Сематика не оральної дії в англійській мові

Содержание:Вступ 3 1. Комунікативний підхід до вивчення мовних категорій 5 2. Форми умовного способу 10 2.1. Вживання форм умовного способу 11 3. Модальні дієслова при вираженні умовного способу 13 3.1. Модальні значення реальності та необхідності, епістемічна й інтенціональна модальність 15 3.2. Модальні слова 19 3.2.1. Лексичний склад та класифікації модальних слів 19 3.2.2. Синтаксичні функції модальних слів 20 3.2.3. Засоби вираження модальності нереальності або сумніву 21 Висновки 24 Література 26

Вступление:Поняття реальності/нереальності дії невід’ємно пов’язане з поняттям модальності, яка визначає відношення мовця до оточуючого середовища. Модальність – це мовна категорія, яка виражає оцінку людини способу існування зв’язку між об’єктом дійсності та його ознакою, а також ступінь пізнаності або бажаності цього зв’язку з спілкуючимися. В основі модальності лежить загальна категорія оцінки, однак ця оцінка є не емоційною, а інтеллектуально-розсудливою. Через це ми не можемо включити до сфери модальності різноманітні емоційно-етичні, емоційно вольові та інші види оцінки. Таким чином модальність постає як система граматичних значень, яка проявляється на різних рівнях мови. Своєрідність мовних засобів визначає національну специфіку даної категорії в різних мовах, конфігурацію й семантичне членування складових її підсистем, ступінь граматикалізованності виразу окремих модальних значень. Категорія модальності була об’єктом вивчення таких лінгвістів як В.В.Виноградов, Ш.Баллі, В.Г.Адмоні, Г.А.Золотова, В.Г.Гак, Г.В.Колшанський, В.Н.Ярцева, В.Г.Бондаренко, Н.Е.Петров, П.А.Лекант та багатьох інших, які розробили основні поняття, що пов’язані з визначенням семантичного обсягу, граматичного статусу, функціонального аспекту даної категорії та які визначили основні засоби її вираження в мові. Незважаючи на численні звернення до даної тематики, питання про модальність, її лінгвістичний статус, типии модальних значень, способах вираження модальних відношень продовжує залишатися дискусійним. У зв’язку з цим окремі модальні значення не отримали однозначного й конкретного визначення, зокрема й модальне значення реальності/нереальності. Модальність реальності/нереальності та способи її вираження в лінгвістичній науці іще не отримали глибокої й суттєвої розробки, хоча в процесі пізнання об’єктивного світу дана категорія посідає важливе місце. Таким чином актуальність дослідження визначається відсутністю спеціальних праць, що присвячені розкриттю функціонально-структурної сутності модального значення реальності/нереальності. Об’єктом даної роботи є модальність реальності/ нереальності в сучасній англійській мові. Предметом дослідження є засоби вираження модальності реальності та нереальності на матеріалі англійської мови. Метою роботи є визначення лінгвістичного статусу модальності реальності/нереальності, аналіз засобів вираження даного виду модальності в англійській мові. Згідно вказаної цілі були сформульовані наступні завдання: - визначити місце модального значення реальності/нереальності серед інших модальних значень; визначити його сутність та семантичну структуру; - встановити здатність модальності реальності/нереальності до взаємодії з суміжними модальними значеннями необхідності, дійсності, випадковості, вірогідності, що представляють той самий тип оцінки; - виявити, аналізувати й систематизувати основні морфологічні, лексичні й лексико-граматичні способи вираження модальності реальності/нереальності.

