Початкові сділчі дії при розслідувнні масових заворушень

Содержание:Зміст Вступ 3 Розділ І Загальна характеристика масових заворушень 5 1.1.Визначення поняття масових заворушень 5 1.2. Способи масових заворушень 9 Розділ ІІ Характеристика  початкових слідчих дій при розслідуванні масових заворушень 11 2.1. Поняття початкового етапу розслідування масових заворушень 11 2.2. Характеристика знаряддів та способів вчинення масових заворушень 12 2.3. Типові слідчі ситуації та дії на початковому етапі розслідування масових заворушень 16 Висновок 26 Список використаних джерел 27  

Вступление:Вступ Сучасний період формування правової держави в Україні характеризується загостренням загальної криміногенної ситуації. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває діяльність правоохоронних органів у боротьбі із злочинністю. Успіх у цьому в багатьох випадках пов’язаний з наявністю сучасних методик розслідування окремих категорій злочинів. Таке явище, як масові заворушення раніше зустрічалися вкрай рідко. З відомих причин наявність в СРСР масових виступів населення замовчувалося (деякі дослідники для цього явища навіть застосовують таке визначення “латентність особливого роду”) і лише після 1986-1991рр., коли стало відомо про масові заворушення у Душанбе, Оше, Сумгаїті та інших регіонах, замовчування цих фактів стало принципово неможливим. Тому методики розслідування масових заворушень фактично перебувають на етапі початкових розробок (порівняно з кримінологією, кримінальним правом та організацією діяльності правоохоронних органів під час масових заворушень), що негативно позначається на ефективності розслідування цих тяжких злочинів. Можна стверджувати, що прогноз стосовно зменшення або навіть зникнення (як вважалося за радянських часів) таких злочинів як масові заворушення не виправдовується. Про це свідчать події як в Україні, так і в інших країнах світу, за участю антиглобалістів, угруповань футбольних фанатів, представників радикальних молодіжних рухів. Тому, з урахуванням досвіду розслідування таких складних справ як в Україні, так і в інших країнах, необхідно удосконалювати методику їх розслідування. Методика розслідування масових заворушень, має свої істотні особливості, обумовлені тим, що ці злочини вчиняються в умовах дії натовпу, тобто групового злочину, але переважно ситуативно. При цьому цей злочин ускладнений вчиненням під час масових заворушень значної кількості злочинів, які не охоплюються складом злочину, передбаченого ст.294 КК України. Специфіка цих умов така: стихійність виникнення та розвитку масових заворушень; вчинення великої кількості різних видів злочинів; особливість механізму скоєння злочинів, яка обумовлена спонтанністю дій натовпу; масштабність та висока динамічність злочинних дій; численність та різноманітність матеріальних слідів і особливість їх утворення, поширення на великі території та, одночасно, локалізація окремих “очагів” заворушень на значній відстані один від одного. Все це створює унікальну систему з досить великим обсягом потенційної інформації. Мета і завдання курсової роботи: поглиблений аналіз законодавства, літературних (наукових) джерел та узагальнення слідчої і судової практики. Для її досягнення були поставлені такі взаємопов’язані основні завдання: - навести загальну характеристику масових заворушень; - характеризувати способи масових заворушень; - проаналізувати початковий етап розслідування масових заворушень; - охарактеризувати типові слідчі ситуації та дії на початковому етапі розслідування масових заворушень. Об’єктом роботи є суспільно-правові відносини у сфері захисту громадського порядку та діяльність правоохоронних органів по розслідуванню масових заворушень. Предметом є механізм вчинення злочинів під час масових заворушень; закономірності виникнення слідів; тактика організації розслідування та проведення початкових слідчих дій, що проводять при розслідуванні зазначених злочинів.

Выводы:Висновок Масові заворушення належать до тих видів злочинів, які можливо вчинити лише в співучасті. Юрба, яка шаленіє, порушує громадський порядок у загально небезпечний спосіб. Подібні дії загрожують життю й здоров'ю громадян, у тому числі - співробітників правоохоронних органів, приводять до знищення й пошкодження майна. Суспільна небезпека масових хвилювань зв'язана також з тим, що подібні дії можуть дестабілізувати обстановку в країні, обумовити або бути пов'язаними з іншим важкими й особливо тяжкими злочинам проти основ національної безпеки України Отже, розробка методики розслідування масових заворушень є актуальним і практично значущим завданням.  У сучасній історії Україні були випадки здійснення масових заворушень, тобто злочину, передбаченого ст. 294 КК України. У різних відомствах існує певний досвід розслідування кримінальних справ зазначеної категорії. Разом з тим у спеціальній літературі цей досвід ще глибоко не аналізувався, не узагальнювався й достатньо не висвітлювався, що не дозволило поки що розробити методику розслідування злочинів зазначеного виду. На підставі всього викладеного можна дійти висновку, що елементами криміналістичної характеристики масових заворушень є причини й умови скоєння злочину; знаряддя здійснення масових заворушень; об'єкт злочинного зазіхання й заподіяна йому шкода; способи здійснення масових хвилювань; типова слідова картина масових заворушень. Облік значення й дослідження цих елементів дозволяє оптимально організувати й спланувати розслідування кримінальної справи про здійснення масових хвилювань. Розслідування злочину, передбачене ст. 294 КК, здійснюється бригадним методом з активним використанням можливостей оперативно-розшукової діяльності. Формуванню надійної доказової бази в кримінальних справах даного виду будуть сприяти вміле проведення першочергових слідчих дій у кримінальних справах зазначеної категорії.  

