Українська національна революція 1917-1921рр. Етнополітична діяльність урядів

Содержание:ВСТУП 3 Розділ 1. Етнополітичні фактори у діяльності УНР 4 Розділ 2. Етнополітичні аспекти діяльності урядыв у період Гетьманату і Директорії 9 Розділ 3. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях 1918-1921 рр. 19 ВИСНОВКИ 24 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 25

Вступление:На сучасному етапі розбудови незалежної правової держави Україна, історичне минуле, правова спадщина українського народу відіграють винятково важливу роль. Особливу увагу дослідників привертає період Української революції 1917-1920 рр., коли на порядок денний були поставлені питання національно-державного будівництва. Серед них – створення власних органів державної влади, визначення їх принципів формування, структури, юридичного статусу та компетенції, що в свою чергу впливає на етнополітику уряду. Розвиток історико-правової науки неможливий без ґрунтовного вивчення і творчого використання наукової спадщини, створеної попередниками. До того ж, детальне спеціальне дослідження організаційно-правових засад діяльності урядів УНР, Гетьманату та Директорії, створює можливість більш широко розкрити державно-правові процеси, які були притаманні цій винятково важливій добі вітчизняної історії. Висвітлення проблем національного державотворення 1917-1920 рр. та дискусії навколо них і сьогодні у тій чи іншій мірі перебувають під впливом політичних, ідеологічних упередженостей. Етонополітичні аспекти діяльності уряду є одним із найважливіших його складників, адже саме вони забезпечують (або ні) підтримку населення. Метою нашого дослідження виявлення та аналіз особливостей етнополітичної діяльності урядів часів УНР. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення конкретних завдань, а саме: 1) розкрити етнополітичні фактори діяльності УНР; 2) охарактеризувати етнополітичні аспекти діяльності у період Гетьманату та Директорії; 3) дослідити особливості національно-визвольного руху на західноукраїнських землях 1918-1921 рр.

Выводы:Дослідивши етносоціальні фактори та аспекти діяльності урядів часів УНР, ми встановили: 1) Гетьманат мав не тільки вузьку соціальну базу, але вона ще й не відповідала проголошеному П. Скоропадським курсу на розбудову національної державності. Однобічна орієнтація на імущі класи, потреба задовольнити апетити австро-німецьких окупантів зумовили таку соціально-економічну політику гетьманського уряду, яка вела не до консолідації суспільства, а до поглиблення розколу. 2) Приходу Директорії до влади сприяли народна підтримка, швидке формування численної армії, авторитетні та впливові лідери, вдало обраний момент для повстання. Проте недалекоглядна, суперечлива внутрішня політика; відсутність моделі державотворення, яка б відповідала тогочасним реаліям; протистояння політичних лідерів; катастрофічно слабіюча армія; міжнародна ізоляція; втрата контролю за розвитком подій були тими слабкими сторонами Директорії, які не дали змоги їй надовго втриматися при владі та утвердити незалежну УНР. 3)Зумовлені Першою світовою війною революційні процеси, призвели до падіння Австро-Угорської імперії. Однією з держав, що утворилась на її уламках, стала Західноукраїнська Народна Республіка. З моменту її виникнення вона зіткнулася з претензіями на західноукраїнські землі сусідніх держав, особливо Польщі; збройною агресією на територію ЗУНР; міжнародним невизнанням тощо. За цих обставин об'єднання ЗУНР та УНР в одну державу було спробою вийти з глухого політичного кута та реалізувати споконвічні мрії українців про возз'єднання. На жаль, Акт злуки мав декларативний, символічний характер. Під ударами Польщі, яку підтримували країни Антанти, ЗУНР, попри відчайдушні спроби відстояти свою незалежність, втрачає контроль над власною територією.

Литература:1. Бойко О. Д. Історія України. – К.: Академія 2002. – 658 с. 2. Борисенко В. И. Курс української історії з найдавніших часів до XX ст. – К.: Либідь 1998. – 456 с. 3. Гунчак Т. Україна, перша половина XX ст.: Нариси політичної історії. – К.: Либідь. 1993. – 105 с. 4. Дігтяр П.А. Історія держави і права України. – К.: Україна. 1997. – 76 с. 5. Історія держави і права України. Підручник. – У 2-х т. / За ред. В.Т. Тація, А.І. Рогожина та ін. – К.: Концерн видав. дім “Ін Юре” 2003.– Т. 1. – 656 с. 6. Історія суспільних рухів та політичних партій в Україні (XIX ст. – 1920 р.). – К.: Наукова думка 1993. – 104 с. 7. Історія України: Курс лекцій / За ред. Б.П Ковальського. – К.: Вища школа. 1998. – 407 с. 8. Історія України: Навч. посіб: в 2-х тт., / За заг. ред. В.А. Смолія – К.:  Альтернативи. 1997. – Т. 1. – 322 с. 9. Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991-2000 рр.). – К.: Альтернативи, 2000. – 467 с. 10. Нагаєвський І. Історія української держави XX ст. – К.: Укр.. письменник. 1993. – 413 с. 11. Новітня історія України: 1900 -2000 рр./ За ред. А.Г. Слюсаренка – К.: Вища школа, 2002. – 719 с. 12. Політична історія України / За ред. В.І. Танцюри – К.: Академія. 2001. – 488 с.