Тенденції і перспективи розвитку рекреаційної географії

Содержание:Вступ 3 Розділ І. Рекреаційна географія як наука 5 1. Поняття про рекреаційну географію, її функції 5 2. Предмет, об’єкт та завдання рекреаційної географії 9 Розділ ІІ. Тенденції та перспективи розвитку рекреаційної географії 15 Висновки 30 Список використаної літератури 33  

Вступление:За останні роки розвитку екологічних наук свого поширення набуває нова дисципліна - рекреаційна географія. Її виникнення пов'язане перш за все із всезростаючою потребою суспільства у повноцінному відновленні своїх сил. Галопуючий розвиток технологій, науково-технічний прогрес вимагають від людей великих затрат енергії, причому дедалі більше відчувається не тільки фізична втома, але і моральний тиск. Психологічний стан людини повноцінно можна відновити тільки на лоні природи. Ніщо так не заспокоює так, як ніжне забарвлення трави і листя, приємне дзюрчання струмка чи споглядання за неповторними створіннями природи. Але важливою умовою для відпочинку є виділення так званих природних рекреаційних систем, тобто таких, що за рядом своїх властивостей придатні для використання з метою відпочинку. Тому, по-перше, постає необхідність виділення територій, придатних для організації дозвілля населення. Друга проблема, яка вирішується рекреаційною географією, збереження цілісності і чистоти цієї території. Якщо поряд з будинком відпочинку будуть розміщені промислові об'єкти, то певний рекреаційний комплекс втратить свою привабливість. По-третє, як і будь-яке використання території, рекреаційна діяльність людей також має свої позитивні і негативні сторони. З одного боку, відпочинок людей на лоні природи сприяє підтриманню і зміцненню їх здоров'я. Фітонциди, які виділяються багатьма видами дерев, сприяють покращенню здоров'я хворих людей. Прогулянки лісом, спілкування з природою викликають у людини позитивні емоції. З іншого боку, при рекреаційному використанні природного середовища виникають деякі несприятливі для неї зміни, які при великій кількості рекреантів на певній території можуть бути небезпечними для продовження природного розвитку природних компонентів даної території. Отже, використання природних рекреаційних ресурсів повинно бути помірним, раціональним, плановим. Завданням дослідників стає визначення величини допустимих навантажень на той чи інший комплекс з метою збереження природи. Нікого не здивуєш також фактом, що ресурси природи мають здатність лікувати. Тому з цією метою особливо важливого значення набуває раціональне використання і збереження природних ресурсів з метою профілактики і лікування деяких захворювань. Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення тенденцій та перспектив розвитку рекреаційної географії. Мета дослідження полягає у вивченні тенденцій та перспектив розвитку рекреаційної географії. Предметом дослідження виступає рекреаційна географія. Об'єктом дослідження є тенденції та перспективи розвитку рекреаційної географії. Для успішного досягнення визначеної мети роботи необхідно виконати такі основні завдання: - розглянути сутність рекреаційної географії як науки, охарактеризувати її предмет та об’єкт, визначити її завдання; - визначити тенденції її розвитку; - розглянути перспективи розвитку рекреаційної географії. Визначені мета та завдання роботи зумовили таку її структуру: робота складається з трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Выводы:Рекреаційна географія - галузь географічної науки, яка вивчає закономірності формування, функціонування і поширення територіальних рекреаційних систем, що складаються з природних і культурних комплексів, інженерних споруд, які використовуються для рекреації, а також із обслуговуючого персоналу, органу управління та рекреантів. Наукові основи рекреаційної географії закладені працями В.С.Преображенського, Ю.О.Вєдєніна, М.С.Мироненка, І.Т.Твердохлєбова, І.І.Пірожника та розвинуті в останні роки в роботах Смаля І.М., Бейдика О.О., Ніколаєнка Д.В., Бочарової М.І. тощо. Організація рекреаційної діяльності може розглядатись як процес спрямованих на задоволення постійно зростаючих потреб населення. Суспільні функції рекреації можна поділити на чотири основні групи: методико-біологічна, соціально-культурна, економічна та політична. Рекреаційна географія займається дослідженням територій рекреаційних систем, розробкою принципів організації рекреаційного господарства та основ рекреаційного природокористування. Територіальна рекреаційна система - це географічна система, яка складається із взаємопов'язаних підсистем: природних і культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого персоналу, органу управління і, нарешті, відпочиваючих (рекреантів), характеризується функціональною і територіальною цілісністю. Рекреаційна географія виявляє закономірності: формування, динаміки, розвитку, різноманіття, поширення територіально-рекреаційних систем (ТРС); їх морфологічної структури; територіальної диференціації та інтеграції; внутрішніх взаємозв'язків (структур), що обумовлюють цілісність ТРС; зв'язки між ТРС; взаємодії ТРС з іншими географічними системами; прогнозує: спонтанні (самовільні) і цілеспрямовані дії; розробляє: систему методів пізнання. До основних понять рекреаційної географії належать перш за все такі, як вільний час, відпочинок, рекреація і туризм. До завдань рекреаційної географії відносять виявлення об'єктивних закономірностей формування й розвитку ТРС і механізму їхньої дії в конкретних соціально-економічних і природних умовах певних країн і районів; вивчення окремих ТРС різних видів і рангів з метою обґрунтування їхньої спеціалізації й рівня концентрації, установлення оптимальних взаємозв'язків і взаємозалежностей між їхніми підсистемами в інтересах надійного задоволення вимог рекреантів і створення комфортних умов для рекреаційної діяльності; формування уявлення про види й форми рекреаційної діяльності, про конкретні рекреаційні системи й туристські центри. Завдання розвитку теорії науки можна зводиться до виявлення закономірностей територіальної організації рекреаційного обслуговування й складових її таксономічних рівнів територіально-системних утворень та до подальшої розробки рекреаційної районології: дослідження умов і факторів, закономірностей і ознак районноутворення, обґрунтування таксонімічної структури рекреаційних утворень, складання плану характеристики рекреаційних районів, встановлення істотних ознак їхньої типології. Рекреаційна географія широко використовує такі наукові методи, як історичний, порівняльний, картографічний, аналітично-статистичний, експедиційних досліджень, математичного моделювання. Тенденції та перспективи розвитку рекреаційної географії пов’язані з часовою зміною предмету та об’єкту дослідження, а також з розвитком підходів до вивчення територіально рекреаційних систем. Першим великим кроком на шляху становлення рекреаційної географії стало висунуте В.С. Преображенським уявлення про рекреаційну систему як об'єктивне й соціальне за своєю функціональною сутністю утворення. У вітчизняній практиці прийнято виділяти три основних підходи до визначення проблемного поля її досліджень: середовищний підхід (вивчаються фізико-географічні напрямки), діяльнісний підхід (вивчаються характер і діяльність людей), суб'єктивний підхід (вивчається сприйняття людей і його особливості). Проте в останні роки всі частіше зустрічаються підходи, у яких заперечується переважна роль територіальних рекреаційних систем як основного об'єкта дослідження науки (Д.В. Ніколаєнко). Крім того, рекреаційна географія розробляє пропозиції з оптимального функціонування систем; проектування систем із заданими властивостями; визначає рекреаційні потреби; прогнозує наслідки створення й функціонування систем; розробляє територіально-диференційовані норми, а також систему методів вивчення й проектування ТРС, постачає суспільну практику інформацією про регіональні особливості ТРС. Головною суспільною функцією ТРС є максимальне задоволення потреб населення у відпочинку, оздоровленні, лікуванні та підвищенні фізичного та духовного потенціалу. Центральним об'єктом функціонуючої ТРС є людина, рекреант. В рекреаційній географії при дослідженні ТРС можна виділити наступні головні завдання: виявлення і обґрунтування ТРС як просторової системи (закономірності, фактори і умови цієї системності, її прогноз); дослідження функціональної структури ТРС та її прив'язка до інших господарських підсистем даної території (в тому числі визначення місця і значення ТРС у комплексному розвитку господарства території, тобто співвідношення з регіональною господарською системою, яка її охоплює); прив'язка ТРС до природно-географічної ситуації. Щодо методичних основ дослідження ТРС можна виділити наступні положення: 1) вивчення ТРС повинно бути системним; 2) ТРС є в основному системою невиробничої сфери; 3) в залежності від мети вивчення, кількості учасників, які досліджують ТРС, їх складу система може вивчатися як велика і складна або як мала і проста. При вивченні ТРС використовуються як методи загальнонаукові (аналіз і синтез індукцію і дедукцію, ідеалізацію і ін.), так і модернізовані стосовно до сучасних вимог традиційні методи економіко географічного дослідження: літературний, польовий балансовий, математичний, картографічний.

