Модель Кризової інтервенції в соціальній роботі, принципи та процедури

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛІ КРИЗОВОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ 5 1.1. Кризи в житті людини 5 1.2. Основи кризової інтервенції 9 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МОДЕЛІ КРИЗОВОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ: ПРИНЦИПИ  ТА ПРОЦЕДУРИ 13 2.1. Принципи моделі кризової інтервенції в соціальній роботі 13 2.2. Процедури кризової інтервенції 17 2.3. Стратегія й методологія кризової інтервенції 22 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 38

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Затяжна, хронічна криза несе в собі погрозу соціальної дезадаптації, нервово-психічного або психосоматичного страждання. Потреба в кризовій допомозі зростає в ситуаціях катастроф, стихійних лих і соціальних потрясінь, оскільки велика кількість людей, що втратили близьких, житло або роботу, переживають стан життєвої кризи, обтяженого трагічними переживаннями. Кризова інтервенція - екстрена психологічна й психотерапевтична допомога людині, що перебуває в стані кризи. Базується на принципах короткостроковості, реалістичності, особистісної включеності професіонала або добровольця кризової допомоги й симптомо-центрованого контролю. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз моделі  кризової інтервенції в соціальній роботі, принципи  та процедури. Об’єктом дослідження є допомога в кризових ситуаціях, предметом дослідження є модель кризової інтервенції. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - розглянути кризи в житті людини; - висвітлити основи кризової інтервенції; - здійснити аналіз принципів моделі кризової інтервенції в соціальній роботі; - дослідити процедури кризової інтервенції; - охарактеризувати стратегію й методологію кризової інтервенції. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі соціальної роботи, психології. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у двох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Затяжна, хронічна криза несе в собі погрозу соціальної дезадаптації, нервово-психічного або психосоматичного страждання. Психологічна допомога в кризовій ситуації поєднує термін інтервенція, кризова інтервенція. Інтервенція означає втручання. Кризова інтервенція - це швидка психологічна особам, що перебувають у стані кризи. Затяжна, хронічна криза несе в собі погрозу соціальної дезадаптації, нервово-психічного або психосоматичного страждання. Потреба в кризовій допомозі зростає в ситуаціях катастроф, стихійних лих і соціальних потрясінь, оскільки велика кількість людей, що втратили близьких, житло або роботу, переживають стан життєвої кризи, обтяженого трагічними переживаннями. Людина, яка перебуває в кризі, не бачить виходу зі сформованої проблемної ситуації. З одного боку, це відчуття безвихідності, спричиняє важкі переживання, з іншого боку, у цей момент людина максимально відкрита новому досвіду. Кризова інтервенція - екстрена психологічна й психотерапевтична допомога людині, що перебуває в стані кризи. Базується на принципах короткостроковості, реалістичності, особистісної включеності професіонала або добровольця кризової допомоги й симптомо-центрованого контролю. Кризова інтервенція - це: - Робота, спрямована на вираження сильних емоцій. - Зменшення сум’яття завдяки процесу повторення. - Відкриття доступу до дослідження гострих проблем. - Формування розуміння поточних проблем для підтримки клієнта. - Створення фундаменту для прийняття людьми пережитого досвіду. Особливий метод психологічної допомоги при кризі, названий кризовою інтервенцією - це робота з інтенсивними почуттями й проблемами. Допомога при кризі центрована на проблемі, а не на людині. Цим кризова інтервенція відрізняється від консультування або психотерапії. Основні принципи кризової інтервенції: - Емпатійний контакт. - Невідкладність. - Високий рівень активності консультанта. - Обмеження цілей. - Підтримка. - Фокусування на основній проблемі.  - Повага до клієнта. Програма кризової допомоги як моделі рішення проблем передбачає: - Виявлення проблеми. - З’ясування дій людини, яка переживає кризу. - Допомогу в пошуку шляхів виходу із кризи. Загальним змістом описаної стратегії дій є допомога в розумінні змісту того, що відбулося, у відновленні почуття контролю над своїм життям, відновленні самооцінки Існують дві найбільш розвинені техніки, спрямовані на трансформацію травматичної (мовчазної) пам’яті: - пряма розповідь або вільний виклад; - «формалізована сповідь». Потреба в кризовій допомозі зростає в ситуаціях катастроф, стихійних лих і соціальних потрясінь, оскільки велика кількість людей, що втратили близьких, житло або роботу, переживають стан життєвої кризи, обтяжений трагічними переживаннями. Розглянемо кілька програм психологічної допомоги: - Психологічний дебрифінг - класичний метод кризової інтервенції. - Метод «група підтримки». Психологічний дебрифінг є формою кризової інтервенції, особливим образом організоване обговорення в групах людей, що спільно пережили стресогенну, кризову подію. Групи підтримки - форма групової роботи, у якій відбувається організація загальної діяльності. Поєднує групу подібність проблем, які поодинці люди вирішити не можуть. Потреба учасників поєднуватися на основі подібності проблем використається для обміну інформацією про те, як більш ефективно організувати своє життя при наявності хвороби, ізоляції, емоційних травм, життєвих криз.

