Етапи процесу розслідування злочинів

Содержание:Зміст Вступ 3 Розділ І. Методологія основних етапів розслідування злочинів 7 1.1 Криміналістична наука про етапи та методи розслідування злочинів 7 1.2 Планування і організація як теоретичний етап та основа розслідування всіх видів злочинів 12 Розділ 2. Основні етапи процесу розслідування злочинів 18 2.1. Початковий етап розслідування злочинів 18 2.2. Характеристика дій на подальшому етапі розслідування злочинів 22 Висновки 24 Список використаної літератури та джерел 28  

Вступление:Вступ Як і будь-яка самостійна сфера наукового знання криміналістика вирішує свої специфічні завдання за допомогою великого арсеналу методів наукового дослідження. Її розвиток відбувається по визначених законах, які являють собою модифікацію загальних законів розвитку наукового знання: закон безперервності накопичення наукового знання, закон інтеграції і диференціації наукового знання, закон зв'язку і взаємного впливу науки і практики тощо. З розвитком держави і суспільства виникла потреба боротьби з правопорушеннями, із злочинністю, а отже, і виникли спеціальні органи, державні і суспільні, на які покладена задача ведення цієї боротьби. До виникнення криміналістики ці органи керувалися у своїй діяльності переважно життєвим досвідом і здоровим глуздом, хоча і тоді уже використовувалися деякі засоби і методи, які засновувалися на даних науки того часу. Криміналістика, поряд з кримінальним процесом і теорією оперативно-розшукової діяльності, знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю і являє собою систему наукових положень, прийомів і засобів розкриття і розслідування злочинів. Як відомо, вона складається з чотирьох основних складових взаємопов’язаних і взаємообумовлених частин: ? Загальна теорія криміналістики; ? Криміналістична техніка; ? Криміналістична тактика; ? Методика розслідування окремих видів злочинів. Суспільна небезпека злочинності дуже велика. По-перше, вона заподіює державі і громадянам величезний матеріальний збиток. По-друге, відбувається зрощування злочинності з легальним підприємництвом. По-третє, злочинність зрощується і з державним апаратом, що особливо небезпечно. Багато злочинців будь-якими шляхами намагаються потрапити до влади: стати депутатами Верховної Ради, чиновниками високого рангу або депутатами місцевого представницького органу. По-четверте, завдяки організованій злочинності у протизаконну діяльність втягується велике число людей. У 2008 р. Міністерство внутрішніх справ України зафіксувало існування більш 2 тис. організованих злочинних груп. Якщо підсумувати їх чисельність, то це біля 80 тис. чоловік, хоча називаються і більш значні цифри. По-п'яте, спостерігається тенденція інтернаціоналізації злочинності. По-шосте, розвиваються такі форми злочинності як: наркобізнес, торгівля зброєю, крадіжка автомашин, продаж жінок за кордон, торгівля людськими органами і радіоактивними матеріалами, замовлені убивства. Проблема злочинності останнім часом є предметом обговорення на найвищому державному рівні, оскільки діяльність злочинних організацій набула надзвичайної гостроти і почала негативно впливати на хід суспільних процесів, зміцнення української державності, практичну реалізацію прав, свобод і законних інтересів громадян. Виникло реальне протистояння злочинності діючій владі. Останнім часом в Україні намітилася стійка негативна тенденція щодо зростання кількості злочинів. Змінюється структура злочинності: індивідуальна злочинність поступається місцем груповій, групова переростає на організовану, а остання, виходячи на міжнародний рівень, стає транснаціональною. В цих умовах особливо велике значення має розробка криміналістичної характеристики злочинів, встановлення особливостей дослідчої перевірки обставин скоєння злочинів, визначення організаційних, процесуальних й тактичних особливостей порушення кримінальної справи, з’ясування обставин, що підлягають встановленню й доказуванню, розробка рекомендацій щодо висунення версій і планування розслідування, визначення тактичних особливостей проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування, розкриття особливостей застосування спеціальних знань під час розслідування злочинів. Головною метою даного дослідження є аналіз основних етапів розслідування злочинів, спрямованих на вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України, діяльності правоохоронних органів щодо розслідування злочинів. У криміналістичній літературі питання основних етапів розслідування окремих видів злочинів знайшли своє відображення в наукових роботах таких вчених-криміналістів, як Т.В.Авер’янова, О.Я.Баєв, В.П.Бахін,          Р.С.Бєлкін, О.М.Васильєв, В.К.Гавло, В.І.Гаєнко, І.Ф.Герасимов,           В.Г.Гончаренко, А.В.Іщенко, В.А.Журавель, Н.І.Клименко,                          О.Н. Колісниченко, В.О.Коновалова, В.І.Кузьмічов, В.К.Лисиченко, В.Г.Лукашевич, Г.А.Матусовський, В.О.Образцов, М.В.Салтєвський, М.О.Селіванов, В.Ю.Шепітько, М.П.Яблоков та інші. Проблеми боротьби зі злочинами, пов’язаними з порушенням прав громадян, розглядалися в роботах Г.М.Александрова, А.Г.Михайлянця, М.