Середньовічна система освіти та концепція середньовічного університету

Содержание:ВСТУП 3 1. Середньовічна система освіти 4 2. Концепція середньовічного університету 11 ВИСНОВКИ 15 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 17

Вступление:Термін «середні віки» виник в Італії в XIV–XVI ст. в колі істориків і літераторів, передових людей свого часу. Вони схилялися перед культурою Древньої Греції і Древнього Рима, старалися відродити її. «Середніми віками» вони назвали час між античністю і своєю епохою. Надалі в науці закріпився розподіл історії на древню, середньовічну і нову. Середні віки в сучасній періодизації всесвітньої історії охоплюють час від краху Західної Римської імперії в V с. н. е. до епохи Великих географічних відкриттів (рубіж XV–XVI ст.), причому повне панування саме середньовічного типу культури в Європі зв’язують не з всім періодом, а з V–XIII ст. Потім в Італії зароджується перехідна культурна епоха – Відродження, що охоплює кінець середньовіччя і початок Нового часу. Оцінка середніх віків в науці мінялася. Гуманісти епохи Відродження (які якраз ввели термін) і просвітники XVIII с. (Дідро, Вольтер, Монтеск’є) називали їх «темними віками», писали про глибокий занепад культури. У протилежність ним романтики XIX с. у наукових і, особливо, в художніх творах ідеалізували середньовіччя, були схильні бачити в ньому втілення вищої моралі. Сучасні вчені переважно уникають крайнощів. Визнається, що в порівнянні з античністю, виявилися загублені багато які досягнення культури, але в той же час в сферу культурного розвитку були залучені нові народи, зародилися національні культури.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Середньовічна система освіти почала складатися наприкінці V - на початку VI ст. Як і в пізньоантичних школах, основу виховання та освіти становили сім вільних мистецтв, які поділялися на дві групи: трівіум (від лат. trivium - три шляхи) та квадріум (від лат. quadrium - чотири шляхи). До першої групи входили граматика - вміння читати, розуміти прочитане, писати; риторика - вміння виголошувати промови; діалектика - вміння вести суперечку шляхом аргументів та їх спростувань. Другу групу становили арифметика, геометрія, астрономія та музика як числові співвідношення, що лежать в основі світової гармонії. У філософській традиції Середньовіччя такий поділ започаткував Боецій, у працях якого трівіум визначається як система гуманітарних, а квадріум - природничих знань. В IX ст. у середньовічних школах утвердилося викладання двох циклів предметів. У початкових класах – тривіум, три науки про слово (граматика, риторика, діалектика), старших – квадривіум, чотири науки про числа (арифметика, геометрія, астрономія, музика). Зміст навчання, як і окремих предметів, визначався вимогами церкви. Вищі школи, де здобували освіту й займалися наукою, в арабських країнах та Візантії існували з VIII –IX ст. У Західній Європі перший університет (лат. universitas – сукупність) засновано у Болоньї (Італія) в XI ст. Структура і звичаї середньовічних університетів певною .мірою нагадували корпорації та цехи, зокрема італійські, звідки до нас дійшла назва ректор (лат. rector – начальник цеху). Тогочасні університети вважались об’єднанням тих, хто навчає (учителів), і тих, хто навчається (студентів). В XI ст. в Італії на базі Болонської юридичної школи відкрито перший університет (1088). Його діяльність сприяла відродженню норм римського права. Тут училися тисячі студентів з усіх куточків Європи. Викладання в усіх університетах Європи велося латиною. Воно здійснювалось у формі лекцій та диспутів, у яких активну участь брали як професори, так і студенти. В університетському курсі "вільних мистецтв" головне місце належало логіці, яка з часом витіснила граматику. Математику, геометрію, астрономію, музику викладали далеко не в усіх університетах. Велике значення надавалося вивченню права як канонічного, так і римського. Середньовічна університетська наука мала назву схоластики, характерною рисою якої було намагання спертися на церковні авторитети, поєднати теолого-догматичні посилки з раціоналістичними принципами та інтересом до формально-логічних проблем. Ініціаторами заснування університетів виступали міщани, міська влада, король або духовенство. В XIII ст. склалася традиція, згідно з якою право на відкриття університету надавав Папа або цісар. У середньовічних університетах домінували теологічні науки, тому основне керівництво ними здійснювало переважно духовенство. У середньовічних університетах традиційно діяли чотири факультети. На артистичному {підготовчому) вступники опановували латинь – мову католицької церкви, науки й освіти, вивчали "вільні мистецтва"; після засвоєння граматики, риторики, основ діалектики студент отримував ступінь бакалавра мистецтв, після засвоєння арифметики, геометрії, астрономії, теорії музики – ступінь магістра мистецтв. Після закінчення артистичного факультету дозволялося вступати на інші факультети – богословський, медичний, юридичний. У навчальних закладах Західної Європи домінувала схоластика (лат. schola – школа), вид релігійної філософії, для якої характерне принципове впорядкування теології. Теологи зосереджували увагу на співвідношенні віри і знання. Головним завданням науки вони вважали вміння оперувати поняттями формальної логіки.

Литература:1. Бессмертный Ю.Л. Проблема западноевропейской торговли IX-XIII вв. в современной западной медиевистике // Средние века. Вып. 23. 1963. С. 246- 265. 2. Городская жизнь в средневековой Европе. М., 1987. 3. Заборов М.А. Жизнь в средневековой Европе. – М., 1987. – 112 с. 4. Заборов М.А. Из истории международных отношений в средние века // Средние века. Вып. 23. 1963. – С. 120-133. 5. Колесницкий Н.Ф. Об этническом и государственном развитии в средние века // Средние века. Вып. 23. – С. 183-197.