Литература:1. Актуальные проблемы кризисной психологии: Сб. научн. тр./Отв. ред. Л.А. Пергаменщик. М., 1999.  2. Белановский С.А. Методика и техника фокусированного интервью. М., Наука, 1993. 3. Карсон Р., Батчер Дж., Минека С. Анормальная психология. СПб.: Питер, 2004. С. 218-239, 271-274. 4. Колодзин Б. Как жить после психической травмы. М., 1992. 5. Коннерли Х. Поведенческая терапия. М.: «Астрель», 2004. 6. Крайнюк, В. М. Дебрифінг як метод психологічної корекції посттравматичних стресових розладів / В. М. Крайнюк. - С .80-86. 7. Кристенсон Т. Модель решения проблемы. //Вестник РАТЭПП. СПб.. 1993. №1-2. с. 36. 8. Мамардашвили М. Как я понимаю философию. М., 1992. С. 107-121. 9. Методическое пособие по работе с пост-травматическими стрессовыми расстройствами. СПб.: Ин-т психотер. и консульт. «Гармония», 2001. С. 57-65. 10. Моховиков А. Н. «Телефонное консультирование». М: Смысл. 2001. Глава 21 Суицидальное поведение. С.288 – 378. 11. Моховиков А. Н. Телефонное консультирование. - М.: Смысл, 1999. 12. Осипова А.А. Введение в практическую психокоррекцию: групповые методы работы. М.: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2000. С. 117-141. 13. Первин Л., Джон О. Психология личности: теории и исследования. М.: Аспект-Пресс, 2000. 14. Пергаментщик Л. И. «Психосоциальные последствия катастроф» «Кризисные события и психологические проблемы человека»/ Под ред. Л. И. Пергаментщика. Минск: НИО. 1997. С. 28 – 48. 15. Пергаменщик Л.А. Кризисная психология и психотерапия: Учебно-методическое пособие для студентов вечерней и заочной форм обучения. – Мн.: БГПУ им. М. Танка, 2001. – 64с. 16. Психотерапевтическая энциклопедия. Под ред. Б.Д. Карвасарского. СПб.: Питер, 1999. С. 226. 17. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. М.: Прогресс, 1993. С. 100-131. 18. Руководство по телефонному консультированию. Metro Crisis Line, г. Портленд (штат Орегон), США. 1996г. 19. Суицидология: прошлое и настоящее: Проблема самоубийства в трудах философов, социологов, психотерапевтов и в художественных текстах. Составитель Моховиков А. Н.. М: Когито-Центр. 2001. С. 270-352. 20. Тарабрина Н.В., Лазебная Е.О. Синдром посттравматических стрессовых нарушений. //Психол. журнал. Т.13. № 12.1992. 21. Тейлор Ш., Пипло Л., Сирс Д. Социальная психология. СПб.: Питер, 2004. С. 655-674. 22. Ткаченко Георгий Сергеевич. Информационно-психологическая интервенция / Всеукраинское общественное объединение "Интеллигенция Украины за социализм"; Антифашистский комитет Украины; Международный украинский союз участников войны. – К., 2008. – 299с. 23. Хэмбли. Г. Телефонная помощь. Руководство для тех, кто желает помогать по телефону. Пер. Ю. Донец. Ред. Моховиков А.М. Одесса, 1993. 24. Черепанова Е.М. Саморегуляция и самопомощь при работе в экстремальных условиях.  Москва, 1995. 25. Bradley B. P. “Depression: Treatment” In  S. J. E. Lindsay and G. E. Powell (eds.) The Handbook of Clinical Adult Psychology. London: Rutledge. Second Edition. 1995. P. 110-143 (P. 137 - Assessment of suicidal behavior). 26. Joseph  St., Williams R., Yule W. Understanding Post-traumatic Stress. A Psychological Perspective on PTSD and Treatment. Chichester: Jonh Wiley & Sons. 1997. C109 – 138, (Intervention and Treatment).