Реформування системи працевлаштування інвалідів

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ СИСТЕМИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНВАЛІДІВ 5 1.1. Правові засади працевлаштування інвалідів 5 1.2. Недоліки законодавства щодо працевлаштування інвалідів 7 РОЗДІЛ 2 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ТА ШЛЯХИ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ У РЕФОРМУВАННІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНВАЛІДІВ В УКРАЇНІ 10 2.1. Особливості працевлаштування інвалідів у європейських країнах 10 2.2.Варіанти реформування української системи працевлаштування інвалідів із залученням досвіду країн Європи 11 2.2.1. Застосувати ряд заходів стимулюючого характеру по відношенню до   Працедавців 11 2.2.2. Докорінно переглянути систему квотування 13 2.2.3. Звернутись до прикладу європейської політики працевлаштування інвалідів 15 РОЗДІЛ 3 СУЧАСНІ ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ ЯК ПОТЕНЦІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ ІНВАЛІДІВ 16 3.1. Функціонування третього сектору 16 3.2. Круглий стіл та аукціон творчих робіт інвалідів 19 ВИСНОВКИ 21 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 24

Вступление:Кожен інвалід, як і будь-який інший громадянин України, згідно з Конституцією України має право на працю. Та, на жаль, через стан свого здоров’я інваліди не завжди можуть виконувати роботу, на яку здатна здорова людина. Тому таким людям працевлаштуватися важче. З метою соціального захисту інвалідів чинне законодавство передбачає особливі гарантії для інвалідів у реалізації їх права на працю. Зокрема, згідно зі ст. 19 Закону про соцзахист інвалідів, на працедавців покладено обов’язок забезпечувати визначену кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому встановлено санкції за невиконання такого обов’язку. Зашорені державними рознарядками з працевлаштування інвалідів, підприємці обкатали різні схеми мінімізації кадрово-фінансової проблеми. Найпоширеніший спосіб — фіктивно оформити інваліда на роботу або влаштувати його на неповний робочий день. Інший спосіб закрити питання використовують підприємства середньої руки — оптимізують офіційну кількість працюючих до 7 осіб — критичної межі, від якої держава починає застосовувати норматив обов’язкового працевлаштування неповносправних. Якщо ж виконання державного замовлення підприємством остаточно провалено, дехто захищається від штрафів у суді, вдавшись до законодавчої казуїстики. Нова редакція Закону про захист інвалідів також не пропонує чіткого механізму реалізації державного завдання. Наприклад, не передбачає створення уповноваженого органу, який пропонував би підприємствам до працевлаштування інвалідів. Такий орган своєю постановою міг створити Кабмін, а відтак і зняти з підприємців функцію кадрового бюро з працевлаштування неповносправних. Отже, існуюча система працевлаштування інвалідів є дуже недосконалою і потребує реформування. Про основні його напрямки і піде мова в представленій роботі. Об’єктом роботи є системи працевлаштування інвалідів. Предмет роботи – напрямки реформування системи працевлаштування інвалідів. Мета роботи – проаналізувати основні напрямки реформування системи працевлаштування інвалідів. Мету роботи передбачається досягнути, вирішивши ряд завдань: 1. Розглянути правові засади працевлаштування інвалідів; 2. Визначити недоліки законодавства щодо працевлаштування інвалідів; 3. Проаналізувати європейський досвід у працевлаштування інвалідів; 4. Виявити варіанти реформування української системи працевлаштування інвалідів із залученням досвіду країн Європи; 5. Охарактеризувати сучасні інноваційні проекти як потенційні елементи системи реформування працевлаштуванні інвалідів в Україні. Загалом робота об’ємом 27 сторінок написана за складним планом, містить вступ, 3 розділи та 6 підрозділів, висновки, список використаної літератури.

