Правовий статус фізичної особи у міжнародному приватному праві

Содержание:Вступ 3 1. Фізична особа як суб’єкт міжнародно-правових відносин 5 2. Правосуб’єктність фізичних осіб в міжнародному приватному праві 9 3. Законодавство України про поняття «іноземець», «іноземний громадянин», «особа без громадянства» 14 Висновки 20 Список використаної літератури 22

Вступление:Міжнародне приватне право – це система юридичних норм, спрямованих на врегулювання міжнародних невладних відносин з іноземним елементом. Завданням міжнародного приватного права є регламентація вказаних відносин всебічного захисту прав та інтересів суб’єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійснення ними своїх прав та обов’язків, укріплення співпраці держав, які належать до різник економічних, правових, соціальних та економічних систем. Мета даної роботи полягає в наступному: поглибленні теоретичних знань, здобутих в процесі вивчення певної дисципліни «Міжнародне приватне право»; формуванні досвіду самостійної роботи з науковою та іншою юридичною літературою, статистичними даними та матеріалами; напрацюванні досвіду самостійного аналізу положень міжнародних та національних положень нормативно-правових актів; виявленні прогалин, колізій та інших проблем законодавства; оволодіння навичками порівняльного аналізу законодавства різних країн, положень різних правових інститутів, різноманітних теорій та наукових позицій в доктрині.  Актуальність вивчення даної теми зумовлена тим, що cеред суб’єктів міжнародного приватного права важливе місце у правовідносинах займають фізичні особи, правовий статус яких може бути різноманітним. Дана тема роботи характеризується високим ступенем вивченості, але зважаючи на те, що статус фізичної особи у міжнародному приватному праві, у більшості випадків визначається норами законодавства країни перебування, а останнє в свою чергу більш гнучке до змін, відповідно дана тема не втрачає своєї актуальності. Об’єктом дослідження виступає фізична особа як суб’єкт міжнародних правових відносин. Предметом дослідження виступає саме правовий статус, тобто права та обов’язки фізичної особи в міжнародному праві. Досліджуючи дану тему використовувалися загальнофілософські та спеціально - юридичні методи. У вивченні даної теми основним джерелом інформації виступали: міжнародно-правові акти, нормативно-правові акти України, монографії та наукові праці, що були опубліковані в періодичних фахових юридичних виданнях.

Выводы:Суб’єкти правовідносин — це суб’єкти права, тобто особи, що мають правосуб’єктність. Вирази «суб’єкт права» і «особа, що має правосуб’єктність» збігаються. Правосуб’єктність — одна з обов’язкових передумов правовідносин. Щоб стати учасником правовідносин, суб’єкти повинні пройти два етапи наділення їх юридичними властивостями: • набути властивостей суб’єктів права як потенційних суб’єктів (учасників) правовідносин — через відповідність певним правовим вимогам щодо правосуб’єктності; • набути додаткових властивостей юридичного характеру в конкретній юридичне значущій ситуації — суб’єктивних юридичних прав і обов’язків, що надаються їм правовими нормами. Саме вони визначають власне правові зв’язки, відносини між суб’єктами. Суб’єкти правовідносин — це індивідуальні чи колективні суб’єкти права, які використовують свою правосуб’єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб’єктивних юридичних прав і обов’язків, повноважень і юридичної відповідальності. Термін «фізична особа» означає людину як суб’єкта права і застосовується в різних галузях права, у тому числі в Міжнародному приватному праві. Фізична особа має свій статус, але законодавство виділяє за самостійним статусом різновиди фізичних осіб: 1) громадяни; 2) іноземні фізичні особи (іноземці), особи без громадянства; 3) біженці; 4) мігранти та інші. В Міжнародному приватному праві правосуб’єктність фізичної особи визначається нормами права країни перебування. Іноземець — особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Права іноземців та осіб без громадянства в Україні. Ці особи мають ті самі права і свободи та виконують ті самі обов’язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та іншими законами України, а також її міжнародними договорами .  Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять та інших обставин. Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про запровадження відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набуває чинності після його опублікування і може бути скасоване у разі зникнення підстав, за яких воно було прийняте.  Здійснення іноземцями та особами без громадянства своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні. Іноземці та особи без громадянства зобов’язані поважати та дотримуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

Литература:1. Конституція України від 28 червня 1996 р. за № 254к/96-ВР //Голос України -13.07.1996 р., № 128. 2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. за № 435-IV //Офіційний вісник України - 28.03.2003р., ст. 461. 3. Закон України «Про міжнародне право» від 23.06.2005  № 2709-IV //Голос України - 29.07.2005 р. - № 138. 4. Закон України «Про громадянство» від 08.10.1991  № 1636-XII //Голос України - 13.11.1991 р. 5. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994  № 3929-XII //Голос України - 30.03.1994 р. 6. Закон України «Про біженців» від 21.06.2001  № 2557-III //Голос України - 31.07.2001 р. - № 134. 7. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права //Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973 р. 8. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права //Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973 р. 9. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-е  вид., перероб. і допов. / За заг. Ред.. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини; Кол. Авт.: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2008. - 720 с. 10. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 3 – є вид., перероб. і доп. /За ред. О.В. Дзери (кер. Авт. Кол.), Н.С. Кузнецової, В. В. Луця. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – Т.І. – 832 с. 11. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 432 с. 12. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 6-те, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2008 – 592 с. 13. Г.С. Фединяк, Л.С. Фединяк. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид. – К.: Атіка, 2003. – 544 с. 14. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти //Юлдашев О. Х., Київ, 2004 р., 566 с. 15. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник 2-ге, видання, стереотипне //Дахно І. І., Київ, 2004 р., 377 с.