Правова охорона раціоналізаторської пропозиції. Власники права на раціоналізаторські пропозиції

Содержание:Вступ 3 1. Правова охорона раціоналізаторської пропозиції 4 2. Власники права на раціоналізаторські пропозиції 6 Висновки 8 Список використаної літератури 9

Вступление:Слово раціоналізація походить від латинського слова «rationalis», що означає «розумний». Воно було відоме ще у Давньому Римі, де використовувалося для позначення розумних дій громадян у процесі забезпечення їх життя і діяльності. Це слово є в ужитку як удосконалення чого-небудь, наприклад раціоналізація виробництва . Термін «раціоналізаторство» почали застосовувати з появою раціоналізаторських пропозицій, яким надавалася правова охорона.  Раціоналізаторська пропозиція належить до об’єктів винахідницьких правовідносин, оскільки вона в основному є творчим вирішенням завдань, що приносять користь суспільству. Раціоналізаторська робота як вид творчої діяльності ідентична винахідництву, однак через специфіку раціоналізаторських пропозицій (на відмінно від винаходів, мають місцеву (локальну) новизну і місцеву користь) вони відрізняються деякими особливостями. Об’єктом дослідження за даною темою є право інтелектуальної власності. Предметом дослідження за даною роботою виступає самостійний інститут права інтелектуальної власності, а саме інститут права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію. Актуальність даної теми зумовлена тим, що поряд із винаходами та корисними моделями велику роль у науково-технічному прогресі відіграють раціоналізаторські пропозиції. Досліджуючи дану тему використовувалися загальнонаукові та спеціально - наукові методи. Основні джерела інформації, що використовувалися під час дослідження даної теми: Конституція України, Цивільний кодекс України, наукові статті, науково-практичні коментарі до законодавства України.

Выводы:Проаналізувавши викладене вище, можна стверджувати, що раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності. Об’єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об’єкт або процес. До раціоналізаторської пропозиції за загальним правилом встановлюється три необхідні вимоги: 1. вона має стосуватися профілю підприємства, якому ця пропозиція подана; 2. має бути новою; 3. має бути корисною підприємству, якому вона подана. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані. Суб’єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана. Раціоналізаторська діяльність — це найбільш поширений вид технічної творчості, яка за своєю новизною і технічним рівнем є нижчою від винахідництва. Проте цей вид творчості доступний практично кожному працівникові і тому він за своїми масштабами перевищує винахідництво. В умовах переходу України до ринкових відносин і активної законотворчої діяльності склалося так, що раціоналізаторські пропозиції залишилися поза увагою як законодавців, так і юридичної і науково технічної громадськості. Сьогодні можна сказати напевне, що рівень правового регулювання раціоналізаторської діяльності не відповідає вимогам часу.

Литература:1. Конституція України від 28.06.1996 р. за № 254к/96-ВР //Голос України -13.07.1996 р., № 128. 2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. за № 435-IV //Голос України - 12.03.2003 р. - № 45. 3. Наказ Мінстату «Про затвердження форм первинної облікової документації з обліку об’єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій) та Інструкції щодо їх заповнення» від 10.08.2004 року за № 469. 4. Наказ міністерства освіти і науки України «Про затвердження зразків документів» від 28.12.2004 року за № 986. 5. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 3 – є вид., перероб. і доп. /За ред. О.В. Дзери (кер. Авт. Кол.), Н.С. Кузнецової, В. В. Луця. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – Т.І. – 832 с. 6. Право інтелектуальної власності. Підруч. для студ. вищ. навч. закл. /О.П. Орлюк – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007 – 696 с., С. 472. 7. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. — 624 c. 8. Основи правознавства. І.Б. Ксенко. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 1997 р. – 416 с. 9. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: у двох томах / за заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1 Загальна частина. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 520 с.