Організація, нормування та оплата праці у свинарстві

Содержание:Вступ 3 1. Загальна економіко-організаційна характеристика СГ ТОВ «Дружба народів» 5 2. Організація праці в свинарстві СГ ТОВ «Дружба народів» 7 2.1 Існуючі форми розділення і кооперації праці в СГ ТОВ «Дружба народів» 7 2.2 Організація основних трудових процесів в свинарстві 9 2.3 Організація робочих місць. 12 2.4 Технічне забезпечення трудових процесів в свинарстві. 13 2.5 Обґрунтування часів роботи і часі відпочинку в свинарстві 15 3. Розробка норм і нормативів праці 16 4. Форми і системи оплати праці в свинарстві 20 Висновки і пропозиції 24 Список використаних літературних джерел. 27

Вступление:В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності є вирішальною передумовою не лише розвитку, а й виживання підприємства. Істотно зростає значення всіх факторів, які впливають на результативність виробництва. Одним з найсуттєвіших факторів ефективності є науково обґрунтована організація праці. Взаємозв’язок організації праці та раціоналізації трудової діяльності визначається численними зв’язками (фізичними, економічними, психологічними, правовими), що існують в організаційних системах, та взаємовідносинами, що потребують раціоналізації. Питання організації праці вивчають багато дисциплін, зокрема безпека життєдіяльності, організація праці, економетрія, менеджмент, економіка праці, нормування праці, прийняття управлінських рішень, трудове право, психологія праці, психофізіологія праці, соціологія праці, організація інформаційної діяльності у сфері управління, теорія і практика самоменеджменту. Отже темою обрана для розгляду в даній роботі є організація, нормування та оплата праці є актуальною для будь-якого підприємства сільського господарства. В представленій курсовій роботі розглядається підприємство одним з основних видів діяльності якого виступає свинарство. Свинарство є важливою галуззю тваринництва. Свинарство як скороспіла галузь тваринництва розвивається в усіх природноекономічних зонах України. Відмінності в рівні його розвитку визначаються передусім характером кормових ресурсів і наявністю достатньої кількості кормів ,що концентрувалися. Найбільш розвинуте свинарство в Лісостепу. Здебільшого розводять білу українську породу. Світовий досвід розвитку свинарства показує, що підвищення продуктивності і зниження собівартості свинини на 60–65, а то й більше відсотків визначається науково обґрунтованою годівлею. При цьому максимально важливу продуктивність там одержують тільки за концентратної біологічно-повноцінної годівлі. І якщо в наших господарствах, у яких у 2005 році середньодобовий приріст становив лише 262 г, підняти його хоча б до 500–550 г (що значно нижче за показники більшості країн Європи), то можна навіть на наявному поголів’ї одразу збільшити виробництво свинини в 1,5–2 рази. Тому забезпечення свиней потрібною кількістю повноцінних кормів і підвищення їхньої конверсії слід розглядати як найважливіший елемент ресурсозберігаючої технології, що дає змогу перетворити свинарство в стійкорентабельну галузь.

