Проблема перекладу етноспецефічних мовних елементів та шляхи їх розв’язання

Содержание:Вступ 3 Розділ І. Характеристика розрядів етноспецифічної лексики 5 1.1. Лінгвістичні та екстралінгвістичні особливості етноспецифічної лексики 5 1.2. Підходи до дослідження перекладу етноспецифічної лексики 11 Розділ ІІ. Прийоми та способи перекладу етноспецифічної лексики 16 2.1. Забезпечення адекватності в перекладі етноспецифічної лексики 16 2.2. Способи розв’язання проблеми перекладу етноспецифічної лексики 24 Висновки 34 Список використаної літератури 37

Вступление:Переклад має довгу історію. Все почалося в ті давні часи, коли виникла потреба у людях, що володіли б декількома мовами і могли б бути посередниками при спілкуванні різних мовних націй. Але як самостійна наука, переклад сформувався лише на початку ХХ століття. В умовах розширення міжнародних зв’язків та обміну інформацією, перекладознавство швидко розвивалось. Цей процес триває і досі, бо мова постійно оновлюється за рахунок неологізмів та запозичень, з’являються нові теорії, погляди на проблеми перекладу. В наш час постійно відбувається обмін інформацією між різними країнами. Кожна країна, кожний народ, кожна місцевість мають свої особливі умови розвитку, які є її характерними рисами, які відрізняють різні культури, надаючи їм щось особисте, надзвичайне, неповторне. У кожній мові існують спеціальні слова, які належать до національної лексики, не маючи повних аналогів в інших мовах. Ці слова є етноспецифічною лексикою. Тож особливого значення сьогодні набуває переклад слів, які позначають етноспецифічні поняття та реалії. Об'єктом дослідження є переклад лексики. Предметом дослідження є особливості перекладу етноспецифічних мовних елементів. Мета дослідження полягає у вивченні проблем перекладу етноспецифічних мовних елементів та шляхи їх розв’язання. Для успішного досягнення визначеної мети необхідно виконати такі основні завдання: - розглянути лінгвістичні та екстралінгвістичні особливості етноспецифічної лексики; - визначити основні підходи до дослідження перекладу етноспецифічної лексики; - розглянути можливості забезпечення адекватності в перекладі етноспецифічної лексики; - визначити способи розв’язання проблеми перекладу етноспецифічної лексики. Визначені мета та завдання роботи зумовили таку її структуру: робота складається з двох розділів, висновків та списку використаних джерел. У першому розділі – «Характеристика розрядів етноспецифічної лексики» - розглядаються лінгвістичні та екстралінгвістичні особливості етноспецифічної лексики, аналізуються підходи до дослідження перекладу етноспецифічної лексики. У другому розділі – «Прийоми та способи перекладу етноспецифічної лексики» - розглядаються забезпечення адекватності в перекладі етноспецифічної лексики та способи розв’язання проблеми перекладу етноспецифічної лексики.

