу на ринок та стійке фокусування на виконання. GRDI фокусується на перших двох елементах — де і коли.