2. Інститут регіонального омбудсмана в конституційній практиці зарубіжних країн ( на прикладі 2 країн)

Содержание:Вступ  3 1.Зміст поняття «інститут омбудсмана»     5 2.Інститут регіонального омбудсмана в США      8 3.Інститут регіонального омбудсмана в Російській Федерації    10 Висновки       14 Список використаної літератури    16  

Вступление:Людина її інтереси, права і свободи є основною цінністю громадянського суспільства . Кожна держава забезпечує права та свободи особистості за допомогою норм національного права, внутрішніх механізмів та процедур . В багатьох країнах одним із важливих механізмів захисту прав та свобод людини є інститут омбудсмана. Інститут омбудсмана формувався в той час, коли в більшості зарубіжних країн відбулося утвердження існуючої системи органів державної влади, відповідно на формування вказаної вище інституції в певній країні впливали притаманні їй національні, культурні та правові традиції. Враховуючи зазначене вище, можна прийти до висновку, що хоч і принципи концептуальної побудови інституту омбудсмана у більшості країн тотожні, але в кожній окремій країна, інститут омбудсмана має свої специфічні риси. Хоча, звісно, можна виділити окремі загальні риси, які об’єднують всі ці інституції під одним терміном «омбудсман». Досліджуючи тему даної роботи я мала на меті: здобути та поглибити знання з дисципліни «Конституційне право зарубіжних країн», удосконалити навички роботи з науковою та юридичною літературою з дисципліни «Конституційне право зарубіжних країн», здійснити аналіз досвіду зарубіжних країн щодо побудови та функціонування інституту омбудсмана. При вивченні інституту регіонального омбудсмана в конституційній практиці зарубіжних країн використовувалися загально філософські та спеціально юридичні методи пізнання. Виконуючи дану роботу, моє завдання полягало втому, що я мала з’ясувати основні засади, принципи та механізм діяльності інституту регіонального омбудсмана в іноземних країнах. Об’єктом вивчення є інститут регіонального омбудсмана в Російській Федерації та США. Предметом дослідження є встановлення спільних та відмінних рис інституту регіонального омбудсмана в Російській Федерації та США. Актуальність даної теми полягає в тому, що в Україні інститут омбудсмана виник порівняно не давно. При формуванні вказаного інститут в Україні за основу брався досвід іноземних демократичних та правових держав, відповідно аналіз інституту регіонального омбудсмана надасть змогу зрозуміти причини виникнення інституції та загальні риси розвитку вказаної інституції.  

Выводы:Права людини належать усім людям незалежно від соціального положення і є невід’ємною складовою їх правового статусу та є вагомою частиною їх відносин з державою. Протягом багатьох століть відбувався процес поступового визнання індивідуальної свободи і обмеження влади держави. Концепція прав людини в її сучасному вигляді сформувалася після другої світової війни. Прийняття міжнародно-правових актів про права людини, діяльність міжнародних організацій, що здійснюють контроль за виконанням державами взятих на себе зобов’язань у цій галузі, розвиток національних систем захисту прав і свобод людини і громадянина стали одним з найбільших досягнень XX століття. В даний час в державних системах захисту прав і свобод громадян активно використовується інститут омбудсмана, який зародився у Швеції на початку XIX століття і набув популярності після його впровадження в Данії.  У більшості держав світу цей конституційно-правовий інститут позасудового захисту прав і свобод людини і громадянина сформувався значно пізніше, у другій половині XX століття. В даній роботі був розглянутий інститут регіонального омбудсмана в США та Російській Федерації. Проаналізувавши матеріал викладений з першого по третій розділ даного реферату можна зробити наступні висновки: в США інституція омбудсмана виникла та була втілена в життя задовго до того як вказана інституція почала функціонувати на території Російської Федерації, більшість науковців поділяють думку, що інститут омбудсмана в Російській Федерації перебуває в стадії формування; в США діють лише регіональні та спеціалізовані інституції омбудсмана, ідея створення омбудсмана на федеральному рівні була відхилена, натомість в Російській Федерації діє омбудсман на федеральному рівні, що іменується Уповноважений з прав людини, статус якого визначається Конституцією Федерації; окрім того в Росії діють регіональні омбудсмани, порядок обрання та діяльність, яких визначається місцевими актами, статус регіональних омбудсманів в США також визначається актами тих регіонів в яких вказану інституцію було запроваджено; в США діє ціла низка спеціалізованих омбудсманів на рівні певних адміністративно-територіальних одиниць, слід також зазначити, що процес утворення спеціалізованих омбудсманів триває до нині, натомість в Російській Федерації, лише, відбувається процес обговорення створення спеціалізованих омбудсманів на рівні федерації.             Як в США так і Російській Федерації омбудсман має стояти на сторожі захисту прав та інтересів людини і громадянина; сприяти вирішенню конфліктів між органами державної влади, що діють в особі уповноважених представників, посадових осіб, установ, підприємств та особи; стежити за дотримання законів та підзаконних актів в країні або в окремо взятій адміністративно-територіальній одиниці.  

Литература:1.         Конституція України від 28 червня 1996 р. за № 254к/96-ВР //Голос України -13.07.1996 р., № 128. 2.         Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. //Бюлетень Міністерства юстиції України - 2002, № 1. 3.         Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини від 26 травня 1995 р. 4.         Загальна декларація про геном людини та права людини від 11 листопада 1997 року. 5.         Конституційне право зарубіжних країн / За заг. ред. В.О. Ріяки. - К., 2002. 6.         Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – Тернопіль: Астон, 2003. – С.81-125. 7.         Ромашов Р.А., Пархоменко Н.М., Легуша С.М. Теорія держави і права: Навчальний посібник – К.: КНТ, 2007. – 216 с. 8.         Товт М. “Права людини і права держави” \\ Голос України, 04.01.1996р. –Ст.7 9.         Савенко М. Конститущйний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина // Вісник Конституційного Суду України. - 2000. - № 1. 10.       Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 432 с. 11.       Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 6-те, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2008 – 592 с. 12.       І.Б. Усенко. Основи правознавства: Проб. Підручник для 9 кл. серед. загальноосвіт. шк. – К.,І.: ВТФ «Перун». 1997. – 416 с. 13.       Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: АртЕк, Вища шк., 1997. – 264 с. 14.       Федеральний Конституционньїй Закон «Об Уполномоченном по правам человека в РФ» // Собрание законодательства РФ. - 1997. - № 9. - Ст. 10-11. 15.       Развитие института уполномоченного по правам человека в российских регионах / Под ред. А.Ю. Сунгурова. Приложение к журналу "Северная Пальмира" - СПб.: 1999 г. - 276 с.