О.Сенчика, В.Д.Пчолкіна, П.Є.Титова, В.П.Томіліної. Однак необхідно враховувати, що більшість з названих робіт виконані у 40-70-х роках, і чимало висловлених ними положень певною мірою втратили свою актуальність через зміни в законодавстві та суспільних відносинах, які воно регулює; вони не можуть враховувати особливості сучасної злочинності, криміногенну обстановку, яка склалася на даний час, нові способи готування, вчинення і приховування злочинів. Тому обрана тема дослідження є актуальною та не дослідженою належним чином у криміналістичній теорії. Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити такі завдання: - вивчити стан розробки досліджуваної проблеми в юридичній літературі, науково оцінити існуючі теоретичні концепції та позиції науковців в умовах розбудови правової держави з урахуванням пріоритету особистості; - виділити етапи слідчих дій, які виникають при розслідуванні злочинів і на їх основі розробити рекомендації щодо висування слідчих версій, комплекс тактичних операцій; запропонувати рекомендації з планування та організації процесу розслідування злочинів; - визначити доцільні слідчі дії, оперативно-розшукові заходи початкового та наступних етапів розслідування злочинів. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються внаслідок дій правоохоронних органів, що виникають після вчинення злочину та законодавство, що регулює дії правоохоронних органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю. Предмет дослідження складає діяльність правоохоронних органів на певних етапах розслідування злочинів. Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, та списку використаної літератури.    

Выводы:Висновки Процес розслідування, звичайно прийнято поділяти на кілька етапів як дотримання одного з принципів методики розслідування і найчастіше поділяти на початковий, наступний і заключний. По деяким складним багатоепізодним злочинах, а також пов'язаним з порушенням технічних, технологічних і інших правил іноді виділяють підготовчий етап. (Однак, будучи не частиною розслідування, а лише підготовкою до його початку, відповідно у кримінально-процесуальному законі етапом розслідування в прямому змісті він не є). Зазначений розподіл процесу розслідування має істотне методичне значення, тому що кожний з виділених етапів має визначену специфіку в обсязі і методах даної криміналістичної діяльності. Тому для здійснення найбільш успішного розслідування злочину на всіх його етапах і на стадії підготовки до нього в методиці розслідування прийоми і способи дій слідчого розробляються з урахуванням особливостей зазначених етапів. Відповідно в кожній методиці виділяються особливості розслідування на початковому, наступному і заключному етапах. Діяльність слідчого по поповненню відсутнього первинного матеріалу, необхідного для ухвалення рішення про початок розслідування чи відмову в порушенні кримінальної справи, також має визначений методичний аспект. Зокрема, характер ситуацій, що складаються в даний період, визначає загальний напрямок перевірки, комплекс перевірочних дій (який виключає слідчі, крім огляду місця події) і їх послідовність. Разом з тим методи цієї перевірки визначаються і короткими законними термінами її здійснення, і непроцесуальною формою діяльності. На первісному етапі розслідування на основі первинної інформації, а також додаткових даних (якщо була попередня перевірочна діяльність) висуваються можливі слідчі версії і складається план розслідування. Фактичні дані одержують шляхом початкових слідчих дій, що, виходячи зі специфічних задач (виявлення всіх ознак злочину, виявлення і затримання винного по гарячих слідах), необхідно провести на самому початку розслідування у відносно обмежений термін. Усі чи частина цих дій можуть бути і невідкладними. Методичні рекомендації для цього й іншого етапів по визначенню основних напрямків і методів розслідування багато в чому залежать від слідчих ситуацій, що складаються на початку розслідування. Багато з цих ситуацій носять типовий характер. Розрізняються вони лише обсягом наявної інформації про подію злочину і причетних до нього осіб. Відповідно визначаються й основні напрямки розслідування. Наприклад, для початкового етапу характерні наступні ситуації: 1) маються відомості про подію злочину і про нібито винну у ньому особу (головним чином, від потерпілих), але ще не ясно, чи дійсно була ця подія, чи мала воно злочинний характер і чи причетна до неї зазначена особа (зґвалтування, грабіж, розбій, дача й одержання хабара і т.д.). Напрямок розслідування – встановлення дійсності події, її конкретних обставин, причетності до неї запідозреної особи. При цьому велике значення має виявлення відповідних слідів і речових доказів та особливостей взаємин між учасниками події. При необхідності підозрювана особа затримується; 2) встановлена подія з ознаками злочину і відомі конкретні особи, що несуть за це відповідальність по своєму службовому становищу, але характер їхньої особистої провини не з’ясовано (порушення правил безпеки на виробництві і транспорті й ін.). Напрямок розслідування – з'ясування безпосередніх і основних причин події і ступеня впливу на виникнення основних причин кожної з зазначених осіб, виявлення винних і доведення їх провини; 3) встановлена подія з ознаками злочину, вчинити яку і скористатися її результатами могли тільки особи з визначеного кола по своєму статусу (підроблені видаткові документи, безтоварні операції, знищення облікових документів і ін.) чи для здійснення якої вимагаються особливі професійні навички і знання (виготовлення підроблених грошей, цінних паперів, злом сховища з використанням складних методів і т.