Правовий аналіз Хартії основних прав і свобод людини

Содержание: ВСТУП           3 1. Загальна характеристика Хартії основних прав і свобод людини      4 2. Правовий зміст положень Хартії основних прав         7 3. Обов`язковість положень Хартії основних прав          9 ВИСНОВКИ  15 СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ        16

Вступление: Європейська хартія щодо багатьох прав збігається з Європейською конвенцією, але оскільки Євросоюз не є членом Європейської конвенції, то безпосередня дія Європейської хартії є обмеженою. Вона (дія) спрямована на органи та установи Євросоюзу, стосується спільних рішень Євросоюзу та їх реалізації в національних законодавствах (ст. 51 Європейської хартії). Поряд з основними класичними правами в ній є такі, що не належать до сфери відповідальності Євросоюзу (право на працю тощо). Крім того, оскільки існує дещо відмінний погляд деяких країн-учасниць на економічні та соціальні права, це може викликати труднощі при реалізації деяких прав, включених до Європейської хартії. Хартія основних прав ЄС містить як права, на підставі яких особи можуть звертатися до судів, так і принципи, що є для держав орієнтирами на майбутнє та які не можуть бути застосовними без відповідного національного законодавства та актів ЄС. Сам документ не містить переліку, що вважати принципом, а що – правом. Хартія фундаментальних прав є одним з базових документів для нової Угоди реформ, яка стала заміною Конституції ЄС і буде підписана 13 грудня в Лісабоні. Хартія визначає фундаментальні права людини в ЄС, такі як право на життя (включаючи заборону смертної кари), право на цілісність особи (включаючи заборону на селекцію людей та клонування). Хартія забороняє тортури, рабство, примушування до праці, торгівлю людьми. Ухвалення Хартії, зокрема, дає право громадянам ЄС оскаржувати порушення своїх прав не лише проти національних урядів, а й проти європейських керівних органів в Європейському суді в Люксембургу.

Выводы: Європейська хартія прав людини будується на шести фундаментальних цінностях: гідності, свободі, рівності, солідарності, громадянстві і справедливості. У перших статтях наводиться перелік цивільних і політичних прав, які вже давно вписано до Конвенції з прав людини Ради Європи. Новиною є включення права вільного вибору роботи і забезпечення гідного помешкання особам, які не мають коштів, щоб придбати житло чи знімати квартиру. Однак наразі невідомо, як вищеназвані права будуть реалізовані. Деякі оглядачі висловлюють побоювання, що ці пункти залишаться пустими обіцянками. Вперше внесено пункт про заборону дискримінації, у тому числі на сексуальній основі. У документі також визнається право дітей вільно висловлювати свою думку, яку слід враховувати у справах, що їх стосуються. За громадянами ЄС визнається право мати добру й ефективну адміністрацію. Разом з тим деякі критики наголошують на недоліках Нової хартії. По-перше, соціальні права погано визначено. По-друге, знехтувано права іноземців з країн, які не входять до ЄС — вони не завжди користуються свободою на вільне пересування. Можливо, втіхою для іноземців буде те, що їх не висилатимуть до країн, де існує смертна кара. Звичайно, завжди можна стверджувати, що положення Хартії основних прав Європейської Унії містять також і ліберальні, ринкові аспекти, однак вони ніколи не зможуть бути визначальними та основними у контексті індивіда, але лише цілої економічної системи. У стосунку до конкретної людини завжди домінуватиме саме соціальний, протекційний, а не ліберальний аспект. Частина 3 статті 52 Європейської хартії встановлює, що обсяг прав, передбачених нею, і їх розуміння повинні бути такими, як і в Європейській конвенції, хоча це положення не застерігатиме право Євросоюзу забезпечити ширший захист. Якщо така функція була б покладена на Європейський Суд (що діє як інституція в рамках Євросоюзу), то на даному етапі їх захист був би доволі проблематичним. 

Литература: 1.      Андрійчук О. Хартія основних прав ЄУ - новий рівень захисту прав людини // “Юридичний журнал”, № 3, 2006. – с.13 – 15. 2.      Олійник Н. Хартія основних прав людини Європейського Союзу. Вчора, сьогодні і завтра // актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2001. – Вип.29, ч.2 – с. 236-239. 3.      Крегул Ю.І., Ладиченко В.В., Орленко В.І. Права і свободи людини: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К.: Книга, 2004. — с. 288. 4.      Стрєльцова О., Становлення та розвиток принципу основних прав людини як джерела права Європейського Союзу // “Право України”, № 11, 2003.- с.21 – 23. 5.      Терещенко О. Міфи про хартію основних прав Європейського союзу // “Юридичний журнал”, № 5, 2005.- с.17 – 19. 6.      Хартия Европейского Союза об основных правах: Комментарий / под ред. д.ю.н., проф. С.Ю. Кашкина. – М.: Юриспруденция, 2001. 7.      Хартія основних прав Європейського Союзу вiд 07.12.2000 // Офіційний сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua. 8.      Шишкова Н. Хартія основних прав Європейського Союзу і проблеми її конституційного розвитку // “Юридичний журнал”, № 11, 2004. – с.16 – 18.