Об’єкти і суб’єкти міжнародного приватного права

Содержание:Вступ 3 1. Суб’єкти міжнародного права 4 2. Об’єкти міжнародного права 10 Висновок 12 Література 13

Вступление:В науці міжнародного права (питання суб'єктів міжнародного права вважається основним. Загальновизнаною є думка, що суб'єкти посідають центральне становище в міжнародному праві. Його сутність, природа є похідними від природи і сутності суб'єктів міжнародного права. Міжнародне право служить інтересам своїх суб'єктів, регулює відносини між ними, визначає їхній статус, зокрема права та обов'язки, тощо. І знову ж таки, здійснює ці функції не незалежно, а саме тому, що на це була воля суб'єктів міжнародного права. За такої залежності міжнародного права від його суб'єктів зрозумілою стає увага теоретиків і практиків права до поняття, природи, сутності, характерних особливостей, видів суб'єктів міжнародного права. Слід зазначити, що центральні питання будь-якої гуманітарної науки ніколи не мали однозначного розуміння. Не є винятком і питання сутності суб'єктів міжнародного права та їх класифікації. Дискусії навколо цих питань такі ж старі, як і сама наука міжнародного права. З метою пошуку компромісного вирішення проблеми робилися спроби розширити понятійний апарат щодо кола осіб, відносини між якими регулюються міжнародним правом. Поряд із «суб'єктом міжнародного права» пропонувалося розрізняти «дестинатор міжнародного права», «учасник розвитку міжнародного права», «суб'єкт квазіміжнародного права», «сторона міжнародно-правових відносин» та ін.

Выводы:Вітчизняна наука міжнародного права в дослідженні суб'єктів права пройшла шлях від визнання держави єдиним суб'єктом міжнародного права через концепцію «держава — типовий суб'єкт права» до визнання певного кола, видів суб'єктів. Визнання держави як єдиного суб'єкта міжнародного права (С. Б. Крилов, Л. А. Моджорян, М. К. Короста-ренко, А. Клафковський, В. В. Євгеньєв, В. М. Шурша-лов та ін.) базувалося на твердженні, що основна ознака правосуб'єктності — наявність суверенітету. Необхідним атрибутом суб'єкта міжнародного права, вважали вони, є верховна влада, яка представляє його на міжнародній арені і здатна брати участь у правотворчості, брати зобов'язання, виконувати їх і домагатися дотримання іншими суб'єктами норм права. Таку владу мають тільки держави, їх доповнювали нації, які борються за свою незалежність. Останнє не вважалося віддаленням від концепції «держава — єдиний суб'єкт міжнародного права», бо ж за нацією, що бореться за свою незалежність, визнавався статус держави, яка перебуває в процесі становлення. Суб'єкт міжнародного права, на думку прихильників «концепції єдиного суб'єкта», повинен володіти волею не тільки розумною, а й суверенною. Всі суб'єкти міжнародного права суверенні.

Литература:1. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. - М: БЕК,1998. - 61 2. Денисов В.Н. Коллизионные вопросы применения международного права во внутреннем праве// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики". - К., 1996. - С.95-97 3. Броунли Я. Международное право. В 2 кн. М.: Прогресе, 1977. -Кн.1. – С. 35 4. Зивс. С.Л. Источники права. - М.: Наука, 1981. – С. 224 5. Лукашук И.И., Лукашук О.И. Толкование норм международного права. — М., 2002. С. 321