Литература:Список використаних джерел 1. Кримінальний кодекс України// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131. 2. Кримінально-процесуальний кодекс України Затверджений Законом від 28.12.60 (1000-05) ВВР, 1961, N 2 ст. 15. 3. Абдульманов А. Ответственность за массовые беспорядки // Российская юстиция. – 2006. - №1.- с.43-44. 4. Абрамова Валентина Михайлівна, Ляш Андрій Олексійович. Криміналістика: навч. посіб. для дистанц. навчання:навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К. : Університет "Україна", 2007. — 557c. 5. Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту. Навч. посібн. – К.: Правник, 2007. – 63с. 6. Біленчук Петро Дмитрович, Дубовий Олександр Павлович, Салтевський Михайло Васильович, Тимошенко Петро Юрійович. Криміналістика: Підручник / Національна юридична академія ім. Я.Мудрого; Національна академія внутрішніх справ України / Петро Дмитрович Біленчук (ред.). — К. : Атіка, 2008. — 416с. 7. Бояров В.И., Шалдырван П.В. Некоторые особенности первоначального этапа расследования массовых беспорядков. // Криминалистика и судебная экспертиза: Междуведомственный научно-методический сборник. Вып. №50. – К.: Министерство юстиции Украины, 2008. – с.85-93. 8. Бояров В.І. Деякі особливості розслідування кримінальних справ про масові безпорядки // Матеріали навчально-методичного семінару прокурорів-криміналістів органів прокуратури України. – К.:Науково-методичний центр ідентифікації особи “КримАрт”. - 2007. – с.29-31. 9. Глібко Василь Миколайович, Дудніков Анатолій Леонідович, Журавель Володимир Андрійович, Коновалова Віолета Омелянівна, Матусовський Григорій Абрамович. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / Валерій Юрійович Шепітько (ред.). — 2.вид., перероб. і доп. — К. : Видававничий дім "ІнЮре", 2008. — 728с. 10. Гора Ірина Віталіївна, Колесник Валерій Аркадійович. Криміналістика: навч. посібник / Національна академія служби безпеки України. — К. : Алерта, 2005.    Ч. 1 : Криміналістична техніка. — К. : Алерта, 2005 — 316 с. 11. Коновалова В. О., Матусовський Г. А., Шепітько В. Ю., Глібко В. М., Дудніков А. Л. Криміналістика ; Криміналістична практика і методика розслідування злочинів: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого; Академія правових наук України / В.Ю. Шепітько (ред.). — Х. : Право, 2008. — 375с. 12. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За заг. ред. В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка. – Вид. друге. перероблене і доповнене. – К.: “Форум”, 2004. – у двох томах. - Т.1. – 493с. 13. Криміналістика: Програма для підгот. фахівців освітньо-кваліфікац. рівня "спеціаліст" за спец. 7.060101- "Правознавство" / МВС України; Луганська академія внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. Кафедра криміналістики / Валерій Васильович... Бірюков (уклад.) — Луганськ : РВВ ЛАВС, 2003. — 138с. 14. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І Криміналістика: Навч. посіб. / Національна академія внутрішніх справ України / В.Г. Гончаренко (заг.ред.), Є.М. Моісеєв (заг.ред.). — К. : Юрінком Інтер, 2007. — 366с. 15. Нечепоренко І.І., Кубрак П.М. Масові безпорядки. Проблеми кваліфікації та розслідування. // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2008. – Вип.1. – с.102-106. 16. Прохоров-Лукін Г.В., Турта Ю.І. Огляд місця події, підготовка та призначення судових вибухово-технічних експертиз // Матеріали навчально-методичного семінару прокурорів-криміналістів, керівників постійно діючих слідчо-оперативних груп, начальників слідчих відділів і відділів «ОЗ» органів прокуратури України з питань роботи щодо розкриття і розслідування найбільш тяжких злочинів проти особи та у сфері економіки. -К.: Вид-во «КримАрт». – 1998. - с.20-28. 17. Салтевський Михайло Васильович. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. вищих закладів освіти: У 2 ч.. — Х. : Основа, 2008. Ч. 2 : Методика і тактика. — Х. : Основа, 2008 — 528с. 18. Скригонюк Микола Іванович. Криміналістика: Підручник. — К. : Атіка, 2005. — 496с. 19. Шеремет Антон Петрович. Криміналістика: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. — Чернівці : Наші книги, 2008. — 440с.