Выводы:Кожна країна, кожний народ, кожна місцевість мають свої особливі умови розвитку, які є її характерними рисами, які відрізняють різні культури, надаючи їм щось особисте, надзвичайне, неповторне, тому в кожній мові існують спеціальні слова, які належать до національної лексики, не маючи повних аналогів в інших мовах. У першому розділі роботи – «Характеристика розрядів етноспецифічної лексики» - було розглянуто лінгвістичні та екстралінгвістичні особливості етноспецифічної лексики та було проаналізовано підходи до дослідження перекладу етноспецифічної лексики. Одиниці іноземної мови, що не мають регулярних відповідностей в мові перекладу, мають назву безеквівалентних одиниць. До безеквівалентної лексики, як правило, відносять неологізми, слова, які називають специфічні поняття і реалії, власні імена, географічні назви тощо. Реалія - елемент культури, під яким розуміють сукупність матеріальних та духовних цінностей суспільства, що історично склалась на основі економічного базису. В кожній мові є слова, що ніяк не вирізняються серед інших слів, але передати їх при перекладі буває досить непросто. Адже реалії - специфічні слова або назви предметів в духовній та матеріальній культурі, що притаманні тільки певному народу. Реалії виступають означеннями предметів, понять, типових особливостей певного географічного місця, матеріального життя, соціально - історичних особливостей деяких людей, нації, країни, племені, що являють собою національний, місцевий та історичний колорит. Такі слова не мають точних відповідників в інших мовах. З перекладознавчого погляду реалії поділяють в історико-семантичному та структурному планах. З історико-семантичного погляду виділяються: власне реалії (a baby-sitter, Boxing Day, the Central lobby, Poppy Day, Halloween, Harley Street doctor, a gifted child); історичні реалії (the Black and Tans, a priest`s hole) У структурному плані виділяються: реалії-одночлени (вечорниці, криничар, денцівка, кобзарювати, a sheriff, a threepence, a maypole), реалії-полічлени номінативного характеру (a banana split, St. Valentine`s Day, a Sussex pudding, a ticket day, a toffee apple, a soup-opera, garden seats, a means test man), реалії-фразеологізми (to reach the woolsack, to enter at the Stationer`s hall). З погляду перекладацької практики виділяють явні і скриті реалії. Питання, пов’язані з реаліями, розглядалися у працях А.Федорова, В.Коптілова, О.Кундзіч, Я.Рецкера, Л.Соболєва, Г.Шаткова, Г.Чернова, С.Толстого тощо. Твердження, яке зустрічається у працях багатьох науковців, що нібито реалії перекладаються, - неточне. Перекласти – це значить віднайти відповідник у цільовій мові, а як же цього досягти, якщо в етнокультурі, матеріальній чи духовній, в історії носіїв цільової мови немає співвідносного об’єкта, поняття чи явища?! Отже, у випадку реалій доречно говорити не про переклад у буквальному розумінні, а лише про віднайдення семантико-стилістичного відповідника або про трансляційне перейменування реалій. Відтворення семантико-стилістичних функцій реалій у перекладі – кардинальне питання перекладознавства. Чимало дослідників розглядало це питання і часто доходило при цьому не зовсім однакових висновків. Також при перекладах реалій слід враховувати те, що в різних мовах визначаються різні способи перекладу реалій. У другому розділі – «Прийоми та способи перекладу етноспецифічної лексики» - було розглянуто забезпечення адекватності в перекладі етноспецифічної лексики та способи розв’язання проблеми перекладу етноспецифічної лексики. При перекладі особливого значення набуває поняття адекватності перекладу, яке є одним з найбільш складних та суперечливих у теорії перекладу. До адекватності перекладу висувають ряд вимог: вихідний і перекладний текст повинні володіти (відносно) рівнозначними комунікативно-функціональними властивостями; в семантико-структурному відношенні повинні бути максимально аналогічними; при наявності всі «компенсуючих» відхилень між вихідним і перекладним текстом не повинні виникати недопустимі в перекладі семантико-структурні розбіжності тощо. Перекладач повинен знати не тільки мову, але й життя, побут, історію, географію, культуру, державний та політичний устрій тих країн, з мови яких ведеться переклад. Незнання реальної дійсності, яка стоїть за словами, нерозуміння реалій часто призводить грубих помилок у перекладі Як правило, виділяють такі способи розв’язання проблеми перекладу етноспеціальної лексики як транскрипцію, гіперонімічне перейменування, дескриптивну перифразу, комбіновану реномінацію, калькування, міжмовну транспозицію на конотативному рівні, метод уподібнення та контекстуальне розтлумачення реалій. Проте цей перелік способів трансляційного перейменування етноспеціальної лексики не є абсолютним. Переклад – це справа творча, індивідуальна. Кожен автор може за допомогою свого таланту, своєї майстерності слова виробляти інші шляхи донесення до читача змісту того, що більшість дослідників назвала неперекладним.