Литература:1. Багрова Л.А., Подгородецкий П.Д. Физико-географические основы рекреационной географии. - Симферополь: СГУ, 1982. - 63 с. 2. Бейдик О.О. Рекреаційні ресурси України. – К.: Альтпрес, 2009. – 400с. 3. Бейдик О.О. словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії. - К.: Палітра, 1997. - 130 с. 4. Ведений Ю.А. Динамика территориальнных рекреационных систем. - М.: МГУ, 1981.-180с. 5. Веденин Ю.А. Динамика территориальных рекреационных систем. - М.: Наука, 1982. - 188 с. 6. Геоекологія рекреаційних зон України. - К.: Нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 1996.-200с. 7. Гуляев В.Г. Организация туристской деятельности. - М.: Нолидж, 1996. - 312 с. 8. Ердавлетов С.Р. Основы географии туризма: Учебное пособие. - Алма-Ата: Изд-во КазГУ, 1991. -172 с. 9. Кусков А.С., Голубева В.Л., Одинцова Т.Н. Рекреационная география. – Саратов: 2005.- 509с. 10. Мацола В.Л. Рекреаційно- туристичний комплекс України // НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 1997. - 156 с. 11. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.П. Рекреационная география. - М.: МГУ, 1981.-207с. 12. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. - 207 с. 13. Папирян Г.А. Международные экономические отношения: Экономика туризма. - М.: Финанасы и статистика, 1998. - 275 с. 14. Преображенский В.С., Веденин Ю.А. География и отдых. - М.: Знание, 1971. - 48с. 15. Рекреационная система Советских Карпат. Недашковская Н.Ю. – К.: Вища школа, 1983. - 117 с. 16. Родичкин И.Д. Человек, среда, отдых. - К.: Будівельник, 1977. - 159 с. 17. Словарь-справочник по экологии / К.М.Сытник, А.В.Брайон, А.В.Гордецкий, А.П.Брайон. - К.: Наукова думка, 1994. - 668 с. 18. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 312с.