Выводы:Темпи розвитку свинарського сегмента в цілому в останні роки досить нестабільні. Цей сектор, як і весь тваринницький комплекс України, дуже сильно підданий малопрогнозованим факторам, що періодично ведуть до зниження показників, хоча начебто б є всі об'єктивні причини для росту. Серед основних факторів таких коливань у виробництві свинини можна виділити проблеми з кормовою базою (переважно концентрованими зерновими кормами), постійним ростом цін на енергоносії, різким ростом пропозиції споживчому ринкові більш дешевого м'яса птаха (вітчизняним і імпортного), нелегальним імпортом м'яса, низьким рівнем дотацій і інвестицій у свинарство, а також високим рівнем кредитних ставок, що, по суті, актуально для всього сільськогосподарського сектора і харчової галузі в цілому. При цьому, необхідно відзначити, що таким коливанням піддаються як підприємства приватного сектора, так і крупно товарні сільгосппідприємства. Для підвищення продуктивності праці на СГ ТОВ «Дружба народів» доцільним було б впровадження технології комплексного вирощування свиней, що є передовою за рахунок наявності оригінальних і ефективних конструктивних і методологічних рішень, що успішно доповнюють традиційний підхід. Технологія дозволяє істотно скоротити собівартість розведення свиней і домогтися високої якості кінцевого продукту. Вирощування свиней у свинарниках-відгодовниках характеризується високою часткою собівартості, що складає в середньому 80-90% від вартості реалізації кінцевого продукту. При цьому частка витрат на закупівлю кормів складає в середньому 70%, а витрати на гній, транспорт, електроенергію, заробітну плату й ін. витрати складає в середньому 20%. Специфікою тваринництва в цілому і свинарства зокрема в Західних країнах з розвитий економікою є наявність сучасних засобів наскрізної механізації й автоматизації технологічного процесу вирощування свиней. Застосування подібних методів в Україні є економічно недоцільним у силу цілого ряду об'єктивних особливостей вітчизняної економічної кон'юнктури. В Україні традиційно застосовують пасовищний спосіб вирощування, що дає можливість скорочення витрат на закупівлю кормів і одержання свинини більш високої якості. Недоліками цього способу є: обмеження по чисельності голів у череді, втрати поголів'я за рахунок людського фактора, низькі прирости ваги за рахунок тривалого пересування череди від пасовища до свинарника і назад. Пропонована технологія комплексного вирощування свиней на вигульних площадках є найбільш ефективної як з економічної точки зору, так і з позиції досягнення високої якості свинини. Переваги пропонованої технології комплексного вирощування свиней: 1. Скорочення витрат за рахунок відсутності необхідності вивозу гною; 2. Використання приміщень (свинарників) – в основному для відтворення; 3. Зниження витрат на комбікорми в 2 рази; 4. Підвищення добових приростів ваги - у середньому 550 гр.; 5. Зниження трудозатрат ; 6. Зниження витрат на закупівлю й експлуатацію механізмів; 7. Зниження витрат на електроенергію і ГСМ; 8. Можливість вирощування одночасно більш 10000 голів; 9. Зниження транспортних витрат; 10. Збереження поголів'я - у середньому 98%; 11. Поліпшення якісних показників свинини. Ще однією важливою умовою забезпечення ефективної роботи ТОВ «Дружба народів» — використання оптимальної моделі організації праці та обґрунтованих норм трудових витрат. Випуск конкурентоспроможної продукції високої якості й за оптимальними цінами потребує постійного зменшення витрат на її виробництво за рахунок раціонального використання трудових ресурсів та зниження витрат інших виробничих ресурсів (основних фондів, палива, енергоносіїв тощо). Роботодавець, прагнучи максимального прибутку, зацікавлений у мінімальних витратах робочого часу одночасно із забезпеченням високої якості продукції (послуг) за оптимальної чисельності працівників. Працівники, реалізуючи здобутий професійно-кваліфікаційний рівень, також зацікавлені в ефективному використанні робочого часу, у нормальних напруженості, умовах праці та її оплаті. Без визначення науково обґрунтованих норм часу, норм виробітку, норм обслуговування та норм чисельності, що виходять з нормальних умов праці, роботодавцям неможливо забезпечити високий рівень організації та ефективності виробництва.

Литература:1. Закон України „Про підприємництво” від 7.02. 1991 р., № 698-12.- К. Україна, 1998.-28 с. 2. Закон України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992 р., № 2114-12.-К.: Україна, 1992. – 36 с. 3. Аврамчук О.Ф., Балак В.В, та ін.. Оплата праці в сільськогосподарському виробництві. – К.: Центр „Агропраця”, 2000. – 464 с. 4. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку : Інформаційно-аналітичний збірник, Вип.. 4 / за ред. П.П. Каблука. К.: ІАЄ, 2000. – 601 с. 5. Аграрні соціально-трудові відносини / О.В. Шкільов, О.В, здоровцов та ін.. – К.: НВАТ „Агроінком”, 1997. – 48 с. 6. Азізов С.П. Про стан та стабілізацію тваринництва України // Економіка АПК – 1998. - №10 7. Азізов С.П. організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах. К.: НАУ, 2000. – 272 с. 8. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. – К. – ІЗ МІХ. – 1996. – 512 с. 9. Бідзюра І. К., збарський В.К., Ільчук М.М., Основи підприємницької діяльності та агробізнесу. –К., 2001. – 320 с. 10. Гайдуцький Д.І., Лобас М.Г. Відродження МТС. – К.: НВАТ, „Агроінком”, 1997. – 508 с. 11. Гайдуцький Д.І., Лобас М.Г. Приватизація власності в агропромисловому комплексі. – К.: НВАТ „Агроінком”, 1994. – 208 с. 12. Організаційно-правові форми господарювання в АПК / П.Т.Саблук, В.В.Юрчиш,. – К.: ІАЕ, 1998. – 36 с. 13. Розвиток господарських формувань і організація виробництва в агарній сфері АПК / За ред. М.В. Зубця, П.Т. Каблука, – К. : 1993. – 296 с. 14. Перехід до ринкового госпрозрахунку / За ред. П.Т. Каблука, М.П. Вітовського. – К., 1993 – 136 с. 15. Особисті підсобні господарства України – аналіз витрат виробництва сільськогосподарської продукції / За ред. академіка УААН О.М. Шпичака. К. – 2000 – 230 с. 16. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції. За ред. Каблука. К.:, 2000. – 585 с. 17. Шкільов О.В, організація виробництва і підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах. К. : , 1997. – 336 с. 18. Гладій М.В. Використання виробничо-ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки України (питання теорії, методології і практики) Ионографія – 1998. – 294 с.