Рекреаційна діяльність Карпатсько-Подійльського рекреаційного регіону

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕКРЕАЦІЙНОГО РАЙОНУВАННЯ 6 1.1. Аналіз основних підходів до рекреаційного районування території України 6 1.2. Таксономічні одиниці рекреаційного районування 15 1.3. Рекреаційний район як основна таксономічна одиниця рекреаційного районування 18 РОЗДІЛ ІІ. РЕКРЕАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ КАРПАТСЬКО-ПОДІЛЬСЬКОГО РЕГІОНУ 22 2.1. Рекреаційні ресурси району як основа рекреаційної діяльності 22 2.2. Основні рекреаційні системи району, їх спеціалізація, можливості подальшого рекреаційного освоєння території району 29 2.3. Проблеми і перспективи розвитку рекреаційної діяльності району в умовах ринку 36 ВИСНОВКИ 44 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 47 ДОДАТКИ 51

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. За порівняльно короткий час свого існування рекреаційною географією накопичено багатий досвід наукових і практичних розробок. Проте деякі питання залишаються дискусійними і недостатньо дослідженими. Тому предметна область рекреаційної географії потребує свого розширення, бо виникають нові актуальні напрямки, які потребують подальшого дослідження, наукового обґрунтування,  практичного вирішення і розвитку. Особливо важливими вони стають в сучасних умовах трансформаційних процесів соціально-еколого-економічного розвитку України і необхідності пошуку нових напрямків розвитку господарства. Одним з них виступає туризм, який наша держава декларує на законодавчому і концептуальному рівнях як пріоритетний напрямок розвитку національної економіки. Це також впливає і на розвиток окремих регіонів, таких, як Карпатсько-Подільський рекреаційний регіон. Запорукою ділової та інвестиційної активності у туристично-рекреаційному комплексі (ТРК) є ефективне освоєння та використання існуючого туристично-рекреаційного потенціалу, що значною мірою визначається наявністю, розвитком та економічною діяльністю мережі підприємств туристично-рекреаційного обслуговування, які складають матеріально-технічну базу та інфраструктуру туризму. Зазначена складова, по-перше, забезпечує життєдіяльність туристів (послуги розміщення, харчування, транспорту); по-друге, задовольняє специфічні туристично-рекреаційні потреби (послуги лікування, оздоровлення, екскурсійне, культурне, побутове обслуговування). Невід’ємною ланкою ефективного використання туристично-рекреаційного потенціалу є також вдало розроблений механізм державного регулювання і управління ТРК загалом. З метою глибокого розуміння завдань і суті державного управління туристично-рекреаційним комплексом регіону детальніше проаналізуємо основні засади та передумови його розвитку. Ресурсний туристично-рекреаційний потенціал Карпатсько-Подільського рекреаційного регіону представлений досить широкою гамою ресурсів. Дослідження щодо вивчення та аналізу природно-рекреаційних ресурсів краю були здійснені Долішнім М.І., Мацолою В.І., Ємцем Г.С., Мікловдою В.П., Лендєлом М.А. У ряді їх праць була подана також класифікація рекреаційних ресурсів. Проблеми експлуатаційних запасів мінеральних вод Закарпаття досліджував Лобода М.В. М.Мироненко та І.Твердохлєбов вивчали основні ознаки рекреаційних територій. Вивчення санаторно-курортних зон, виділення їх у основні групи здійснено у працях Кравціва В.С. та Євдокименка В.К. Актуальність теми курсової роботи „Рекреаційна діяльність Карпатсько-Подільського рекреаційного регіону” обумовлена тією роллю, що грає рекреаційно-туристичний комплекс у розвитку туризму Карпатсько-Подільського регіону, у залученні туристів саме в цей район. Сфера діяльності Карпатсько-Подільського рекреаційного регіону направлена на залучення туристів, розвиток основних видів туризму, притаманних для Карпатсько-Подільського регіону, просування туристичного продукту цього регіону та ін. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз рекреаційної діяльності Карпатсько-Подільського рекреаційного регіону. Об’єктом дослідження є Карпатсько-Подільський рекреаційний регіон, предметом дослідження є екреаційна діяльність рекреаційного регіону. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - провести аналіз основних підходів до рекреаційного районування території України; - розглянути таксономічні одиниці рекреаційного районування; - визначити рекреаційний район як основну таксономічну одиницю рекреаційного районування; - охарактеризувати рекреаційні ресурси Карпатсько-Подільського району як основу рекреаційної діяльності; - дослідити основні рекреаційні системи району, їх спеціалізацію, можливості подальшого рекреаційного освоєння території району; - висвітлити проблеми і обґрунтувати перспективи розвитку рекреаційної діяльності району в умовах ринку. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі рекреаційної географії, туристичної діяльності. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у двох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: У загальному розумінні під районуванням розуміється процес багатофакторного поділу території на множину непересічних цілісних районів, що є компактним згущенням деяких вихідних чарунок у просторі. Існує значний доробок районування території України, приклади якого можуть взаємно доповнювати один одного при розгляді проблем використання і керування територіями на макротериторіальному рівні, а також мають враховуватися при рекреаційному районуванні України. Рекреаційне районування – це вид функціонального, галузевого районування, що відображає тільки один аспект (рекреацію). Існує кілька видів районування, метою загальнонаукового є пізнання території. За тим, який набір ознак (параметрів, характеристик) території використовується, виділяють: - вибіркове районування; - галузеве районування; - комплексне районування. Головними ознаками рекреаційного районування є рівень рекреаційного освоєння території і структура рекреаційних функцій (лікувальна, оздоровча, туристська, екскурсійна). Таксономічними одиницями (таксонами) туристичного районування є: регіон, район, зона – це території, що мають специфічні особливості для туристичного розвитку, спільність в географічному, історичному, ресурсному плані, певні традиції в організації відпочинку та туризму. Однією із найвищих одиниць таксономічного рангу є рекреаційний регіон, який об’єднує групу рекреаційних районів у межах території та характеризується спільністю природних, історико-культурних і соціально-економічних ресурсів, наявними інфраструктурними взаємозв’язками й іншими чинниками. Карпатсько-Подільський рекреаційний регіон - рекреаційний регіон загальнодержавного значення, що займає територію Карпат Українських  у межах Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької, і Львівської областей, та Поділля – в межах рьох областей – Вінницької, Тернопільської, Хмельницької. Природні рекреаційні ресурси Карпатсько-Подільського рекреаційного регіону – теплий помірно континентальний клімат, густа річкова сітка, лікувальні грязі і мінеральні води, озокерит. Рекреаційні ресурси Карпатсько-Подільського рекреаційного регіону ефективні при лікуванні захворювань органів травлення, кровообігу, дихання, опорно-рухового апарату та нервової системи.  У смт. Солотвина Тячівського району Закарпатської області у відпрацьованих соляних шахтах діє перша в країні алергологічна лікарня. Серед найбільших курортних місцевостей – Східниця, Лелечин і Гірська Тиса. Рекреаційна  система – сукупність взаємопов’язаних структур, елементів та явищ, яка спрямована на забезпечення рекреаційних потреб суспільства. Карпатсько-Подільський рекреаційний регіон, володіючи великим туристичним потенціалом, в даний час має порівняно нерозвинену туристичну інфраструктуру, що не дозволяє істотно збільшити розвиток іноземного туризму і залучати туристів з інших регіонів України. Матеріальна база