Выводы: Погляди Аристотеля на державу і право, співвідношення політики і моралі, закону і справедливості викладені ним у наукових трактатах «Політика», «Афінська політика» та «Нікомахова етика».
Учень Платона, один з найавторитетніших мислителів античної Греції Аристотель (384-322 рр. до н. е.) у своїй політичній філософії відійшов від схеми ідеальної держави і поставив на меті створити ідеал держави. Він остаточно порвав з міфологічною традицією і першим відмовився від форми діалогу, звернувшись до форми наукового трактату. Дослідивши історію існуючих на той час міст-держав, недоліки і переваги їх управління, Аристотель вже потім зробив висновки про структуру, мету, функції і завдання поліса (міста-держави), завершивши, започатковану Платоном теорію міста-держави.
Одна із найвідоміших праць Аристотеля «Політика» складається з 8 томів. «Політика» - це трактат про державу, що містить основи соціальної та політичної філософії, політології, а також теорії управління. Трактат написаний в останні роки життя Аристотеля. В книзі розглянуті проблеми сім‘ї як комірки держави, рабства, громадянства, визначення держави а також форм і цілей правління.
Підвалиною вчення Аристотеля про державу як самодостатню форму суспільного буття стала ідея конституційного правління. На думку мислителя головною ознакою самодостатньої держави є верховенство закону, як запоруки і умови громадянської злагоди. Навіть наймудріший правитель (нехай це буде і цар-філософ) не може обійтись без закону, вимогам якого мусять коритися всі - як можновладці, так і піддані. Закон (писане право) по суті є регулятором суспільних відносин і не повинен заперечувати природного права (звичай), більше того він є критерієм справедливості у суспільстві, бо наразі втілює розум громадян полісу, які прагнуть кращого життя.
Найкращою самодостатньою державою, на думку Аристотеля, є держава із змішаною формою правління, яка розумно поєднує елементи демократії і олігархії. Керуючись ним же запровадженим етичним принципом доброчесності (золотої середини), мислитель вважав, що соціальною основою змішаної держави є середній клас (люди середнього достатку).