Выводы:Семантика нереальної дії тісно пов’язана з категоріює модальності, в якій вони знаходить своє втілення. Модальність вірогідності виражає ступінь пізнання мовцем зв’язків і відносин дійсності; вона завжди суб’єктивна, оскільки завжди зв’язана з умовиводами мовця. Модальність вірогідності – зовнішньосинтаксична категорія, бо виражається, як правило, елементами, що знаходяться в синтагматичній ізоляції (модальними словами, частками, модальними фразами). Це – модальність висловлення, a не дії, вона характеризує все судження в цілому, а не спосіб існування зв’язку між об’єктом і його ознакою. Модальність вірогідності перебуває у складних відносинах зі структурно-семантичною основою речення. З логічного кута зору, семантика вірогідності являє собою “модальну рамку”, усередині якої міститься пропозиція, оцінювана в аспекті “модусу знання” мовця, (мислячого) суб’єкта (Степанов Ю.С.). На відміну від модальності події, зображеної у пропозиції, модальність вірогідності відбиває ступінь повноти і характер знань мовця про подію. Модальність вірогідності по-різному виявляється в різних комунікативних типах речень. З найбільшою регулярністю семантика вірогідності співвідноситься з розповідними реченнями, що мають пропозитивне значення, тобто відтворюють деяке положення речей. Оцінка вірогідності може підсилювати основне модальне значення висловлення або модифікувати його. Щодо питальних висловлень, то протиставлення за ступенем вірогідності поширюється лише на ті типи питань, що в експліцитній чи імпліцитній формі містять пропозитивну частину. Для спонукальних речень модальність вірогідності не властива через те, що вони не виражають судження. В основі ситуації вірогідності перебуває інтелектуальний (раціональний )тип оцінки, зокрема оцінка мовцем повноти своїх знань відносно того, в якій мірі пропозиція відповідає дійсності. Аналіз плану змісту модальності вірогідності в українській та англійській мовах показав, що семантичне членування даного типу модальності визначається двома критеріями: кількісною і якісною (суб’єктивною) оцінкою знань мовця про предмет. Відповідно до цих ознак у полі вірогідності виокремлюються два мікрополя: ймовірності та істинності, які є мікрополями другого рівня по відношенню до поля модальності, тоді як модальність вірогідності є мікрополем першого рівня. Модальність імовірності, що базується на вивідному знанні і є результатом логічної операції умовиводу, представлена значеннями епістемічної можливості та епістемічної необхідності. Значення об’єктивної можливості й необхідності (розглянуті в попередньому розділі) відрізняються від вищевказаних тим, що вони ґрунтуються на точному знанні мовцем факторів, які зумовлюють зв’язок суб’єкта та його ознаки. У мікрополі ймовірності в залежності від того, як мовець оцінює доказову силу наявних у нього даних, можна виокремити кілька типів ситуацій: високий ступінь імовірності здійснення дії, середній і невисокий ступінь. Основу модальності істинності складає уявлення мовця про те, що пропозиція, яка міститься в його висловленні, відповідає дійсності. Відповідно до того, як мовець оцінює “стан свого знання”, у мікрополі істинності виокремлюють три типи категоріальних ситуацій, що розрізняються за шкалою впевненості: простої, категоричної і проблематичної вірогідності.

Литература:1. Бархударов Л.С., Штелинг Д.А. Грамматика английского языка. М.1973 2. Беляева Е.И. Функционально-семантические поля модальности в английском и русском языках. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1985. 3. Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка: Учебник. Для студентов филол. фак. ун-тов и фак. англ. яз. педвузов. — М.: Высш. школа, 1983. 4. Бондаренко В.Н. Виды модальных значений и их выражение в языке. // Филологические науки. 1979. №2. 5. Буглак С.И. Модальные слова и частицы в разных по целенаправленности типах простого предложения русского языка : автореф. дис. … канд. филол. наук / Буглак С.И. ; ЛГУ им. А.А. Жданова. – Л., 1987. – 15 с. 6. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 7. Гольдман, Анна Владимировна Семантика нереального действия в современном английском тексте : Дис. ... канд. филол. наук : 10.02.04 М., 2000 8. Гордон Е.М. Грамматика современного английского языка. (A Grammar of Present-day English) М. 1986 9. Докштейн С.Я. Практический курс перевода научно-технической литературы Изд.3, 1973, 448 с. 10. Жигадло В.Н., Иванова И.П., Иофик Л. Л. Современный английский язык. М.1956 11. И.П.Иванова, В.В.Бурлакова, Г.Г.Почепцов Теоретическая грамматика современного английского языка: Учебник./ — М.: Высш. школа, 1981 12. Б.А.Ильиш Строй современного английского языка: Учебник по курсу теоретической грамматики для студентов педагогических институтов Ленинград «Просвещение», 1971 13. Ионова А.М. Сопоставительные исследования лексической и лексико-эпистемической семантики : на материале англ. и рус. яз. // Вопросы романо-германской и русской филологии. – Пятигорск, 2002. – Вып. 1. – С. 26-32. 14. Качалова К.Н., Израилевич Е.Е. Практическая грамматика английского языка. М.1998 15. Колшанский Г.В. Логика и структура языка. - М.: Высш. шк., 1965. - 240 с. 16. Крылова И.П., Гордон Е.М. Грамматика современного английского языка. (A Grammar of Present-day English/ Practical Course)М.1999 17. Пляскина М.В. Модальные слова группы категорической достоверности : структурно-семантический и функциональный аспекты : автореф. дис. ... канд. филол. наук / Пляскина М.В. ; Алт. гос. ун-т. – Новосибирск, 2001. – 18 с. 18. Раевская Н. Н. Modern English Grammar: Учебник. М.: Высш. школа, 1976 19. Разлогова Е.Э. Модальные слова и оценка степени достоверности высказывания // Русистика сегодня. – 1996. – № 3. – С. 21-47. – Библиогр.: с. 47. 20. Харченко Н.П. Вводно-модальные слова категорической и проблематической достоверности в научном и научно-популярном текстах // Системный анализ лингвистических явлений в тексте. – Владивосток, 1988. – С. 166-175. – Библиогр.: с. 173-175. 21. Boilinger D. Objective and subjective: sentences without performatives. // Linguistic Inquiry. 1973. Vol. 4. №3. 22. Hooper J., Thompson S. On the applicability of root transformations // Linguistic Inquiry. 1973. Vol. 4. №4.