Выводы:Таким чином, держава створює умови для працевлаштування інвалідів шляхом надання робочих місць, а також встановленням певних санкцій щодо підприємств, установ, організацій, які не дотримуються порядку їх надання, забезпеченням інвалідам належних умов праці. Однак, на думку Ігора Олехова, представника юридичної фірми “Бейкер і Макензі”, підхід, закріплений у Законі України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо обов‘язкового працевлаштування інвалідів будь-якими працедавцями в Україні, є концептуально невірним. Результатом такого підходу є фактичний додатковий податковий тягар для будь-яких працедавців, що працюють в Україні, незалежно від того, чи в змозі такий працедавець знайти відповідного інваліда для роботи у конкретній місцевості, чи то в разі, якщо конкретні умови праці є неприйнятними або небезпечними для інваліда. Цей підхід має бути переглянутий в комплексі, для того, щоб створити відповідні умови та створити стимули для компаній, які беруть на роботу інвалідів, а не карати працедавців стягненням штрафів за неможливість працевлаштування інвалідів через часто об‘єктивні обставини. Є несправедливим та навіть лицемірним той факт, що працедавці караються за те, що на ринку праці немає інвалідів з необхідним професійним досвідом або умови праці конкретної компанії є обтяжливими для того, щоб працевлаштувати інваліда. Юрій Вахель, представник АЄС України, вказує на те, що питання з працевлаштуванням інвалідів та надання їм можливості працювати в безпечних умовах є особливо важливим завданням держави. При цьому жодних “але” не повинно виникати. На превеликий жаль в окремих галузях української економіки, бездумна “креативність” в сфері законодавства призвела до того, що працедавці, аби не платити значні штрафи, вимушені наймати інвалідів на виконання робіт, які є небезпечними по суті і вимагають відповідної кваліфікації. Таким чином жертвують інтересами підприємств та здоров’ям інвалідів заради наповнення державних бюджетів і фондів без користі для тих громадян, з метою підтримки яких ці фонди створюються. В рамках роботи розглянути інноваційні проекти, застосування яких може бути використане у реформуванні системи працевлаштування інвалідів, зокрема мова йде про протиріччя аміни соціальних пільг для інвалідів адресною допомогою, а також створення у всіх органах державної влади, починаючи від Кабміну, секретаріату президента, окремих міністерств і відомств, створити спеціальні комісії або ради, куди входитимуть представники громадських організацій інвалідів. Ці комісії повинні мати право контролювати діяльність органів влади і бачити, як використовуються кошти, як здійснюється політика щодо інвалідів, хто за що відповідає і якщо не відповідає — чому, чи немає зловживань. Але державна влада не йде на те, щоб створити згадані структури. В роботі мова йде про можливості залучення європейського досвіду у реформуванні системи працевлаштування інвалідів, зокрема пропонується здійснити ряд заходів, які покликані досягти значного соціального ефекту, здійснити лібералізацію сфери працевлаштування інвалідів, відійти від планово-зобов’язальної політики держави у цій сфері, гармонізувати принципи регулювання працевлаштування інвалідів з принципами, що застосовуються у країнах Європейського Союзу. Серед таких концептуальних положень – наступні: - докорінно переглянути принципи розрахунку відрахувань, що сплачуються працедавцями, які не в змозі працевлаштувати 4% від особового штату інвалідами; - розраховувати суму відрахувань не в розмірі щомісячної середньої заробітної платні на підприємстві, а в розмірі одного з макроекономічних показників – мінімальної заробітної платні, мінімальної заробітної платні в галузі, де функціонує установа, мінімального прожиткового мінімуму; - передбачити прогресивну шкалу «штрафування», що в короткостроковій перспективі не накладатиме на працедавців значних фінансових обтяжень (наприклад, сумлінний працедавець не може протягом року підібрати спеціаліста-інваліда належної кваліфікації). При цьому пропонується активніше фінансувати, зокрема таке: - компенсацію витрат з метою забезпечення зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями у відповідності до нормативних вимог щодо працевлаштування: гранти можуть надаватися у формі постійної доплати за кожне робоче місце, зайняте інвалідом, додатково до визначеної квоти; роботодавці можуть звільнятися від податку на прибуток; - надання фінансової допомоги на професійну підготовку та перепідготовку, підвищення кваліфікації інваліда; - передбачити в законодавстві структуру витрат Фонду, куди перераховуються кошти від працедавців за недотримання законодавства по працевлаштуванні інвалідів В цілому об’єкт роботи вивчений, предмет проаналізований, а мета досягнута.

Литература:1. Андріїв В.М. Забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів у контексті європейської інтеграції України // Вісн. Запорізьк. нац. ун-ту. – 2006. № 2. – С. 115-118. 2. Биба Н.М. Право на працю особи зі зниженою працездатністю // Проблеми законності. – 2009. – №3.- С. 4-10. 3. В центрі уваги: працевлаштування інвалідів / Аналітичний звіт, підготовлений Правничим Комітетом Європейської Бізнес Асоціації з метою висвітлення проблем забезпечення обов’язкового працевлаштування та нормативів робочих місць інвалідів на підприємствах України. – К., 2008. – 18 с. 4. Войцеховський М. Працевлаштування інвалідів — для чого і як? // Дебет-Кредит. – 2006. – № 12. – С. 9. 5. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» / Система ЛІГА:ЗАКОН 6. Інваліди сподіваються, що у владних керманичів слово не розходитиметься з ділом /http://www.civicua.org/news/view.html?q=1216532 7. Кодекс законів про працю України / Система ЛІГА:ЗАКОН 8. Мостіпан О. Відстоювати права інвалідів // Соціальний захист. – 2000. – № 6. – С. 38-42. 9. Онищенко О. Прогниле рядно проблем третього сектору // Дзеркало тижня. – № 2 (781) 23 — 29 січня 2010. – С.4. 10. Осовська, Г. В. Управління трудовими ресурсами: Навч.посібник для вузів / Г. В. Осовська , О. В. Крушельницька. – К.: Кондор, 2003. – 224 с. 11. Працевлаштування інвалідів / http://prostorabota.com.ua/zagalne/pracevlashtuvannya-invalidiv/2/ 12. Сташків Б. І. Професійна реабілітація інвалідів // Соціальний захист. – 2001. – № 1. – С. 41-44. 13. Тослтоухова Н. Працевлаштування, освіта і професійна підготовка інвалідів / http://uaua.info/content/articles/1132.html 14. У Києві відбудеться перший аукціон творчих робіт інвалідів / http://presscenter.ukrinform.ua/view.php?links=4484 15. Усенко Т. В. Особливості правового регулювання працевлаштування інвалідів в Україні // Право і безпека. – 2008. – № 2 ( № 5/2). – С. 122-125. 16. Швагуляк-шостак О. Є така професія // Український дiловий тижневик "Контракти". – № 08 вiд 20-02-2006. – С. 8-10. 17. Шумна Л.П. Правові основи реабілітації інвалідів в Україні: автореф. Дис.. канд. юрид. наук: 12.00.05 / Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2003. – 18 с.