Президент України як суб’єкт збереження національної безпеки

Содержание: ВСТУП           3 1. Проблема забезпечення безпеки в Україні та за кордоном     4 2. Роль Президента у збереженні національної безпеки  8 3. Функції Президента у сфері забезпечення національної безпеки       11 ВИСНОВКИ  14 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ         16

Вступление: Проблема забезпечення національної безпеки наприкінці XX — початку XXI століть стає все більш актуальною для багатьох держав світу. Це пов'язано з процесом глобалізації, посиленням міжнаціональної і расової ворожнечі, тероризмом, наркобізнесом, який набирає транснаціонального характеру. Знищення 11 вересня 2001 р. торговельного центру в Нью-Йорку по-новому поставило проблему тероризму. Отже, в світі збільшується кількість загроз національній безпеці, через що ця проблема є досить актуальною. Забезпечення національної безпеки — це обов'язок, насамперед, органів державної влади, оскільки вони володіють необхідними засобами впливу на відповідні процеси. Через державний апарат реалізується внутрішня і зовнішня політика держави, визначаються її пріоритети. Так, згідно з п. 5 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради відноситься визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики. Це та сфера, де мають тісно співробітничати всі гілки державної влади, оскільки йдеться про національну безпеку. Проте це не тільки завдання державного механізму. Так, Конституція (ст. 17) встановлює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями не тільки держави, а й справою всього українського народу. Таким чином, існують й різні можливості в забезпеченні національної безпеки державними інституціями і структурами громадянського суспільства. Національна безпека України є стан, яким забезпечується суверенітет, конституційний лад та територіальна цілісність держави, розвиток і захист інтересів особи, її духовний і матеріальний добробут та ін. Об'єктом безпеки є національні інтереси, національні цінності, структурні елементи національної безпеки. 

Выводы: Національна безпека – це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Відповідно до Закону України “Про основи національної безпеки України” розробляються і затверджуються Президентом України Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України, доктрини, концепції, стратегії і програми, якими визначаються цільові настанови та керівні принципи воєнного будівництва, а також напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці з метою своєчасного виявлення, відвернення і нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам України. Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України є документами, обов'язковими для виконання, і основою для розробки конкретних програм за складовими державної політики національної безпеки. Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам. Контроль за реалізацією Стратегії національної безпеки України здійснюють Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України в межах їхніх повноважень, визначених Конституцією і законами України. Президент України як глава держави, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і Голова Ради національної безпеки і оборони України здійснює керівництво процесом реалізації Стратегії, у разі потреби вносить до Верховної Ради України для першочергового розгляду законопроекти, необхідні для її імплементації. Керівництво у сфері воєнної безпеки здійснює Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина та Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України. Основними принципами керівництва у сфері воєнної безпеки є принципи верховенства права, централізованого керівництва на основі єдиного стратегічного та оперативного планування застосування Збройних Сил України, інших військових формувань в інтересах оборони держави, координованості політичної, дипломатичної, воєнної, економічної, інформаційної діяльності органів державної влади і органів військового управління. 

Литература: 1.      Конституція України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР // Голос України, 1996, 07, 13.07.96 № 128. 2.      Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19.06.2003р. № 964-IV // Урядовий кур'єр, 2003, 07, 30.07.2003 N 139. 3.      Указ Президента України "Про Стратегію національної безпеки України" № 105/2007 від 12.02.2007р. // Офіційний вісник України, 2007, N  11 (23.02.2007), ст.  389. 4.      Указ Президента України "Про Воєнну доктрину України" від 15.06.2004 р. № 648/2004 // Президентський вісник, 2004, 06, 23.06.2004 N 14. 5.      Глобализация общей, организованной и коррупционной преступности. // Журнал “Государство и право”. — 2001. - № 12. - С. 89. 6.      Кравець Є.Я. Національна безпека України: права людини в умовах надзвичайного стану // Правова держава. — Вип. 9. — К., 1998. 7.      Серьогіна С.Г. Теоретико-правові та організаційні засади функціонування інституту президентства в Україні. // Харків, 1998. — С. 94—107. 8.      Судові та правоохоронні органи України. / Збірник законодавчих та нормативних актів. — К.: Видавництво Паливода А. В., 2002.- с. 56. 9.      Судові та правоохоронні органи України: Підручник. / Басай В. Д. — К.: Вік, 2001. - с.45.