Литература:1. Бабич Н. Основи теорії і практики перекладу.–Чернівці:Рута,2003.-103с. 2. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории переводов. - М.: Международные отношения, 1975. – 240 с. 3. Брандес М.П., Провоторов В.И. Предпереводческий анализ текста. – М.: НВИ-Тезаурус, 2001. 4. Бреус Є.В. Основы теории и практики перевода. Учебное пособие. – М.: УРАО, 2000. – 287 с. 5. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики. – М.: Яз.славян.культуры, 2001. – 272с. 6. Верещагин Ч.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. — М.: Рус. Яз., 1980. - 320 с. 7. Виноградов B.C. Введение в переводоведение: общие и лексические вопросы. - М: ИОСО РАО, 2001. - 223 с. 8. Виноградов B.C. Лексические вопросы перевода художественной прозы. — М., 1978. 9. Гарбовский Н.К. Теория перевода.–М.:Изд-во Моск. ун-та, 2004.–542с. 10. Демецька В.В. Теорія адаптації: крос-культурні та перекладознавчі проблеми. – Херсон: Титан, 2006. – 343с. 11. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. - Львів.: Іноземна філологія, 1989 – 198 с. 12. Комиссаров В.H. Слово о переводе: Очерк лингвистического учения о переводе.— М.: Международ, отношения, 1973. — 215с. 13. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. – М.: 1980. – 250 с. 14. Комиссаров В.Н. Теория перевода: Лингвистические аспекты. — М.: Высшая школа, 1990. — 253с. 15. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. - К.: Юніверс, 2003.- 280с. 16. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу. – Вінниця: Нова книга, 2003. – 448 с. 17. Латышев Л.К. Курс перевода: эквивалентность перевода и этапы его достижения. — М.: Просвещение, 1980. — 160 с. 18. Латышев Л.К. Перевод: теория, практика и методика преподавания. – М.: Академия, 2003. – 190с. 19. Мамрак А.В. Введение в теорию перевода. – Днепропетровск: Лира ЛТД, 2007. – 301с. 20. Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Моск. Лицей, 1996. – 207с. 21. Мирам Г., Гон А. Профессиональный перевод. – К.: Эльга – Ника – Центр, 2003. – 273 с. 22. Мирам Г.Э. Практический перевод: Заметки к лекциям. – К.: Ника-Центр, 2005. – 182с. 23. Олікова М.О. Теорія і практика перекладу. - Луцьк: Веже, 2000. - 168с. 24. Паршин А. Теория и практика перевода. – М.: 2001. - 287с. 25. Попович А. Проблемы художественного перевода. — М.: Высшая школа, 1980. — 199с. 26. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М.: Р.Валент, 2004. – 237с. 27. Рильський М. Мистецтво перекладу. Статті, виступи, нотатки / Упоряд. і коментарі Г.Колесника — К.: Рад.письм., 1975. — 343 с. 28. Сухенко К.М. Лексичні проблеми перекладу. - К.: Вид. КНУ ім. Тараса Шевченка, 1972. - 45 с. 29. Томахін Г.Д. США. Лінгвокраїнознавчий словник. - М. : Російська мова, 2001. - 576 с. 30. Тюленев С.В. Теория перевода. – М.: Гардарики, 2004. – 334с. 31. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы). – М.: Филология три; СПб.: Филол.фак.СпбГУ, 2002. – 414с. 32. Флорин С. Муки переводческие: практика перевода. — М.: Высшая школа, 1983.—183 с. 33. Швейцер А.Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты. - М.: Наука, 1988. – 342с. 34. Ширяев Е.Н. Описательный перевод среди других приемов передачи безэквивалентной лексики. – Горький, 1989. – 156 с. 35. Flood W.E. Scientific Words. Their Structure and Meaning. – L.: Longmans, 1960. – 204 p. 36. Savory Th.H. The Language of Science. Its Growth, Character and Usage. – L.: Edward Arnold, 1953. – 184 p. 37. Strevens P. Technical, Technological and Scientific English // English Language Teaching. – 1973. – Vol.27. – No.3. – P. 45-68.