Выводы:Мова постійно розвивається завдяки тому, що вона не є завершеною, закритою системою. Розвиток мови є загальною закономірністю, але на різних етапах, за різних умов він може набувати різних форм. Функціонуючи мова нагромаджує кількісні зміни, які поступово перетворюються у якісні зміни структури і норми.
Іншомовний вплив є феноменом, котрий виступає у всіх культурних мовах: не існує жодної мови в світі, яка б зовсім не мала запозичень. Запозичення є природнім процесом, який є ознакою життєдіяльності певної мови. Запозичена лексика відбиває факти етнічних контактів, соціальні, економічні й культурні зв’язки між мовними колективами.
Розвиток мови відбувається не стихійно, а за певними законами. Ці закони поділяються на зовнішні і внутрішні. “Мова як цілісна система являє собою яскравий приклад різноманітних внутрішньо системних зв’язків, а також її зв’язків і відношень з іншими системами і явищами навколишньої дійсності”.
Важливу роль у розвитку мов відіграє і їх взаємодія. Одним із перших це підкреслив Г. Шухардт. Цей процес набуває особливого значення завдяки тому, що у ньому активна роль відводиться народам - носіям мов.
Латинська мова (lingua Latina) отримала свою назву від невеликої області Лацій (Latium), розташованої вздовж нижньої течії р. Тибр у сучасній Італії. Центром цієї області було місто Рим (Roma), засноване, згідно з топонімічною легендою, у VIII ст. до н. є. братами Ромулом і Ремом. Жителі нового міста - римляни (Romani, звідки поняття «романський») - дали початок наймогутнішій державі Середземномор'я, влада якої з часом поширилася на величезні простори у Північній Африці, Малій Азії, значній частині Західної і Південної Європи. Латинська мова як офіційне знаряддя римської адміністрації проникає до підкорених областей, стаючи одним із найефективніших засобів романізації. При цьому в деяких провінціях, розташованих найближче до метрополії (Галлія, Іспанія, Дакія), народна розмовна латина, поширювана через нижчі прошарки римського населення, витісняє місцеві племінні наріччя і стає основою для творення нових мов, відомих під назвою романських: французької, іспанської, португальської, провансальської, румунської та ін.
ЛАТИНІЗМ – це вид варваризму – зворот мовлення, вираз, створений за зразком латинської мови, напр. хранити мовчання, букв. переклад лат. silentium servare (лит.).
Одним з основних способів запозичення латинізмів англійською мовою є суфіксальний.
Суфікси – це дієслівні елементи, які розміщені в кінці слів і утворюють цілком нові слова. Вони змінюють категорію слова, перетворюючи іменник в прикметник, прикметник в іменник, іменник в дієслово і т.д. додаючи суфікси до прикметника weak ми одержуємо дієслово weaken, іменник weakness і прислівник weakly. Корінь just дає такі похідні як justice, justify, justifiable, justicatory, justificative, justiceship.
Так само від латинської основи dur, значення “hard”, “lasting” мають слова duration, durability, durance, during. Так, одна лише основа може утворювати слова без допомоги суфіксів і це утворює значну кількість незв’язаних слів.
Велика кількість англійських суфіксів походять від грецьких, латинських, французьких суфіксів. Також приєднують англосаксонські не відрізняються у значенні з староанглійськими суфіксами. Одержуючи суфікси від двох мов в різні часи, деякі основи утворювали слова, які в деякій мірі подібні за значенням. Наприклад: fatal I fateful, beauteous, beautiful; plenteous, plentiful, перше має латинський суфікс, другий старо(давньо)англійський. Є незлічимі випадки паралельно латинських і французьких слів, які утворювались таким шляхом, латинські слова почали запозичувати пізніше.
Велика кількість англійських суфіксів походять від грецьких, латинських, французьких суфіксів. В сучасній англійській мові спостерігається утворення неологізмів в основному за допомогою суфіксів латинського походження.
Латинські елементи займають в словнику англійської мови значне місце. Найбільш стародавні з них є найранішими запозиченнями в англійській мові. Серед слів латинського походження в англійській мові виділяють зазвичай три пласти. Вони відрізняються характером семантики (значення) слів і часом їх запозичення.