Вступление:Впродовж багатовікової історії людства проблеми здоров'я та безпеки праці завжди посідали чільне місце в соціальному та економічному житі суспільства і були пов'язані з розвитком суспільного виробництва та формуванням суспільного буття. Цілком зрозуміло, що вивченню питань охорони праці приділялась серйозна увага. Вчені, інженери, лікарі, психологи, представники інших наук та фахів вивчали проблеми створення безпечних та нешкідливих умов та засобів праці. Тому історично склалось, що охорона праці як галузь науки виникла на перетині соціально - правових, технічних і медичних наук, науки про людину. Головними об'єктами її досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва, знаряддя праці. На підставі цих досліджень розробляються заходи та засоби, спрямовані на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. За розрахунками Німецької ради підприємців наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їх запобігання. В Україні, враховуючи мізерні витрати на заходи з охорони праці, ця різниця ще більша. Фахівці організації праці (МОП) підрахували, що економічні витрати, пов'язані з нещасними випадками на виробництві, складають більше 1 % світового валового внутрішнього продукту. На ці кошти, орієнтовно, можна забезпечити харчування протягом року близько 75 млн. людей. Із вищезазначеного стає зрозумілим, що охорона праці відіграє важливу роль як соціальний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя - те й інше дається лише один раз. Необхідно пам'ятати, що внаслідок нещасних випадків та аварій гинуть на виробництві не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, але перш за все люди - годувальники сімей, батьки та матері дітей. Окрім соціального, охорона праці має, безперечно важливе економічне значення - це й висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо. Незадовільний ще стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку держави. Так в Україні щорічно майже 17 тис. чоловік стають інвалідами, чисельність пенсіонерів внаслідок трудового каліцтва перевищила 150 тис. чоловік, щорічна загальна сума виплат на фінансування пільгових пенсій та пенсій з трудового каліцтва, відшкодування заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов'язаних із незадовільними умовами праці, перевищує 1 млрд. гривень. Загалом же на сьогодні в Україні стосовно кількості загиблих і травмованих внаслідок нещасних випадків і аварій склалася така ситуація, що створюється враження ніби у нас йде тиха прихована війна, яка за своєю суттю аморальна. Адже для мирного часу така кількість людських втрат є непомірно високою. Тому питання охорони праці та здоров'я наших громадян у процесі їх трудової та будь - якої іншої діяльності повинні стати пріоритетними та увійти до розряду питань найвищого державного рівня, оскільки люди, їх життя та здоров'я є найбільшим багатством будь - якої держави. Щодня в Європейському регіоні ВІЗ у результаті травм гине більше 2000 чоловік, 60 тисяч чоловік попадають у лікарні, а 600 тисяч змушені звертатися за невідкладною амбулаторною допомогою. Травми створюють для суспільства колосальні людські, фінансові й інші витрати (1, 2). Вони є в Регіоні головною причиною смерті серед людей у віці до 45 років. Фактичні дані про шляхово-транспортний травматизм (ДТТ), утопленнях, отруєннях, падіннях, пожежах, покаліченні й міжособистісному насильстві в 52 країнах Європейського регіону ВІЗ указують на те, що всі ці форми травматизму й нещасних випадків можна вивчати, пророкувати й попереджати. Якби всі країни Регіону зрівнялися за своїми показниками травматизму із країнами, у яких ці показники найкращі , були б попереджені дві із трьох травм (68%), і щороку було б урятоване 500 тисяч життів (1). Це дозволило б позбутися від багатьох страждань і направити критично важливі ресурси сектора охорони здоров'я й інші ресурси, які сьогодні виділяються на лікування травм, на інші пріоритетні цілі. Травми заподіюють великий збиток і страждання, але випадковістю вони не є. Те, що можна пророчити, можна й попередити. Донедавна систематичного підходу до розуміння найбільш раціональних рішень проблеми не було. Прогрес стримується ще й тому, що існує омана, начебто травми є щось випадкове й неминуче. Більше того, оскільки відповідальність за травматизм покладала головним чином на самих людей, цілком достатньою мірою реагування вважалася просвітня робота, спрямована на зміну поводження людей. Однак наукові дослідження, проведені в останні кілька десятиліть у Європі й на інших континентах, показують, що важка втрата, що заподіюють здоров'ю травми й насильство, можна значно зменшити, якщо прийняти більше широкий підхід з позицій охорони здоров'я. Такий підхід припускає розуміння тягаря й погроз цих явищ, виявлення тих мір, які дають ефект, а потім здійснення успішних мір втручання в більше широких масштабах. Таким чином, попередження травматизму вимагає вироблення й реалізації багатогалузевої політики й утворення коаліцій на різних рівнях суспільства, щоб створити більше безпечне фізичне й соціальне середовище й підвищити безпека. У дійсній брошурі в стислому виді викладені основні положення, що втримуються в більшій по обсязі основної публікації (1). Вона призначена для того, щоб озброїти особи, що виробляють політику, громадські організації й фахівців сектора охорони здоров'я аргументами й фактами на користь необхідності профілактики травматизму й допомогти їм боротися за забезпечення безпеки й працювати з іншими секторами над складанням планів і заходів щодо профілактики. У брошурі виділені вісім унікальних можливостей для того, щоб сектор охорони здоров'я міг визначати політикові й виступати в ролі лідера в інтересах поліпшення здоров'я шляхом зниження тягаря травматизму, що несе Європейський регіон.