туризму потребує реконструкції, потрібне істотне розширення мережі туристичних об’єктів та послуг. Найціннішим природним ресурсом регіону є ліс, який займає особливе місце. Це найдосконаліший природний комплекс, який продукує понад 20 тисяч видів продукції. Він є регулятором клімату, має незамінне водо- і ґрунтозахисне значення, є місцем рекреації, туризму, оздоровлення людей та ін. Не менш важливе значення має оздоровча рекреація, яка базується виключно на використанні цілющих властивостей лісів, її мета - відновлення працездатності людей, зняття фізичних і нервових навантажень. Здійснюється як у стаціонарній, так і в нестаціонарній формах. Найбільш масовою і неорганізованою є утилітарна рекреація, яка поєднує аматорський збір грибів, дикоростучих ягід, горіхів, лікарських рослин і квітів з відпочинком у лісі. Досить поширена в Карпатах пізнавальна рекреація, головна мета якої - духовний розвиток людини, збагачення її знань щодо живої і неживої природи, рослинного і тваринного світу. Пріоритетним напрямком розвитку туристичної діяльності в Карпатсько-Подільському рекреаційному регіоні повинна стати реконструкція об’єктів курортно-рекреаційної індустрії й реставрація пам’ятників архітектури, які можуть стати привабливими для туристів. Також щодо пропозицій розвитку туристичного регіону слід віднести проведення інформаційних кампаній у даному Закарпатті й в інших туристичних регіонах, що  допоможе поширити знання про можливості курортів даного туристичного регіону, стимулювати виїзний і внутрішній туризм у цьому регіоні. Основним напрямом рекреаційної галузі на Поділлі має бути формування регіонального рекреаційного комплексу, здатного задовольняти потреби населення регіону в санаторно-курортному лікуванні, відпочинку та туризмі, формування ринку конкурентноспроможних на міжнародному рівні рекреаційних послуг на основі ефективного використання наявних природних та культурно-історичних ресурсів регіону разом із збереженням екологічної чистоти середовища та забезпечення комплексного розвитку території.

Литература:1. Арманд Д.Л., Дроздов А.В., Филипович Л.С. Типологическое ландшафтное районирование методом разделения территории по некоторым признакам // Биогеографическое и ландшафтное изучение лесостепи. – М., 1972. – С.9-34. 2. Баканов А.И. Основы физико-географического районирования // Экологическое районирование пресноводных водоемов. – Рыбинск: ИБВВ АН СССР, 1990. – С.16-41. 3. Барановський В.А. Екологічна географія і екологічна картографія. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 252с. 4. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Методологія та методи аналізу, термінологія, районування: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2001. – 395 с. 5. Блануца В.И. Интегральное экологическое районирование: концепция и методы. Новосибирск: Наука, 1993. – 158 с. 6. Вадимов В.М. Город и река (планировочные аспекты). – Полтава: Археология, 2000. – 214 с. 7. Волощук В.М., Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г. Географічні проблеми сталого розвитку України // Український географічний журнал. – 1998. – № 1. – С.13-18. 8. Горбик А.Р. Пространственно-планировочная организация рекреационных районов // Формирование и планировочная структура курортно-рекреационных образований: Сб. науч. трудов. – К.: КиевНИИП градостроительства, 1977. – С.45-55. 9. Градостроительные основы развития курортно-рекреационных районов СССР / В.Я.Городской, Т.Ф.Панченко, А.А.Мазуркевич и др. – М.: Стройиздат, 1990. – 196 с. 10. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 224с. 11. Дудник І.М., Карпенко Н.М. Ландшафтна концепція в еколого-географічному районуванні // Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ ст. – К., 1999. – С. 212-216. 12. Золовский А.П., Маркова Е.Е., Пархоменко Г.О. Картографические исследования проблемы охрани природы. – К.: Наук. думка, 1978. 13. Золовский А.П., Маркова Е.Е., Руденко Л.