Выводы:Підсумовуючи вищевикладений матеріал, слід наголосити, що аналіз драматургічної спадщини Адріана Кащенка є суттєвим й необхідним для дослідження поетики його творчості у цілому. Огляд творів українського митця дав змогу відслідкувати його творчу творчу еволюцію, допоміг проникнути в глибинну суть індивідуальності.
Зокрема, було з`ясовано, що в літературу А. Кащенко прийшов на початку XX століття, у період, коли відбувалася її реформація на ідейно-тематичному, жанрово-стильовому, сюжетно-композиційному, образному рівнях. Тож, письменник також перебував у пошуках свого «я». Це виявилося у жанровому різноманітті його творчості та широкій проблематиці творів.
Зокрема, слід наголосити на тому, що творчість А. Кащенка —це унікальна панорама жанрових уподобань письменника. Специфіка його творів зумовлена соціально-політичною ситуацією, потребою подолання свідомості меншовартості українців, малоросійства через розкриття краси начал героїчного, прекрасно-величного в українській національній літературі.
Аналіз жанрових особливостей творчості письменника засвідчив її жанровий еклектизм, ознаки якого простежуються у творах кінця XIX — початку XX століття. «І все ж слід докладніше розібратись у таких термінах, як етюд, ескіз, нарис ... оскільки вони, поряд із термінами «новела», «оповідання», часто фігурують як жанровизначальні підзаголовки у малій прозі кінця XIX — початку XX століття» 19, с. 194, — відмічав І. Денисюк. Слушною є думка А. Ткаченка, який помітив відмінність між цими поняттями: «Унаслідок свого межового становища нарис і жанровим змістом, і обсягом не зрідка досить далеко відбігає від оповідання, до якого зазвичай прирівнюють. Ніби за законом сполучених посудин, він вільно перетікає в суміжні жанрові форми...» 19, с. 99.
Водночас, для творчості А. Кащенка притаманна взаємодія реалістичного й романтичного, хоча за типом творчості він романтик. Романтичний дискурс його творів виразно засвідчують романтичний герой, характер зображення подій, насамперед історичної дійсності епохи козацтва, система словесно-виражальних засобів, зокрема символіка. Певною мірою це зумовлено й традиціями змалювання національного героя, історії фольклором, класичною літературою. Реалістичне зображення дійсності переважає в оповіданнях “Дим”, “Тяжкий гріх…”, “За що?..”. Творчість А.Кащенка підтверджує, що її автор зазнав впливу Т.Шевченка, М.Гоголя, М.Костомарова, зарубіжної літератури, українського фольклору.
Соціально-політична проблематика, що посідає вагоме місце у творчості письменника й постає в нерозривному зв’язку з морально-етичною, є віддзеркаленням його життя й суспільного розвитку України кінця ХІХ – початку ХХ ст. Так, як у прозі, так і у драматургії А.Кащенка на сучасну йому тематику акцентовано питання національної самовизначеності особистості, культури, мови, освіти, розвінчано потворні явища тогочасної дійсності.
Зокрема, у своїх п`єсах “Зоря нового життя”, “Напровесні. Драма з життя української “Просвіти” на 5 дій”, “По закону” автор порушує проблеми ролі інтелігенції в долі України, особистісності української людини, національно-історичного розвитку України.
У розкритті змісту комедій величезну роль відіграють діалоги, які увиразнюють ідею та сюжетні перипетії п’єси. При цьому мовлення героїв індивідуалізоване, відтворює їхній культурний рівень, особливості характеру, мету життя.
Так, різь призму діалогів вимальовуються образи головних дійових осіб драматургічних творів Адріана Кащенка, стають відомими факти з їхнього життя, звички, уподобання смаки.
Зокрема, діалогічне мовлення п`єси «По закону» дало змогу авторові надзвичайно глибоко розкрити глибину переживань та думок героїв. Несучи у собі певне емоційне забарвлення, репліки, майстерно побудовані Кащенком допомогли побачити образ того чи іншого героя у різних ситуаціях, що вимагають зосередження його душевних сил. Саме у такі кульмінаційні моменти герої повною мірою розкривають свій внутрішній світ.
Крім того, на прикладі аналізу п`єси “По закону” було визначено, що жанр соціальної сатиричної комедії допомагає авторові змоделювати українське суспільство на початку ХХ століття. Через викривальний, засуджуючий сміх Кащенку вдається розкрити вади канцеляристів, що перебувають на державній службі, порушити актуальні проблеми особистості та її ролі у суспільстві, проблеми вибору та проблеми життєвого і професійного обов`язку.
На жаль, комедія так і не була поставлена на сцені та й взагалі не перевидавалась після 1917 року. Хоча актуальна, вагома проблематика, психологічна достовірність кожного характеру, що водночас є виразним соціальним типом доби, природність конфлікту допомогли б нам (за Ж.-Ж. Руссо) звільнитися “від своїх вад та недоліків, так, дивлячись у дзеркало, стирає з обличчя яку-небудь пляму” 18, с.206, бо таких “василів петровичів”, “зубкових”, “водських” є достатньо і сьогодні.
Проведене дослідження не претендує на всебічне висвітлення драматургічного спадку Адріана Кащенка. Це лише одна зі спроб осмислити особливості його творчості, яка довгий час була недосжною для читачів.