д.). Напрямок розслідування – дослідження поведінки, пов'язаної з досліджуваною подією, кожної з запідозрених осіб, характеру їх відносин до виявленого, встановленого факту використання ким-небудь з них результатів злочину; 4) встановлена подія з ознаками злочину, але відсутні чи майже відсутні відомості про винну особу (крадіжка, таємні вбивства й ін.). Напрямок розслідування – з використанням типових версій виявлення максимальної кількості даних, що характеризують злочинця, району його можливого перебування, просівання виявлених запідозрених осіб, встановлення і затримання винної особи.15, с.403 Характер типових слідчих ситуацій на наступному етапі розслідування в основному визначається результатами початкових слідчих дій. В одних випадках основним напрямком розслідування є розшук вже встановленого злочинця, а в інші – все ще не встановленого, у третіх – напрямок на збирання додаткових фактичних даних, які б викривали вже затриманого злочинця, пред'явлення йому обвинувачення і т.п. Відповідно визначається комплекс необхідних слідчих і оперативно-розшукових дій і їх черговість. Типові слідчі ситуації і напрямки подальшого розслідування на завершальному етапі головним чином пов'язані з якістю і повнотою даних, покладених в основу обвинувачення, відношенням обвинувачуваного до зібраних доказів, новим обставинам, що відкрилися при допиті обвинувачуваного. Типовими на цьому етапі є ситуації, у яких при наявності переконливих і дуже повних доказів винуватості обвинувачені частково чи цілком не визнають своєї провини. У подібних випадках основний напрямок подальшого розслідування пов'язується з перевіркою і з'ясуванням додаткових обставин і можливим новим пред'явленням обвинувачення або з виконанням вимог, пов'язаних із закінченням розслідування. Проаналізувавши всі вище зазначені підходи до методології етапів розслідування злочинів у системі криміналістики, можна зробити висновок, що вони є окремою теорією загальної теорії криміналістики. Вагомими аргументами на користь обраної позиції слугує, по-перше, належність предмету методології етапів до предмету загальної теорії криміналістики. По-друге, незважаючи на помилковість думок деяких авторів на те, що криміналістичним етапам невластива організація, положення етапів розслідування злочинів мають загально теоретичне значення для всієї криміналістики, тобто для розвитку кожної з її особливих частин: техніки, тактики і методики. Таким чином, проведене дослідження дозволяє виділити підходи до розуміння місця методології етапів в системі криміналістики та підійти до теоретичного обґрунтування визначення їх місця як окремої теорії загальної теорії криміналістики, що складається з наукових положень і практичних рекомендацій з побудови версій, планування, прогнозування, моделювання, алгоритмізації, програмування розслідування, взаємодії слідчого з оперативно розшуковими апаратами та іншими суб’єктами.  

Литература:Список використаної літератури та джерел 1. Кримінальний кодекс України. – К.: Парламентське вид-во, 2001. - 143 с. 2. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. –М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 240 с. 3. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М., 1997.–103 с. 4. Васильев А. Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений. – М.: ЛексЭст, 2002. –64 с. 5. Волобуев А. Комплексные методики расследования экономических преступлений // Российская юстиция. – 2003. -№ 3. - С.57-58. 6. Волчецкая Т.С. Криминалистическая ситуалогия. – М., 1997.-234 с. 7. Гармаев Ю.П. Разработка комплексных методик расследования как перспективная тенденция развития криминалистических методических рекомендаций // Правоведение. –2003. –№ 4. –С.4-11. 8. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень: Монографія. –К.: Нац. академія внутр. Справ України, 2003. –359 с. 9. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений: Текст лекции. –Харьков: Юрид. ин-т, 1976. –28 с. 10. Корж В.П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. –412 с. 11. Корноухов В.Е. О структуре методик по расследованию преступлений // Вестник криминалистики. –2004. –Вып.2. -С.21-28. 12. Тищенко В.В. Корыстно-насильственные преступления. Криминалистический анализ: Монография.–Одесса: Юрид. лит., 2002.–360 с. 13. Шаталов. Актуальные проблемы криминалистической методики // Государство и право. – 1999. -№ 3. -С.53-60. 14. Шеремет А.П. Криміналістика. Вид.2 Навчальний посібник // Вид-во ЦУЛ, К., 2009. – 472 с. 15. Яковлев А.М. Теория криминологии и социальная практика. – М., 1985. – 466 с.