Г. Разработка карт для изучения охраны природы и рационального природопользования в Украинской ССР. – К.: Наук. думка, 1976. 14. Колосовский Н.Н. Теория экономического районирования. – М.: Мысль, 1969. –335с. 15. Комплексний атлас України. – К.: ДНВП «Картографія», 2005. – 96 с. 16. Куприянова Т.П. Принципы и методы физико-географического районирования с применением ЭВМ. – М.: Наука, 1977. – 176 с. 17. Лукьянова Л.Г., Цыбух В.И. Рекреационные комплексы / Под общ. ред.В.К.Федорченко. – К.: Вища шк., 2004. – 346 с. 18. Малева В.И. Эколого-экономическое районирование Крыма: Автореф. дис… канд. геогр. наук: 11.00.02 / Институт географии НАН Украины. – К., 1993. – 19с. 19. Мендель И.Д. Кластерный анализ. – М.: Финансы и статистика,1988. – 176 с. 20. Містобудування. Довідник проектувальника / За ред. Т.Ф.Панченко. – К.: Укрархбудінформ, 2001. – 192 с. 21. Невяжский И.И. Методы природно-хозяйственного районирования // Вестник МГУ. Серия: География. – 1980. – № 4. – С.41-46. 22. Непейвода Н.Н. Логический подход как альтернатива системному в математическом описании систем // Экспертные системы: состояние и перспективы. – М.: Наука, 1989. – С.20-30. 23. Олішевська Ю. Сучасний стан проблеми геоекологічного районування території // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. – 2002. - № 2.- С. 186-188. 24. Олішевська Ю.А. Методика геоекологічного районування території України: Автореф. дис. ... канд. геогр. наук: 11.00.11/ Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – 24с. 25. Пащенко В.М. Основні поняття і проблеми еколого-географічних досліджень // Український географічний журнал. – 1994. - № 4. – С. 8-16. 26. Прокаев В.И. Основы методики физико-географического районирования. – Л.: Наука, 1967. – 263 с. 27. Рабочая книга по прогнозированию. – М.: Мисль, 1982. – 430 с. 28. Разумовский В.М. Эколого-экономическое районирование: Теоретические аспекты. – Л.: Наука, ЛО, 1989. – 156с. 29. Регіонологія туризму / Д.Н.Стеченко, Г.О.Сабадош, А.Г.Охріменко, В.О.Демідіон, І.Я.Антоненко, К.А.Андрущенко, Л.Н.Петренко, О.Г.Розметова; За ред. Д.М.Стеченко. – К.: КУТЕП, 2004. – 220 с. 30. Рекреационная география: Учебно-методический комплекс / А.С.Кусков, В.Л.Голубева, Т.Н.Одинцова. – М.: Флинта: МПСИ, 2005. – 496 с. 31. Родичкин И.Д. Методология градостроительного проектирования рекреационных систем в условиях Украинской ССР: Автореф.дисс... д-ра Архип.: 18.00.04/ ЛИСИ. – Л., 1980. – 55 с. 32. Родоман Б.Б. Основные типы географических районов // Вестник МГУ. Сер.5. География. – 1972. – №1. – С.68-74. 33. Родоман Б.Б. Способы индивидуального и типологического районирования и их изображение на карте // Вопросы географии. – 1956. – №39. – С.28-69. 34. Руденко Л.Г., Бочковская А.И. Становление и развитие еколого-географического картографирования // География и природные ресурсы. - 1992. - № 3. – С. 13-21. 35. Руденко Л.Г., Пархоменко Г.О., Молочко А.М. и др. Картографические исследования природопользования (теория и практика работ). – К.: Наукова думка, 1991. – 212 с. 36. Слюсаренко В.К. Эколого-экономическое районирование. – К.: Наукова думка, 1990. – 112с. 37. Тамбовцев Г.В. Еколого-економічне районування Запорізької області // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського. Серія: Географія. – 2001. – № 2. – С. 143-149. 38. Транскордонні території України (Проблеми розвитку) / Ред.-упорядн.Ю.Білоконь, О.Фомін. – К.: Укрархбудінформ, 1999. – 265 с. 39. Якушик І.Д. Принципи і методика еколого-економічного районування // Матеріали третьої звітної наукової конференції викладачів та студентів географічного факультету Тернопільського державного педагогічного інституту за 1992 рік. – Тернопіль, 1993. – С.57. 40. Янковська Л.В. Еколого-географічне районування обласного регіону (на матеріалах Тернопільської області): Автореф. дис. ... канд. геогр. наук: 11.00.11 / Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича. – Чернівці, 2004. – 20с.